Рішення № 72873062, 31.01.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17024/17

Провадження № 2/752/1670/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Мирошниченко О.В.

за участю секретаря Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про виселення з квартири АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначено про те, що позивач ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 згідно договору дарування квартири від 08.08.2000 року. У дані квартирі зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_2. Окрім неї та відповідача у квартирі зареєстровані та проживають діти, син та дочка: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

19 лютого 2008 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати у вищевказаній квартирі.

Реєстрація відповідача ОСОБА_2, спричиняє для позивача суттєві незручності, оскільки порушує її право власності.

Відповідач не сплачує кошти за житлово-комунальні послуги, не приймає жодної участі в утримані квартири: ремонт, придбання необхідних речей та меблів, прибирання.

Окрім цього , відповідач не має постійної роботи та зловживає спиртними напоями, нецензурно лається, неодноразово застосовує по відношенню до неї фізичну сили, постійно погрожує фізичною розправою, ламає речі в квартирі, псує майно, приводить до квартири сторонніх осіб, які залишаються на ніч, користується її речам без дозволу, бере продукти та їжу.

Позивач періодично змушена звертатися до поліції із скаргами на дії відповідача, у зв'язку з його аморальною поведінкою.

У зв'язку з тим, що позивач не має змоги володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю з проживанням в квартирі відповідача, який чинить перешкоди у користуванні майном і робить неможливим її проживання у квартирі, звернулася за захистом свої прав.

У судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Судова повістка відповідачу направлялись за його зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, але повернулась до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивача та її представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 08.08.2000 р. серії НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_5 (а.с.4).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 та їх діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач не мають можливості спокійно жити у квартирі у зв'язку з протиправною та абсолютно недопустимою поведінкою відповідача.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у нетверезому стані, приводить до квартири невідомих осіб.

В частині 1 ст.316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до частини 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Крім цього, відповідно до частини 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. У разі порушення цих прав, статтями 3, 4 ЦПК України передбачено право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Також, відповідно до ст. 157 ЖК України, передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частина 1 ст. 116 ЖК України, зазначає, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціального співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2, з наступними змінами, «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, судом встановлено, що відповідачем допускається системне та тривале порушення правил співжиття і вказані дії унеможливлюють нормальне співжиття позивача з відповідачем у вищевказаній квартирі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені у справі вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 116. ЖК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя