Постанова № 72861325, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №805/263/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 р. у справі № 805/263/18-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Донбасу" про стягнення з платника податків податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Донбасу", в якому просило: стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують ТОВ «ОСОБА_2 флот Донбасу» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 239841,04 грн (а.с.5-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду (а.с.17).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 161, 169 КАС України. Апелянт зазначає, що відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 року № 1407 (далі – Порядку № 1407) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (далі – Інструкція № 22), реквізит «призначення платежу» носить інформативний характер та його повнота визначається платником. Апелянтом було виконано вимоги законодавства щодо сплати судового збору, а саме платіжне доручення від 18.12.2017 року № 1293 прийнято до виконання та виконано, грошові кошти сплачені за місцем розгляду справи та зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, загальна сума сплаченого судового збору перевищує необхідний розмір (а.с.22-24)

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з’явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 флот Донбасу» про стягнення з платника податків податкового боргу на загальну суму 239841,04 гривень.

Позивачем до позову було додано платіжне доручення № 1269 від 18.12.2017 року на суму 1600,00 гривень у графі «призначення платежу» якого зазначено «Судов.збір, за позовом ГУ ДФС у Дон.обл. до ТОВ «ТДФ», Донецький окружний адміністр.суд» (а.с.3), та платіжне доручення № 1293 від 18.12.2017 року на суму 2206,85 гривень у графі «призначення платежу» якого зазначено «Судов.збір, за позовом ГУ ДФС у Дон.обл. до ПАТ «Маріупольськький термічний завод», Донецький окружний адміністр.суд» (а.с.4).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в сумі 1997,62 гривень, оскільки судовий збір, сплачений за платіжним дорученням №1293 від 18.12.2017, сплачений не у встановленому порядку і розмірі (а.с.1).

24 січня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про відкриття провадження у справі № 805/263/18-а, в якому позивач зазначив, що з урахуванням вимог Порядку № 1407 повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України, реквізит «призначення платежу» носить інформативний характер та його повнота визначається платником, позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору (а.с.14-15).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Судом було зазначено, що згідно з платіжного доручення №1293 від 18 грудня 2017 року позивач сплатив судовий збір в сумі 2206,85 гривень за позовом ГУ ДФС у Донецькій області до ПАТ «Маріупольський термічний завод», що не відповідає адміністративному позову, за яким позивач просить відкрити провадження (а.с.17).

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1, 2 та п.1 ч.4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для залишення позовної заяви без руху є неподання до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 6 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Згідно статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади

Колегія суддів зазначає, що до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору застосовуються загальні правила згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі – Закон № 2346-III) і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до статті 17 Закону № 2346-III, форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Відповідно до п. 11.6 Порядку № 1407, платіжні доручення (додаток 33 до цього Порядку) подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976.

У платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Пунктом 3.8 Інструкції № 22 визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Також, пунктом 12.4 Глави 12 Інструкції № 22 визначено, що У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення / рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. У Пункті 3 Глави 13 Інструкції № 22 встановлено, що у реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги Національне агентство зазначає дату видачі та номер (якщо він присвоєний) ухвали слідчого судді, суду.

Аналізуючи наведені норми колегія суддів дійшла до висновку, що реквізит "Призначення платежу" повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, яка надає змогу ідентифікувати напрямок та підстави такого платежу. При цьому, правильність оформлення платіжного документа покладається на платника судового збору.

Колегія суддів зазначає, що при сплаті судового збору у графі платіжного документа "призначення платежу" повинно зазначатися відомості, що надають змогу ідентифікувати за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір.

Зазначене відповідає позиції викладеній у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", у яких зазначено, що платіжні документи повинні містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір.

Отже, платіжний документ про сплату судового збору додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і має містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Позивачем надана суду копія платіжного доручення №1293 від 18 грудня 2017 року на суму 2206,85, в призначені платежу якого зазначено: «Судов.збір, за позовом ГУ ДФС у Дон.обл. до ПАТ «Маріупольськький термічний завод», Донецький окружний адміністр.суд», тобто вказаним платіжним дорученням оплачений судовий збір по іншій позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позивач надав документ, яким належним чином не підтверджує сплату судового збору.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що зазначеним платіжним дорученням було сплачено судовий збір у справі без подальшого звернення до суду, оскільки зазначене не може бути підставою для прийняття вказаного платіжного документу, як належного.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що повернення судового збору в разі його сплати без подальшого звернення до суду і відповідно відсутності підстав для ухвалення судового рішення з питання повернення судового збору, здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787. Також, 08.11.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 19.09.2016 №827 «Про затвердження Змін до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», яким затверджено Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету , яке надається платнику органом, що контролює справляння надходжень бюджету.

Отже, позивач не позбавлений права повернути суму судового збору в разі його сплати без подальшого звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 р. у справі № 805/263/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 р. у справі № 805/263/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 20 березня 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Колегія суддів Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_3

ОСОБА_4