Постанова № 72861222, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №805/404/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребова Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/404/18-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 93875,15 грн,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, в розмірі 93875 грн. 15 коп. (а.с.4-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження (а.с.1-2).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції передчасно прийняв рішення про відмову у відкритті провадження, оскільки помилково дійшов висновку про необхідність звернення до суду апеляційної інстанції за роз'ясненням рішення. Рішення суду від 16.11.2017 року у справі № 805/1209/17-а викладено чітко та зрозуміло, не викликає можливого або неоднакового тлумачення його змісту, а тому роз'яснення у разі необхідності можливо за зверненням відповідача, який не скористався своїм правом, наданим ст. 254 КАС України, та здійснив нарахування без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, що заробітна плата у 2017 році не може бути меншою законодавчо встановлено мінімуму (а.с.26-33).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені, тому відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі №805/1209/17-а у задоволені адміністративного позову відмовлено (том 1 а.с.196-199).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №805/1209/17-а скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 805/1209/17-а та прийнято нову постанову. Суд позов задовольнив частково, а саме: визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 16 лютого 2015 року № 352 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС ГУМВС в області та покарання винних" в частині звільнення ОСОБА_1; визнав протиправним та скасував наказ ГУ УМВС України в Донецькій області від 24 лютого 2015 року № 58 о/с по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновив ОСОБА_1 на посаді міліціонера - водія обслуговуючого персоналу і охорони Єнакіївського Міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 24 лютого 2016 року; зобов'язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2016 року по дату поновлення на посаді з відрахуванням обов'язкових зборів та податків. В іншій частині позовних вимог відмовив.

В тексті рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не має можливості надати відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2014 року у зв'язку із захопленням у липні 2014 року адміністративної будівлі Єнакіївського МВ, в якій знаходилася облікова та фінансова документація, що унеможливлює визначити розмір грошового забезпечення та допустити до негайного виконання рішення в частині його стягнення за один місяць, колегія суддів вважає за необхідне, для захисту порушених прав позивача, зобов'язати відповідача 1 нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2016 року по дату поновлення на посаді з відрахуванням обов'язкових зборів та податків.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року в постанові від 16 листопада 2017 року виправлено допущену описку, а саме в мотивувальній та резолютивній частинах постанови замість помилково вказаної дати поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера - водія обслуговуючого персоналу і охорони Єнакіївського Міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та періоди нарахування і сплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу " 24 лютого 2016 року" вказати " 24 лютого 2015 року".

Згідно частини 3 та 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції 2005 року, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №805/1209/17-а набрала законної сили 16 листопада 2017 року.

Постановою державного виконавця від 24 листопада 2017 року було відкрито виконавче провадження про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2015 року по дату поновлення на посаді з відрахуванням обов'язкових зборів та податків.

Відповідачем на виконання постанови перераховано грошові кошти за грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2015 року по 22.11.2017 року в сумі 21372,85 грн.

Відомостей щодо закінчення виконавчого провадження про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2015 року по дату поновлення на посаді з відрахуванням обов'язкових зборів та податків, матеріали справи не містять. Зазначені обставини не спростовуються сторонами.

Позивач, не погодившись з нарахованими сумами, 16 січня 2018 року звернувся з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період за період з 24 лютого 2015 року по 22 листопада 2017 року, в розмірі 93875 грн. 15 коп. (а.с.9).

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач повторно звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, а саме щодо позовних вимог про нарахування та виплату на його користь, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2015 року по 22 листопада 2017 року. Також, суд роз'яснив, що позивач може звернутись з заявою про роз'яснення судового рішення.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №805/1209/17-а при прийнятті рішення про поновлення на роботі одночасно було прийнято рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2016 року по дату поновлення на посаді з відрахуванням обов'язкових зборів та податків.

Отже, заявлений предмет спору, а саме право на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період за період з 24 лютого 2015 року по 22 листопада 2017 року, відповідає предмету спору який розглядався судом по справі №805/1209/17-а.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем було отримано відповідний виконавчий лист про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Отже, з набранням чинності судового рішення спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо оплати вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2015 року по 22 листопада 2017 року перейшли у виконавчу сферу.

Таким чином, вимоги позивача про виплату йому 93875 грн. 15 коп. фактично пов'язані з невиконанням відповідачем судового рішення в адміністративній справі №805/1209/17-а.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Правовідносини, що виникли з приводу не виконання судового рішення у адміністративній справі, яке набрало законної сили, врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України та Законами України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.2-3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частини 1 та 2 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Відповідно до частини 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, якщо позивач обґрунтовано вважає, що відповідач не в повному обсязі або невірно було виконано рішення суду, у наслідок чого порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України щодо роз'яснення виконання такого рішення та статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

Крім того, доводи апелянта про неправильність обчислення відповідної суми, як підставу ініціювання ним нового позову є безпідставними, оскільки рішення суду в частині виплати грошового забезпечення за цей період перебуває на виконанні та рішення про виплату такої суми відповідачем у зв'язку з закінченням виконавчого провадження буде вважатися повністю виконаним (згідно постанови державного виконавця). А у разі закінчення виконавчого провадження позивач може оскаржити постанову державного виконавця, як таку, що прийнята передчасно, відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/404/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/404/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 20 березня 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова