Постанова № 72865167, 06.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/641/18 Справа № 205/3618/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Федченко В. М. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участю секретаря - Хоменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом виселення та зняття реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з указаного домоволодіння без надання їй іншого жилого приміщення, а також зняти усіх відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою /а.с.2-3/.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що домоволодіння № АДРЕСА_1 належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 28.12.2014 року.

У вказаному домоволодінні, окрім її матері ОСОБА_6, дядька ОСОБА_7 та її брата ОСОБА_8 також зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною її брата (шлюб розірвано у 2000 році) та їх діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не є співвласниками вказаного домоволодіння.

Вона має намір розпорядитись своєю власністю, однак відповідачі добровільно не бажають знятись з реєстраційного обліку.

Відповідач ОСОБА_2 без її згоди продовжує проживати у вказаному домоволодінні, але періодично виїжджає до Естонії, де перебуває по 6 місяців на рік, добровільно виселятися та знятись з реєстраційного обліку вона не бажає, чим чинить їй перешкоди у здійснення права власності на належне їй на праві власності нерухоме майно.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не проживають у її будинку, їх речей там немає, але з реєстраційного обліку вони також не зняті.

Відповідач ОСОБА_5 взагалі проживає в іншій країні, де має власне житло.

Відповідач ОСОБА_2, незаконно проживаючи в домоволодінні № АДРЕСА_1, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує комунальні за користування житлом, у зв'язку з чим за вказаною адресою наявна заборгованість.

Позивач, вважає, що її права, як власника домоволодіння порушені , а тому вона змушена звернутись до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.03.2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди в здійсненні права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_2 без надання їй іншого жилого приміщення з домоволодіння № АДРЕСА_1.

Знято з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у домоволодінні № АДРЕСА_1.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння № АДРЕСА_1 (нині м.Дніпро).

Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване за позивачем на підставі договору дарування від 28.12.2014 року, укладеним між нею та дарувальником - її матір'ю, ОСОБА_6 /а.с.11, 12/.

У домоволодінні № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, окрім матері позивача - ОСОБА_6, дядька ОСОБА_7 та брата позивача - ОСОБА_8 також зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною брата позивача (шлюб розірвано у 2000 році) та їх діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не є співвласниками вказаного домоволодіння.

Відповідач ОСОБА_2 без згоди позивача продовжує проживати у вказаному домоволодінні, але понад 6 місяців на рік буває відсутня, добровільно виселятися не бажає, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує комунальні послуги за користування житлом, у зв'язку з чим за вказаною адресою є заборгованість за комунальні послуги.

ОСОБА_2 не приділяє уваги та не доглядає за ОСОБА_6, яка є особою похилого віку, всіляко ігнорує факт їх сумісного проживання, свавільно користується будинком, чинить позивачу перешкоди у здійснення права власності на належне їй домоволодіння. Данні факти знайшли своє підтвердження також в поясненнях свідка ОСОБА_9

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають у вказаному житловому будинку, що, зокрема, підтверджується актом від 06.04.2015 року, підписаним головою квартального комітету, їх речей там немає, але вони значаться зареєстрованими у домоволодінні позивача, чим чинять перешкоди їй у здійсненні права власності /а.с.17/.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, в силу ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обв'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач ОСОБА_3 є власником домоволодіння № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську (нині м. Дніпро), а отже має право володіти, користуватися, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 без згоди позивача проживає у спірному домоволодінні та значиться зареєстрованою разом із синами у ньому, що порушує право позивача на розпорядження майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виселення її з цього домоволодіння та зняття відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Зазначені висновки суду колегія суддів вважає правильними.

Посилання заявника апеляційної скарги на відповідні норми Житлового кодексу України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач не є наймачем, ОСОБА_3 є власником спірної нерухомості, відтак дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, а в силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги необґрунтовані, а рішення суду першої інстанції від 09.03.2017 року відповідає вимогам закону, а тому залишається в силі. У зв'язку з чим апеляційна скарга не задовольняється.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко