Постанова № 72867510, 21.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/1741/17 Головуючий у І інстанції Віговський С. І.Провадження № 22-ц/780/1066/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 9 21.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Солом'янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Солом'янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и л а :

25 липня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Сквирського районного суду Київської області із заявою в якій посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В свідоцтві про його народження зазначені: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_4.

Влітку 2016 року він дізнався від ОСОБА_8, яка була і є близьким другом сім'ї його батьків про те, що його справжньою біологічною матір'ю є ОСОБА_5. Він мав розмову зі своєю мамою ОСОБА_4, яка вписана в Свідоцтво про його народження, як його (біологічна) мати, при цьому вона розповіла що в 1968 році, коли вона познайомилась з ОСОБА_3, ОСОБА_5 вже була вагітна від його батька ОСОБА_9 В той час ОСОБА_5 навчалась в Київському політехнічному інституті. Коли ОСОБА_9 та ОСОБА_4 вирішили одружитися, то разом з ОСОБА_5 вирішили, що вона народжує дитину, але дитина буде постійно проживати і виховуватись в сім'ї ОСОБА_9 та ОСОБА_4 при цьому ОСОБА_5 не буде обмежена в часі та строках відвідування дитини. Після народження заявника, ОСОБА_5 віддала його на постійне проживання в сім'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_5 періодично проживала з ними проявляючи до заявника материнську турботу та по мірі можливості намагалась надавати фінансову допомогу на його утримання. ОСОБА_5 визнавала себе матір'ю в колі своїх найближчих родичів, знайомих та друзів. Після закінчення навчання в інституті у 1973 році, ОСОБА_5 переїхала жити на свою батьківщину до Молдовської РСР. При цьому до певного часу вона їх відвідувала. Зі спогадів заявника, ОСОБА_5 його батьки представили, як троюрідну сестру його батька.

В даний час заявник бажає встановити свою дійсну біологічну матір та оформити відповідні документи, проте для реалізації цього права, йому необхідна юридична суб'єктність, а саме: встановлення факту його споріднення з ОСОБА_5, як матері та дитини.

Виходячи з вищевказаного, заявник просив суд встановити відповідний юридичний факт та зобов'язати Солом'янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до актового запису про його народження, вказавши в графі матір - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 серпня 2017 року заява задоволена.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно є рідною матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язано Солом'янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_2 за № 343, складеного 23 лютого 1968 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, а саме виключити відомості про ОСОБА_4 як матір та вказати матір'ю дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Солом'янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві подав апеляційну скаргу.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження може бути лише у випадку відсутності спору про право. Однак в мотивувальній частині рішення вказано, що заявник бажає встановити свою дійсну біологічну матір та оформити відповідні документи. Але при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, які саме документи заявник бажає оформити. Виходячи з цього, можна прийти до висновку, що заявник встановлює факт, що має юридичне значення, який може вплинути на спадкові права й обов'язки й інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. В зв'язку з цим заява ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна розглядатись у порядку позовного провадження, а тому суд першої інстанції порушив норми цивільно - процесуального права, помилково розглянувши цивільну справу в порядку окремого провадження.

Також слід зазначити, що протягом усього часу ОСОБА_5 (ніби то біологічна мати заявника) не зверталась до суду з заявою про визнання материнства.

Крім того, положеннями пунктів 7,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надані роз'яснення, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Із заявою про встановлення факту материнства до суду мають право звернутися батько, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи.

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

В архівному фонді відділу на зберіганні знаходиться актовий запис про народження заявника гр. ОСОБА_2, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві 23.02.1968 за № 343, в якому зазначено, що реєстрація народження дитини проводилась відповідно до ст. 133 Сімейного Кодексу України.

Також Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що підстави визнання батьківства (материнства) відповідно до СК України істотно відрізняються від підстав встановлення в КпШС. Так, про встановлення батьківства (материнства), щодо дитини, яка народилась до 1 січня 2004 року, слід застосовувати норми КпШС, де береться до уваги і спільне проживання і ведення спільного господарства батька з матір'ю та спільне виховання і утримання дитини.

В порушення норм процесуального права, місцевий суд взагалі не зазначив норм матеріального права, якими керувався при встановленні відповідного факту.

На підставі вищезазначеного просив суд скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_10 подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на постанову

Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. «Про судове рішення» є недоречним, оскільки судом першої інстанції були належним чином повідомлені всі заінтересовані особи, в т.ч. і скаржник. Останній своїм листом повідомив суд, що не заперечує про розгляд справи за його відсутності. ОСОБА_10 вважає, що скаржник в скарзі наводить припущення, що встановлення факту,що має юридичне значення може вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб та можливого спору з ними.

Крім того зазначає, що ОСОБА_2 не отримував ухвалу апеляційного суду про відкриття провадження, а про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання ні ОСОБА_2, ні його представник не з'явились. Судові повістки на адресу ОСОБА_2 АДРЕСА_3, яку він зазначив у своїй заяві про встановлення факту родинних відносин, повертаються без вручення із зазначенням, що невірно вказана адреса.

Як вбачається із копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 у нього відсутня реєстрація місця проживання, (а.с.2-4)

В заяві до Сквирського районного суду від 01.08.2017 року ОСОБА_2 зазначав іншу адресу: АДРЕСА_4 (а.с.18).

В клопотанні від 01.08.2017 року до Сквирського районного суду ОСОБА_2 зазначав іншу адресу свого проживання, а саме АДРЕСА_1 (а.с.20)

В договорі про надання правової допомоги, який надав адвокат ОСОБА_10 до відзиву на апеляційну скаргу зазначена ще одна адреса ОСОБА_2, а саме АДРЕСА_2. (а.с. )

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 в кожній своїй заяві, в якій він має зазначити місце свого проживання, зазначав різні адреси, судова повістка про виклик в судове засідання була направлена на адресу, яка була ним зазначена в його заяві про встановлення факту родинних відносин.

Відповідно до ст.. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Оскільки матеріали справи не містили заяви ОСОБА_2 про зміну місця проживання або знаходження, а тому судова повістка надсилалась за вказаною ним адресою в заяві про встановлення юридичного факту і вважається врученою йому. Заяви про відкладення розгляду справи і про причини його неявки від ОСОБА_2 до суду не надходило.

Також в судове засідання не з'явились заінтересовані особи.

ОСОБА_4 була повідомлена про судове засідання, заяви про відкладення розгляду справи і про причини її неявки суду не було подано.

Судова повістка ОСОБА_3 не була вручена і повернулась з відміткою про його смерть.

Місцем проживання ОСОБА_5 заявник зазначив ту ж саму адресу, що і ОСОБА_11 та ОСОБА_2 Судова повістка не була вручена, оскільки вона за цією адресою не проживає.

Від Солом'янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року та свідоцтві про його народження зазначені: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_4. Влітку 2016 року заявник дізнався від ОСОБА_8, яка була і є близьким другом сім'ї його батьків про те, що його справжньою біологічною матір'ю є ОСОБА_5. Він мав розмову зі своєю мамою ОСОБА_4, яка вписана в Свідоцтво про його народження, як його (біологічна) мати, при цьому вона розповіла що в 1968 році, коли вона познайомилась з ОСОБА_3, ОСОБА_5 вже була вагітна від його батька ОСОБА_3 В той час ОСОБА_5 навчалась в Київському політехнічному інституті. Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішили одружитися, то разом з ОСОБА_5 вирішили, що вона народжує дитину, але дитина буде постійно проживати і виховуватись в сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при цьому ОСОБА_5 не буде обмежена в часі та строках відвідування дитини. Після народження заявника, ОСОБА_5 віддала його на постійне проживання в сім'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 періодично проживала з ними проявляючи до заявника материнську турботу та по мірі можливості намагалась надавати фінансову допомогу на його утримання. ОСОБА_5 визнавала себе матір'ю в колі своїх найближчих родичів, знайомих та друзів. Після закінчення навчання в інституті у 1973 році, ОСОБА_5 переїхала жити на свою батьківщину до Молдовської PCP. При цьому до певного часу вона їх відвідувала. Зі спогадів заявника, ОСОБА_5 його батьки представили, як троюрідну сестру його батька.

В своєму рішенні суд зазначив, що вказані обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, а тому суд вважав, що на підставі викладеного є доведеним, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір'ю ОСОБА_2.

Судова колегія не може погодитись із такими висновками суду, оскільки вони зроблені з грубим порушенням вимог процесуального та матеріального права.

Згідно зі ст.234 ЦПК (в редакції, яка діяла на час ухвалення судом рішення) суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо фізичних і юридичних осіб.

В свою чергу ст.. 256 ЦПК України встановлювали, що серед фактів, що мають юридичне значення, які можуть встановлювати суди є також факт родинних відносин між фізичними особами.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб (ст.122 ЦПК ( 1501-06 ), а також за заявою прокурора.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, передбаченіст.143 ЦПК (1502-06), зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому главою 37 ЦПК ( 1502-06 ), за участю заявників і заінтересованих осіб.

Заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обгрунтованості чи необгрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії, передбачені статтями 99, 103 ЦПК ( 1501-06 ).

Відповідно до п.1 ст. 273 (1502-06) ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

В заяві ОСОБА_2 не було зазначено для чого йому встановлювати вказаний факт. Також ним не було надано жодного доказу на доведення своїх вимог.

Крім того, суд першої інстанції проігнорував те, що заяви про встановлення факту родинних відносин подаються у випадках втрати або відсутності документів, які підтверджують родинні відносини фізичних осіб, а також неможливості їх відновлення. Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме свідоцтва про народження ОСОБА_2 його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Таким чином органом державної реєстрації актів цивільного стану засвідчено походження ОСОБА_6 від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і на підставі цього між ними виникли взаємні права та обов'язки. Суд першої інстанції ухваливши оскаржуване рішення в порядку окремого провадження фактично вирішив питання про права та обов'язки як ОСОБА_2 та його батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4. так і ОСОБА_12, хоча спори про право могли бути розглянуті лише в порядку позовного провадження. Однак із відповідними позовами жодна із зазначених осіб до суду не звертались.

Статтею 132 СК України передбачено, що у разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт її материнства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.

Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Однак умови, які передбачені наведеною нормою, в даній справі також відсутні.

Тобто, наведеними нормами чітко встановлено, що факт родинних відносин встановлюється при відсутності підтверджуючих документів і можливості їх відновлення і рішенням суду зміни до актів реєстрації народження не вносяться, а факт батьківства (материнства) встановлюється у разі смерті особи, яка вважалась матір'ю дитини і якщо запис щодо матері дитини в акті реєстрації народження зроблений зі слів іншого з батьків.

Суд першої інстанції ухваливши рішення про вилучення запису про матір ОСОБА_4 із акту громадянського стану про його народження і внести новий запис, зазначивши матір'ю ОСОБА_5 грубо порушив норми матеріального та процесуального права. Суд залишив поза своєю увагою також те, що заява ОСОБА_6 і додані до неї документи взагалі не містила будь-яких даних про ОСОБА_5 крім дати її народження, прізвища, ім'я по-батькові, чи існує така особа, чи є вона живою на час подання заяви, місця її проживання.

Суд першої інстанції проігнорував відсутність жодного доказу на доведення обставин, які зазначені в заяві. Справа судом була розглянута за відсутності як заявника, так і заінтересованих осіб.. Матеріали справи не містять їх пояснень щодо заяви.

Також суд першої інстанції грубо порушив права ОСОБА_5, місце проживання якої не відоме, яка не була повідомлена про судові засідання, хоча цим рішенням вона визнана матір'ю заявника ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню х ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст.. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О ВИ Л А :

Апеляційну скаргу Солом'янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 серпня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересовані особи: Солом'янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: