Постанова № 72868007, 06.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.03.2018 року м. Кропивницький

Справа № 399/457/16-ц

Провадження № 22-ц/781/299/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегія суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Октябрський районний суд м. Полтави, Головане управління Державного казначейства України в Кіровоградській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Онуфріївський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області (суддя Лях М.М.) від 3 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом у якому просив суд ухвалити рішення про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь компенсацію заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 37 193 грн. 24 коп. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що суддею Октябрського районного суду м. Полтави було ухвалено рішення, яким стягнуто з нього, ОСОБА_4, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 37 193 грн. 24 коп. Позивач стверджує, що вказане рішення ухвалено судом за відсутності сторін та іншими порушеннями норм процесуального і матеріального права. Внаслідок дій суду з 16 лютого 2011 року і по теперішній час він переносить значні моральні страждання пов'язані з можливою втратою значної грошової суми, яку за своє життя не набув, знаходячись в стані стресу, у нього з'явилися головні болі та інші негативні наслідки. Оскільки відповідальність за завдану судом шкоду покладається на державу, просив за рахунок Державного бюджету України сплатити на його користь грошову компенсацію в сумі 37 193 грн. 24 коп. для подальшого виконання ним обов'язку по поверненню вказаної суми ПАТ КБ «Приватбанк» та компенсацію моральної шкоди в розмірі 17 000 грн.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2017 року закрито провадження в частині позову ОСОБА_4 до Октябрського районного суду м. Полтави. Ця ухвала учасниками справи не оскаржувалася.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Державного Казначейства України в Кіровоградській області, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Онуфріївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Кіровоградської області, про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Суд зробив висновок про недоведеність належними та допустимими доказами заподіяння Октябирським районним судом м. Полтави шкоди позивачу.

Додатковим рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року доповнено рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2017 року наступним: «Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1102,40 грн.»

У апеляційній скарзі на рішення суду від 3 лютого 2017 року позивач та його представник, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просять скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаргу мотивовано тим, що суд не надав юридичної оцінки підставам пред'явленого позову. Крім того, суд допустив до участі у справі особу, яка не має повноважень на представництво інтересів держави в суді, а повноваження представляти Кабінет Міністрів України не свідчить про наявність повноважень на представництво держави, як сторони у справі.

Позивач та його представник також оскаржили в апеляційному порядку додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року.

Ухвалою судді Апеляційного суду Кіровоградської області від 3 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року відхилено, а судове рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 3 травня 2017 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а ухвалу того ж суду від 25 травня 2017 року залишено без змін.

Учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 2 а. с. 140 - 145).

Позивач і його представник, а також представник Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник держави України в суді Калініна А.О. доводи та вимоги апеляційної скарги не визнала, просила залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Апеляційний суд Кіровоградської області вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини.

3 грудня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до філії ТОВ "Українське Фінансове Агенство" Верус" в Октбрському районі м. Полтави та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 37 393, 24 грн.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2011 року по справі № 2-3602/11 позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто солідарно з філії ТОВ «Українська Фінансова Агенція «Верус» в Октябрському районі м. Полтави та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 37 193,24 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2013 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2011 року повернуто заявнику (том 1, а.с. 215, 216).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 2 жовтня 2013 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2013 року відхилено (том 1, а.с. 217-219).

На виконанні у Онуфріївському районному відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3602/11 від 17 жовтня 2011 року, виданого Октябрським районним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 37 193 грн. 24 коп. та судового збору в сумі 493 грн. 93 коп., який пред'явлено стягувачем до виконання втретє (том 1, а.с. 179-180).

Постановою державного виконавця від 24 травня 2012 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4

Діючою на час ухвалення судом першої інстанції редакцією ст. 213 ЦПК України було встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу (у редакції на час розгляду і вирішення справи судом першої інстанції) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином ухвалюючи рішення суд зобов'язаний встановити обставини, які мають значення для справи та дати їм юридичну оцінку.

Однак, при розгляді судових справ суди зобов'язанні дотримуватися визначених процесуальним законом юрисдикції, зокрема інстанційної, та порядку розгляду, в тому числі перегляду судових рішень.

Пунктами 8, 9 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства, серед інших, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, обов'язковість судового рішення.

Обов'язковість судового рішення була гарантована ст. 125 та п. 9 ст. 129 Конституції України у редакції Закону України від 28 червня 1996 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, а право на оскарження судового рішення - передбачене п. 8 ст. 129 Конституції.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Рішення судів є обов'язковими до виконання і їх законність презумується, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності або обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження судових рішень та діяльності суддів щодо розгляду і вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.

Відповідні роз'яснення надані Пленумом Верховного Суду України у постановах від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» та від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовові до судів і суддів».

На час пред'явлення позову порядок перегляду судових рішень у цивільних справах було врегульовано Розділом V ЦПК України, яким встановлено підстави та порядок апеляційного перегляд судових рішень, касаційного перегляду та перегляду у зв'язку з нововияленими обставинами.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2011 року по справі № 2-3602/11з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто кошти у сумі 37 193 грн. 24 коп.

У встановленому процесуальним законом порядку це рішення суду не переглядалося і набрало законної сили.

За таких обставин та відповідно до попередньо вказаних норм Конституції України суд не мав повноважень в межах даної справи надавати правову оцінку вказаному рішенню суду та його діям по розгляду іншої справи. законність такого рішення суду презумується, оскільки у встановленому процесуальному порядку не встановлено інше.

Законне рішення суду про стягнення з відповідача коштів є актом правосуддя, а не фактом заподіяння позивачу шкоди.

Враховуючи, що позивач обґрунтовував свої вимоги лише незаконністю судового рішення, але належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини не надав, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач не довів фактів заподіяння йому судом майнової та моральної шкоди і з цих підстав обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Державного Казначейства України в Кіровоградській області.

У зв'язку з цим апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив доводи позивача та не надав їм оцінки оскільки суд розглянув справу в межах власної доводів сторін та власної юрисдикції.

Суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про допуск судом до участі у справі неналежного представника держави України, виходячи з таких міркувань.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав одним з відповідачів державу Україну в особі Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 4 ст. 38 ЦПК України (в редакції діючій до 15 грудня 2017 року) державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника.

Частинами 1 і 2 ст. 37 закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцієюта законами України. Інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 3 Положенням про Міністерство юстиції України, затверджене указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011 передбачено, що основним завданням Мін'юсту України, серед іншого, є забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.

Державу Україну, як відповідача по справі, в суді першої інстанції представляла Волошина Н.Л. на підставі довіреності Міністерства юстиції України від 28 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 86, 234) виданої Головному територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області, довіреності Головного територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області (т. 1 а.с. 85, 235).

Таким чином держава Україна, як учасник справи до якого пред'явлено позов, була представлена повноваженим представником.

З наведених міркувань апеляційний суд дійшов загального виноску, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права і процесуального права при ухваленні рішення, а тому, відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 березня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: О.В. Гайсюк

С.І. Мурашко