Ухвала суду № 72857316, 20.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3963/17 20.03.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 11-кп/784/349/18 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду:

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого – Маркової Т.О.,

суддів –Гулого В.П., Куценко О.В.,

за участю секретаря – Клімової Л.В.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження № 42017150000000037 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого вищу освіту, неодруженого, працюючого експертом з кредитних історій у ТОВ "Фінексперт", раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,

учасники судового провадження

прокурор: Кузнецов В.І.

захисник : ОСОБА_3

обвинувачений: ОСОБА_4

В с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, та відповідно до ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання - лейтенант поліції.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, та відповідно до ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання - лейтенант поліції.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати по залученню експертів в загальній сумі 3864,57 грн.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок Центрального районного суду від 11.12.2017 року змінити в частині призначення покарання, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного діяння .

Вказує, що засуджений вважає, що йому може бути призначено покарання без позбавлення волі, яке буде достатнє та необхідне для його виправлення, оскільки він усвідомлює суспільну небезпечність діянь та стає на шлях виправлення, та просить суд з зрозумінням поставитись до нього, оскільки позитивно характеризується як за місцем проживання, так і на новому місці роботи, має на меті стати нормальним законослухняним громадянином суспільства.

Зазначає, що він, як захисник, та засуджений просять застосувати до останнього положення ст. 75 КК України, призначивши більш м’яке покарання, враховуючи особу засудженого.

Стверджує, що інших мотивів щодо обґрунтованого незастосування судом першої інстанції до призначеного ОСОБА_4 покарання положень ст. 75 КК України, окрім того, що він вчинив злочин, перебуваючи на службі в правоохоронних органах, а саме - на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Заводського відділу поліції, судом першої інстанції не наведено.

Вказує, що, призначаючи за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст.263 КК України покарання без застосування вимог ст. 75 КК України, суд першої інстанції в порушення ст. 65 КК України належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом’якшують покарання, а саме те, що засуджений по місцю проживання і роботи характеризується позитивно, погодився давати правдиві свідчення на досудовому слідстві та у судовому процесі та сприяв повному та об’єктивному розгляду справи у найкоротші строки, визнав в повному обсязі вину, розкаявся у вчиненому, співпрацював з правоохоронними органами для викриття та притягнення до відповідальності винних осіб, що вчиняли аналогічні злочини.

Зауважує, що і представник державного обвинувачення, оцінивши співпрацю з правоохоронними органами та сукупність пом’якшуючих обставин, дійшов висновку про можливе призначення покарання з іспитовим строком, про що і просив суд в судових дебатах.

За таких обставин, вважає за можливе виправлення засудженого ОСОБА_4 без застосування покарання у вигляді позбавлення волі і за необхідне призначення більш м’якого покарання, ніж позбавлення волі, оскільки той має на меті встати на вірний шлях виправлення перед законом та суспільством і не потребує застосування додаткових мір у вигляді тримання під вартою, що підтвердив своїми активними діями у виявленні та припиненні протиправної злочинної діяльності іншими особами.

Окремо звертає увагу суду на те, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.03.2017 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.05.2017 року включно з правом внесення застави в сумі 450 тис. грн., але заставу ОСОБА_4 не вносив. Таким чином з 18.03.2017 року по 15.05.2017 року включно ОСОБА_4 перебував у слідчому ізоляторі і, відповідно до положень ст. 72 КК України, навіть за умови призначення покарання у вигляді позбавлення волі, на переконання апелянта, суд першої інстанції мав зарахувати строк тримання під вартою.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, наказом начальника ГУ Національної поліції в Миколаївській області №159 о/с від 08.07.2016 року призначений на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Заводського відділу поліції. З невстановленого в ході досудового розслідування часу ОСОБА_4 регулярно вживав психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, навчився виготовляти її з інгредієнтів, які отримував з невстановлених в ході досудового розслідування джерел. Бажаючи мати додатковий незаконний заробіток, ОСОБА_4 вирішив зайнятися збутом амфетаміну, який сам виготовляв.

При виконанні своїх службових обов’язків працівника поліції ОСОБА_4 у 2016 році (більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), познайомився з ОСОБА_5 і дізнався, що вона вживає амфетамін і раніше займалася його збутом. У зв’язку із цим він вирішив, що ОСОБА_5 може стати особою, якій він з метою одержання незаконного прибутку збуватиме амфетамін для подальшого його перепродажу.

Так, 14.02.2017 року ОСОБА_4 прибув до житла ОСОБА_5 за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 78 і запропонував їй купувати у нього амфетамін як для власного вжитку так і для перепродажу. Вона відповіла, що вже не займається збутом амфетаміну. Однак ОСОБА_4 не відмовився від свого злочинного, корисливого умислу і вирішив активними діями залучити ОСОБА_5 до придбання у нього амфетаміну. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, ОСОБА_4 наприкінці дня 14.02.2017 року, у невстановленому в ході досудового розслідування місці незаконно виготовив психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, на невстановленому в ході досудового розслідування транспортному засобі близько 4:00 год. 15.02.2017 року перевіз його до житла ОСОБА_5 за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 78, де передав їй (збув) цей амфетамін, маса якого у складі речовини становить 1,795 грамів і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року є великим розміром, отримавши за цей амфетамін від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1250 грн. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, 06.03.2017 року ОСОБА_4, у невстановленому в ході досудового розслідування місці, незаконно, повторно виготовив амфетамін, на невстановленому транспортному засобі близько 18:10 год. повторно перевіз його до житла ОСОБА_5 за вищевказаною адресою де повторно збув їй амфетамін, маса якого у складі речовини становить 6,4353 гр. і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року є великим розміром, одержавши за цей амфетамін від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3000 грн.

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, у ніч на 17.03.2017 року ОСОБА_4, у невстановленому в ході досудового розслідування місці, незаконно, повторно виготовив амфетамін, на невстановленому транспортному засобі близько 02:25 год. повторно перевіз його до житла ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 і повторного збув їй амфетамін, маса якого у складі речовини становить 12,556 гр. і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року є великим розміром, одержавши за цей амфетамін від ОСОБА_5 гроші в сумі 6000 грн. Крім того, ОСОБА_4І, працюючи дільничним офіцером поліції сектору превенції Заводського відділу поліції, маючи дозвіл на носіння табельної вогнепальної зброї та навички користування нею, вирішив без передбаченого законом дозволу користуватися іншою вогнепальною зброєю. Так, ОСОБА_4 у невстановлений в ході досудового розслідуванням час у невстановленому місці незаконно придбав гладко

ствольну вогнепальну зброю - перероблений самозарядний пістолет, виготовлений шляхом переробки саморобним способом стартового пістолету «STALKER - MOD. 914 -S» №0714- 002592, калібру 9 мм P.A., виробництва Туреччини. Вказаний пістолет без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 носив в особистих цілях з собою до 03:30 год. 17.03.2017 року, коли його було вилучено у нього в під’їзді №1 будинку №2 по вул. Артилерійській в м. Миколаєві під час його особистого обшуку як особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про зміну вироку та застосуванні ст. 75 КК України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, за обставин, наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені цих злочинів.

Всі обставини кримінального провадження були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочинів обвинуваченим.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України є вірною, і апелянтом не оспорюється.

Призначаючи покарання, суд у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, конкретні обставини їх вчинення, особу обвинуваченого, а саме те, що він є раніше не судимим, за місцем навчання та за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем останньої служби - посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, як обставини, що пом'якшують покарання суд врахував щире каяття, активне сприяння органу досудового розслідування у виявленні та припиненні відомих йому кримінальних правопорушень, та зазначив, що обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Окрім цього, суд зазначив, що, згідно досудової доповіді, підготовленої ст. інспектором Центрального районного сектору Миколаївського міського відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ОСОБА_6, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький., та орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе.

З врахуванням наведених судом кількох обставин, що пом'якшують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про можливість застосувати положення ч.1 ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 307 КК України.

На думку апеляційного суду, таке покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів, особі обвинуваченого, а висновок суду що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів є лише позбавлення волі, ґрунтуються на достатніх даних. Тому твердження захисника в апеляційній скарзі в цій частині безпідставні.

З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про пом’якшення призначеного покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України є необгрунтованими, оскільки наведені апелянтом у скарзі обставини у достатній мірі враховані судом під час призначення конкретного строку покарання. При цьому, суд 1 інстанції не знайшов підстав для застосування положень ст. 75, 76 КК України.

А з огляду на вчинення обвинуваченим злочину у сфері обігу наркотичних засобів, а саме тяжкого злочину (три епізоди збуту психотропних речовин), апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому або для звільнення його від відбування покарання відповідно до ст.75 КК України, як просить апелянт.

Разом з тим, вирок суду підлягає зміні. Так, ухвалюючи 11.12.2017 року вирок, суд не застосував до ОСОБА_4 положення ч.5 ст.72 КК України, а саме в строк покарання не зараховано попереднє ув'язнення з 17.03.2017 року по 15.05.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. 405, 407, 424,532 КПК України апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року відносно ОСОБА_4 змінити.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув’язнення з 17.03.2017 року по 15.05.2017 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: