Рішення № 72873075, 23.02.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24733/17

Провадження № 2-о/752/60/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 лютого 2018 рокуГолосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що прізвище «ОСОБА_5» в свідоцтві про право власності на житло, яке видане згідно розпорядження від 14 листопада 1997 року № 16243 і записане у реєстрову книгу за № 3738 від 09 грудня 1997 року, запис «ОСОБА_5», в свідоцтві про народження ОСОБА_4 (серія НОМЕР_1, виданого 26 грудня 1979 року відділом РАЦС Мінського району міста Києва, запис № 2612), яка має на сьогодні прізвище у шлюбі - ОСОБА_1, запис «ОСОБА_5», в копії ордера № 48847 від 26 березня 1980 року, якій видано покійній ОСОБА_5 у складі сім'ї запис «ОСОБА_5», в заяві, якою було оформлено відмовлення від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5, на користь її дочок - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що посвідчено 23 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міським нотаріальним округом Турбінською Н.І. запис «ОСОБА_11» є ідентичним.

В подальшому представником заявника подано уточнену позовну заяву, в якій остання просить встановити юридичний факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією особою.

В обґрунтування вимог, викладених у заяві, зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати заявника - ОСОБА_5.

До смерті матір'ю було складено заповіт, за яким належну їй на праві приватної власності ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: 03191, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим органом приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядженням Московської районної державної адміністрації міста Києва від 14 листопада 1997 року № 16243, на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено спадкоємцями.

Складений заповіт посвідчено 30 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Михайлом Костянтиновичем, нотаріальну дію про що зареєстровано в реєстрі за № 1938, і згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 15714269 від 30 липня 2008 року, реєстрацію цього заповіту до Спадкового реєстру внесено за № 45183601 .

На час відкриття спадщини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, постійно проживали разом зі своєю матір'ю, -ОСОБА_5, і після її смерті на підставі та у строк, що встановлені статтями 1268-1270 Цивільного кодексу України, прийняли спадщину, за результатами чого 11 грудня 2008 року Сімнадцятою київською державною нотаріальною конторою у нотаріуса за номером 356/2008 заведено спадкову справу, яку згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 11 грудня 2008 року № 17720941, зареєстровано у цьому реєстрі за № 46014540.

На момент смерті - ОСОБА_5 знаходилась у зареєстрованому шлюбі - ОСОБА_7.

Тому, ОСОБА_3 було складено заяву, якою він відмовився від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 на користь її дочок - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яку посвідчено 23 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турбінською Н.І.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою від 12 липня 2017 року для оформлення спадщини за їхньою відкритою спадковою справою та отримання свідоцтва про право на спадщину. Після отримання відповіді від 19.07.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з'явились для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, але державний нотаріусом повідомлено, що оскільки в наданих документах є розбіжності в прізвищі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є рідним батьком ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5), а саме: в свідоцтві про право власності на житло, яке видане згідно розпорядження від 14 листопада 1997 року № 16243 і записане у реєстрову книгу за № 3738 від 09 грудня 1997 року, вказано прізвище „ОСОБА_5", в свідоцтві про народження ОСОБА_4 (серія: НОМЕР_2, виданого 26 грудня 1979 року відділом РАЦС Мінського району міста Києва, запис № 2612 (копія буде надано до розгляду справи по суті)), яка на сьогодні має прізвище у шлюбі - ОСОБА_1, вказано прізвище „ОСОБА_5", в копії ордера № 48847 від 26 березня 1980 року, якій видано покійній ОСОБА_5, у складі сім'ї вказано прізвище: «ОСОБА_9 - муж», в заяві, якою було оформлено відмовлення від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5, на користь її дочок -ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що посвідчено 23 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турбінською Н.І. вказано прізвище «ОСОБА_11» та буде відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: 03191, АДРЕСА_1, яка належала померлій на праві приватної власності, оскільки не зможе ідентифікувати чи ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є однією і той же людиною.

В зв'язку із розбіжностями в написанні прізвища, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту ідентичності прізвищ непрацездатного вдівця покійної, а саме, що прізвища „ОСОБА_5" та „ОСОБА_11" - є ідентичними і належать одній і тій же особі.

У зв'язку з розбіжністю в прізвищах у документах, заявник позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування після смерті матері, у зв'язку із чим і виникла необхідність у встановленні факту, що має юридичне значення.

У судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги, викладені у заяві, та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Дванадцятої київської державної нотаріальної контори у судове засідання не заявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали заяви та наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31.03.95 зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 273 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м.Києві 04.09.2008 р.

ОСОБА_5 складено заповіт, за яким належну їй на праві приватної власності ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: 03191, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим органом приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядженням Московської районної державної адміністрації міста Києва від 14 листопада 1997 року № 16243 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено спадкоємцями

На момент смерті - ОСОБА_5 знаходилась у зареєстрованому шлюбі - ОСОБА_7.

Тому, ОСОБА_3 було складено заяву, якою він відмовився від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 на користь її дочок - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яку посвідчено 23 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турбінською Н.І.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою від 12 липня 2017 року для оформлення спадщини за їхньою відкритою спадковою справою та отримання свідоцтва про право на спадщину. Після отримання відповіді від 19.07.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з'явились для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, але державний нотаріус їм повідомила, що оскільки в наданих ними документах є розбіжності в прізвищі вдівця померлої - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є рідним батьком ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5), а саме: в свідоцтві про право власності на житло, яке видане згідно розпорядження від 14 листопада 1997 року № 16243 і записане у реєстрову книгу за № 3738 від 09 грудня 1997 року, вказано прізвище „ОСОБА_5", в свідоцтві про народження ОСОБА_4 (серія: НОМЕР_2, виданого 26 грудня 1979 року відділом РАЦС Мінського району міста Києва, запис № 2612, яка на сьогодні має прізвище у шлюбі - ОСОБА_1, вказано прізвище „ОСОБА_5", в копії ордера № 48847 від 26 березня 1980 року, якій видано покійній ОСОБА_5, у складі сім'ї вказано прізвище: «ОСОБА_9 - муж», в заяві, якою було оформлено відмовлення від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_9 ОСОБА_10, на користь її дочок -ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що посвідчено 23 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турбінською Н.І. вказано прізвище «ОСОБА_11», то буде відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: 03191, АДРЕСА_1, яка належала померлій на праві приватної власності, оскільки не можливо ідентифікувати чи ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є однією і той же людиною.

В зв'язку із розбіжностями в написанні прізвища, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту ідентичності прізвищ непрацездатного вдівця покійної, а саме, що прізвища „ОСОБА_5" та „ОСОБА_11" - є ідентичними і належать одній і тій же особі.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення, постановлене у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати вимогам статей 203, 275 ЦПК (чинних за Кодексом 2004 р.) Суд повинен також навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.

Проаналізувавши п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлений факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану, тощо).

Та обставина, що встановлення даного факту необхідно заявнику для можливості створення умов здійснення заявником особистих немайнових чи майнових прав, зокрема, права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, підтверджується зібраними у справі доказами. Таким чином, під час розгляду справи, судом встановлено, що відсутні інші заінтересовані особи, права яких могли б бути порушені задоволенням заяви ОСОБА_1

Встановлення зазначеного факту, через відсутність спору про право, породжує для заявника правові наслідки, зокрема, можливість реалізувати право на спадкування. Оскільки у документах є розбіжності в написанні прізвища ОСОБА_3, усунення вказаних розбіжностей іншим способом не вбачається можливим.

Оцінюючи вказані вище обставини, суд надходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, як обґрунтована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 315 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя