Постанова № 72863637, 20.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/9945/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасов А.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Потапчук В.О.

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2017 року прийняту у відкритому судовому засіданні по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконною, скасування постанови та закриття провадження по справі, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконною, скасування постанови №226/17 від 18 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.12 ст. 96 КУпАП та закриття провадження по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2017 року адміністративний позов задоволений частово.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апелянт просив скасувати оскаржувану постанову та прийняту нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Окрім того, апелянт зазначає, що вчинене позивачкою правопорушення є триваючим, таким чином суд першої інстанції застосував тільки частину процесуальної норми.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

04 травня 2017 року головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було складено протокол, відносно ОСОБА_1, про те, що позивачкою фактично експлуатується індивідуальний житловий будинок, не прийнятий в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до Постанови №226/17 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що ухвалена постанова прийнята не обґрунтовано, не своєчасно, не на підставі та у спосіб, що передбачений законом, оскільки згідно технічного висновку виготовленого ПП «ГЕОЛБУД» у 2007 році, вбачається, що реконструкція проведена, ще у 2003 році, таким чином на момент ухвалення постанови від 18 травня 2017 року строк для накладення адміністративного стягнення сплинув, а відтак провадження підлягало закриттю.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративну відповідальність, Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі вказується на те, що зазначена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно оскаржуваної постанови Управління ДАБК Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення №226/17 від 18 травня 2017 року ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.12 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Частиною 12 ст. 96 КУпАП (в редакції від 26 квітня 2017 року, чинної на час винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що експлуатація об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів ІI категорії складності, тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що позивачка у 1999 році, для запобігання повного руйнування будинку та приведення його у придатний для життя стан, розпочала реконструкцію вказаного будинку, яка завершилася у 2003 році.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

В подальшому, позивачка, для введення збудованого будинку до експлуатації, звернулася до управління архітектури та містобудування, що підтверджується висновком вказаного управління №140/07-С «Про можливість введення в експлуатацію самовільно збудованих будівель» від 07 листопада 2007 року, згідно якого погоджено до введення в експлуатацію житловий будинок літ. Ж, ж, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Ширшова, 5-а., а також до санітарно-епідеміологічної станції міста Одеси, що підтверджується узгодженням проведеної реконструкції від 04 липня 2007 року №3/1163, управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Одеській області від 29 серпня 2007 року №14-1857, та управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя від 24 вересня 2007 року №980.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо дотримання строків притягнення позивача до відповідальності, оскільки порушення є триваючим, колегія суддів вважає помилковими.

Так, частиною 1 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зазначена стаття визначає пересічні строки притягнення особи до відповідальності, а саме: не більше двох місяців з дня вчинення правопорушення та не більше двох місяців з дня виявлення правопорушення, в разі якщо воно носить триваючий характер.

Триваючими адміністративними правопорушеннями є порушення, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово зверталася до вищевказаних органів для введення вказаного будинку до експлуатації, таким чином правопорушення у даній справі не є триваючим, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, у зв'язку з чим дане правопорушення припинилося фактом складання та подання повідомлення (звернення), а саме у 2007 році.

Відтак, в даному випадку обчислення строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за правопорушення розпочинається з моменту вчинення такого порушення.

В той же час, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності датована 18 травня 2017 року, таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що строк для накладення адміністративного стягнення сплинув, а відтак провадження підлягало закриттю.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно вимог ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення) штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення щодо експлуатації об'єкту будівництва не прийнятого в експлуатацію, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови №226/17 від 18 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.12 ст. 96 КУпАП, були вчиненні у 2007 році.

Таким чином, штраф накладений вказаною постановою №226/17 від 18 травня 2017 року, тобто пізніше ніж через 3 роки з дня його вчинення, протирічить вимогам ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», в результаті чого вказана постанова, у якій відповідач наклав на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 8500 грн. після спливу 3 річного строку із дня вчинення правопорушення, з вказаних підстав, на думку колегії суддів, підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова №226/17 від 18 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.12 ст. 96 КУпАП прийнята не обґрунтовано, не своєчасно, не на підставі та у спосіб, що передбачений законом, є правильним.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п.12 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, отже на момент апеляційного перегляду справи право суду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачено нормою КАС України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Однак, у зв'язку зі змінами внесеними до КАС України 15 грудня 2017 року колегія суддів вважає за необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимови щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, та в результаті закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконною, скасування постанови та закриття провадження по справі, скасувати в частині відмови у закритті провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Прийняти нову постанову у вказаній частині, якою задовольнити позовну вимогу про закриття провадження у справі.

В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення прийнятий та підписаний 20 березня 2018 року.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Семенюк Г.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.