Рішення № 72858227, 20.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2793/17

Провадження № 2/522/3419/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

за участю секретаря Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт ОСОБА_4» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», ПАТ «Вектор Банк», ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» про визнання недійсними договору відступлення права вимоги від 29.09.2016 р., укладеного між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ПАТ «Вектор Банк», і договору відступлення права вимоги від 29.09.2016 р., укладеного між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Стандарт ОСОБА_4», вказуючи, що ці договори було укладено в порушення приписів п/п 3 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та ч. 3 ст. 512 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов, а представник ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» ОСОБА_5 та представник ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» ОСОБА_6 не визнали позов.

ПАТ «Вектор Банк» не повідомив суду причину неявки свого представника, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників позивача, ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ТОВ «Стандарт ОСОБА_4», суд доходить висновку, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що згідно кредитного договору № 014/0022/82/59217 від 07.07.2006 р. АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 150000,00 дол. США на строк користування 84 місяців, з 07.07.2006 р. по 07.07.2013 р., із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 14 % річних, з поверненням кредиту на внесенням плати за користування кредитними коштами щомісячними платежами у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором, з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним – 07.07.2013 р.

В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх грошових зобов’язань за цим кредитним договором, 07.07.2006 р. між АППБ «Аваль» (ПАТ «ОСОБА_3 Аваль») та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. № 5275, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_2 надала банку в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру під № 19 в будинку № 24 по вул. Грецькій в м. Одесі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-287/11 від 12 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 червня 2014 року, з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0022/82/59217 від 07.07.2006 р. у загальному розмірі 1880608,15 грн.

На виконання вказаного судового рішення, 20 серпня 2014 року були видані виконавчі листи, на підставі яких відкриті виконавчі провадження, але станом на дату судового розгляду даної справи ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не виконали вказані виконавчі листи.

29 вересня 2016 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» передав (відступив), а ПАТ «Вектор Банк» прийняв всі права та вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (поручителя) за кредитним договором № 014/0022/82/59217 від 07.07.2006 р. Також до ПАТ «Вектор Банк» на підставі ст. 27 Закону України «Про заставу» перейшли права ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 за договором іпотеки від 07.07.2006 р. за р. № 5275, про що 29 вересня 2016 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за р. № 1881.

ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» вчасно направив на адресу позивача ОСОБА_2 відповідне письмове повідомлення про відступлення права вимоги за вказаними кредитним договором та договором іпотеки.

Крім того, 29 вересня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Вектор Банк» передав (відступив), а ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» прийняв всі права вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (поручителя) за кредитним договором № 014/0022/82/59217 від 07.07.2006 р. Також до ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» на підставі ст. 27 Закону України «Про заставу» перейшли права ПАТ «Вектор Банк» до ОСОБА_2 за договором іпотеки від 07.07.2006 р. за р. № 5275, про що 29 вересня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за р. № 1883.

ПАТ «Вектор Банк» вчасно направив на адресу позивача ОСОБА_2 відповідне письмове повідомлення про відступлення права вимоги за вказаними кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення повністю узгоджуються з положеннями частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою для недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного судочинства.

Згідно ч. ч. 1 ст. 509 та ч. 1 ст. 510 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; сторонами у зобов’язанні з боржник і кредитор.

Відповідно до ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги); правочин щодо зміни кредитора у зобов’язання вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.6, 2.7 вищевказаних двох договорів прав відступлення права вимоги від 29 вересня 2016 року, спочатку до ПАТ «Вектор Банк», а потім до ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» перейшли всі права вимоги до боржників у повному обсязі.

Відповідно до п. 7.5. договору іпотеки від 07.07.2006 р. за р. № 5275 відступлення прав за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателем за цим договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотекодержатель зобов’язаний письмово у п’ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до п/п 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р. № 1304-VІІ, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до п/п 3 п. 1 цього Закону кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Таким чином, згідно згаданого Закону кредитна установа не може уступити (продати передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 пункту 1 цього Закону, на користь (у власність) іншої особи, - тільки у тому випадку якщо у позичальника - заставодавця не знаходиться у власності інше нерухоме майно.

Однак, окрім квартири № 19, що знаходиться в будинку № 24 по вул. Грецькій в м. Одесі та є предметом іпотеки за договором іпотеки від 07.07.2006 р. за р. № 5275, позивач ОСОБА_2 має у приватній власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.1.2006 р. за р. № 2106 трикімнатну квартиру № 11, загальною площею 93,7 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., що знаходиться в будинку № 51 по вул. Розкидайлівській в м. Одесі, а також на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2006 р. за р. № 7-1195 однокімнатну квартиру № 3, загальною площею 22,5 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м., що знаходиться в будинку № 2 по вул. Матроській в м. Одесі, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 82263720 від 13.03.2017 р. та № 82263585 від 13.03.2017 р. (а.с.42-43, 44-46).

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При цьому, статтею 203 ЦК України встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочин є чинним.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами представників ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ТОВ «Стандарт ОСОБА_4» щодо того, що зміст договору відступлення права вимоги від 29 вересня 2016 року, укладеного між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ПАТ «Вектор Банк», і зміст договору відступлення права вимоги від 29 вересня 2016 року, укладеного між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Стандарт ОСОБА_4», не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; під час укладення цих договорів сторони за цими договорами мали необхідний обсяг дієздатності та волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; договори укладено в тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволення позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони суб’єктам державної реєстрації речових прав та їх обтяжень здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, що були застосовані у даній справі ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, ч. 9 ст. 158, ст.ст. 259, 264-265 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт ОСОБА_4» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони суб’єктам державної реєстрації речових прав та їх обтяжень здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, що були застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2018 року.

Суддя Н.А.Ільченко

20.03.18