Рішення № 72854375, 20.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р. Справа№805/790/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов’язання здійснити призначення пільгової пенсії та скасування рішень про відмову у призначенні пільгової пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, у зв’язку з досягненням пенсійного віку (57 років), звернувся із відповідною заявою до відповідача-1 про призначення йому пенсії на пільгових умовах. Однак, відповідачами 26.12.2017 року та 09.01.2018 року було відмовлено позивачу у задоволенні його заяви, що стало підставою для його звернення до суду. Позивач вказує, що його пільговий стаж підтверджується записами у трудовій книжці та довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії. Тому позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 26.12.2017 року № 50/377 та рішення Костянтинівського ОУПФУ від 09.01.2018 року про відмову у призначенні пільгової пенсії та зобов’язання здійснити призначення пільгової пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року відкрито провадження у справі № 805/790/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачам у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

05 березня 2018 року від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу не підтверджено періоди роботи з 11.05.1984 року по 03.07.1984 року на посаді слюсаря-монтажника, з 31.10.1986 року по 31.12.1987 року на посаді групи ППР, з 01.01.1988 року по 12.05.1988 року на посаді слюсаря по ремонту автомобілів, так як зазначені посади не передбачені Списком №2 розділом І «Гірничі роботи», оскільки Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Також, позивачу відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 04.07.1984 року по 14.10.1984 року на посаді моториста промивальних приладів, з 01.01.1992 року по 21.08.1992 року на посаді водія автомашини Белаз-540, оскільки відсутні нарахування заробітної плати, а тому й відсутні підстави для зарахування вказаних періодів як пільгових. Разом з тим, позивачу не підтверджені періоди роботи з 22.08.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомашини Белаз-540 у зв’язку з відсутністю наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці в ВАТ «Полярнінський ГЗК». Відповідач-2 зазначає, що законодавством передбачено лише дві законні підстави для зарахування до пільгового стажу роботи, що дає право призначення пенсії на пільгових умовах – це наявність такого стажу та зайнятість повний робочий день, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та проведення атестації робочих місць по підприємству чи організації. У зв’язку з наведеним, відповідач - вважає Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні № 50/377 від 26.12.2017 року правомірним та прийнятим відповідно до вимог законодавства України.

06 березня 2018 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі та зазначив, що позивач звернувся до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області № 50/337 від 26.12.2017 року позивачу відмовлено у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 2, зазначених у відзиві відповідача - 2. Страховий стаж позивача на момент звернення склав 36 років 01 місяць 02 дні, в тому числі пільговий стаж по Списку № 2 складає 07 років 03 місяці 19 днів, у зв’язку з чим, на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 12.10.2017 року звернувся до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 31).

09 січня 2018 року Рішенням Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку №2 (12 років 06 місяців), а право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач за наявними документами набуде при досягненні 58 років (а.с. 12-14).

Приймаючи вказане рішення, Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виходило з того, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.12.2017 року № 50/377 позивачу відмовлено в підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах за Списком №2:

а) з 11.05.1984 року по 03.07.1984 року на посаді слюсаря-монтажника, з 31.10.1986 року по 31.12.1987 року на посаді групи ППР, з 01.01.1988 року по 12.05.1988 року на посаді слюсаря по ремонту автомобілів, так як зазначені посади не передбачені Списком №2 розділом І «Гірничі роботи», підрозділом 1, який чинний на період роботи заявника;

б) з 04.07.1984 року по 14.10.1984 року на посаді моториста промивальних приладів, з 01.01.1992 року по 21.08.1992 року на посаді водія автомашини Белаз-540 у зв’язку з відсутністю відомостей про нарахування заробітної плати;

в) з 22.08.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомашини Белаз-540 у зв’язку з відсутністю наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці в ВАТ «Полярнінський ГЗК» (а.с. 11).

При цьому, як вбачається з трудової книжки від 23.08.1977 року БТ-І №1057633, виданої на ім’я ОСОБА_1, зокрема, вказані періоди роботи: з 11.05.1984 року по 03.07.1984 року позивач працював на посаді слюсаря-монтажника, з 31.10.1986 року по 31.12.1987 року на посаді слюсаря групи ППР, з 01.01.1988 року по 12.05.1988 року на посаді слюсаря по ремонту автомобілів, з 04.07.1984 року по 14.10.1984 року на посаді моториста промивальних приладів, з 01.01.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомобіля Балаз-540 в «Полярнінський Гірничозбагачувальний комбінат» (а.с. 15-19).

Аналогічні відомості містяться в архівній довідці від 02.10.2013 року № 04-16/Л-1732, яка видана Архівним відділом Адміністрації Іультинського муніципального району Чукотського автономного округу (а.с. 22-23).

Довідками № 48/10-237, виданими на ім’я ОСОБА_1, підтверджено, що він дійсно працював на підприємстві «Полярнінський Гірничозбагачувальний комбінат» з 11.05.1984 року по 15.05.1994 року (а.с. 24-27).

Згідно довідки №04-16/Л-1733 про заробітну плату, виданої Архівним відділом Адміністрації Іультинського муніципального району Чукотського автономного округу, позивачу за 1985-1991 роки нараховувалась заробітна плата в грошових одиницях-рублях з урахуванням районного коефіцієнта 2, 0 та північних надбавок (а.с. 29).

Довідкою, виданою АТЗТ «Полярнінський Гірничозбагачувальний комбінат» на ім’я ОСОБА_1, підтверджено, що позивач дійсно працював, пряма мова, російська: «в Полярнинском ГОКе» та його заробітна плата склала за березень 1994 року - 573 428, 00 руб., за квітень 1994 року – 685 584, 00 руб. (а.с. 28).

З розрахунку стажу № 4903 на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що його загальний стаж складає 36 років 01 місяць 02 дні (а.с. 30).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За приписами частини 1 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

У відповідності до п. 2) частини 2 цієї ж статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається в тому числі працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

У відповідності до ст.62 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом рішення – Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов’язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

На підставі п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_2 Правління Пенсійного фонду від 10.11.2006 року №18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років. Вказаний Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка.

Як зазначено судом вище, у трудовій книжці позивача в тому числі вказані періоди роботи: з 11.05.1984 року по 03.07.1984 року прийнятий на посаду слюсаря-монтажника відкритих робіт на кар'єр «Полярний», пряма мова, російська: Полярнинский обогатительный комбинат» (а.с. 16), з 31.10.1986 року по 31.12.1987 року на посаді слюсаря групи ППР по гірничому обладнанню гірничої поверхні на кар’єр «Полярний», з 01.01.1988 року по 12.05.1988 року на посаді слюсаря по ремонту автомобілів на кар’єрі «Полярний»; з 04.07.1984 року по 14.10.1984 рок на посаді моториста промивальних приладів на кар’єр «Полярний», з 01.01.1992 року по 21.08.1992 року на посаді водія автомашини Белаз-540, та з 22.08.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомашини Белаз-540 у ВАТ «Полярнінський ГЗК».

1. Відносно відмови ОСОБА_1 у підтверджені періоду роботи на пільгових умовах за Списком №2, зокрема з 11.05.1984 року по 03.07.1984 року на посаді слюсаря-монтажника, з 31.10.1986 року по 31.12.1987 року на посаді слюсаря групи ППР, з 01.01.1988 року по 12.05.1988 року на посаді слюсаря по ремонту автомобілів, так як зазначені посади не передбачені списком № 2 розділом І «Гірничі роботи», підрозділом 1, який чинний на період роботи заявника.

На вказані періоди часу (1984 – 1988 роки) правовідносини із обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, регулювалися ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах». Разом з цим також застосовуються Списки № 1 і № 2, затверджені постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36.

1.1.Щодо слюсаря-монтажника (з 11.05.1984 року по 03.07.1984 року): списки №2, затверджені вказаними нормативно-правовими актами, не містять такої професії, як слюсар-монтажник прийнятно до кар’єрів. ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 містить таку професію, як слюсар-монтажник на підземних роботах при будівництві метрополітенів по Списку №1. Суд не приймає посилання позивача на розділ 1 «Гірничі роботи» Розділ 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на шахтній поверхні» підрозділ «а» ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, оскільки там зазначені «слюсарі (електрослюсарі) чергові та по ремонту устаткування, механізмів, водяних і повітряних магістралей, зайняті на шахтах, в розрізах і кар'єрах», а не слюсарі-монтажники. А отже, дії відповідача із відмови у підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах за Списком №2 є обґрунтованими.

1.2.По слюсарю групи ППР по гірничому обладнанню гірничої поверхні на кар’єр «Полярний» (з 31.10.1986 року по 31.12.1987 року): як зазначено судом вище, розділ 1 «Гірничі роботи» Розділ 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на шахтній поверхні» підрозділ «а» ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 містить таку професію, як слюсар по ремонту устаткування, механізмів, зайняті на шахтах, в розрізах і кар'єрах. Також така професія, як слюсарі по ремонту устаткування (2010100а-19931) містяться у Списку №2, затвердженому ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162. А отже, доводи відповідача про те, що наведена професія не міститься у переліку професій за Списком № 2 є незаконною.

1.3.Стосовно слюсаря по ремонту автомобілів (з 01.01.1988 року по 12.05.1988 року): Списки № 2, затверджені ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, а також постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, не містять такої професії, як «слюсар по ремонту автомобілів», а отже відмова відповідача у підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах за Списком №2 у цій частині є обґрунтованою.

2. Щодо відмови ОСОБА_1 у підтверджені періоду роботи на пільгових умовах за Списком №2, зокрема з 04.07.1984 року по 14.10.1984 рок на посаді моториста промивальних приладів, з 01.01.1992 року по 21.08.1992 року на посаді водія автомашини Белаз-540 у зв’язку з відсутністю відомостей про нарахування заробітної плати.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки та відповідних архівних довідок, позивач працював з 04.07.1984 року по 14.10.1984 рок на посаді моториста промивальних приладів та з 01.01.1992 року по 21.08.1992 року на посаді водія автомашини Белаз-540.

Не надання позивачем відомостей про нарахування заробітної плати не спростовує факту наявності у нього відповідного стажу роботи на пільгових умовах.

До того ж, згідно з ч.3 ст.44 Закону 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідач не скористався наданим йому правом та такі дії не виконав.

Таким чином, дії відповідача в частині не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду праці на посадах моториста промивальних приладів та водія автомашини Белаз-540 у вказані вище періоди часу, є необґрунтованими.

3. Відмову відповідача у підтверджені періоду роботи на пільгових умовах за Списком №2, зокрема з 22.08.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомашини Белаз-540 у зв’язку з відсутністю наказу про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці в ВАТ «Полярнінський ГЗК» суд також вважає необґрунтованою з огляду на таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Суд погоджується з доводами позивача, що виходячи з територіального принципу дії нормативно-правових актів, вказані правові акти діють на території України, а протягом 22.08.1992 року по 15.05.1994 року позивач працював на території Російської Федерації, що не є спірним.

Разом з цим, як вірно зазначив позивач у позові, за даних спірних правовідносин необхідно керуватися Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Як слідує зі ст. 1 наведеної Угоди пенсійне забезпечення громадян – учасників цієї угоди здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.

За ст. 6 цієї ж Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якого з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цим Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу.

А отже, вказаною угодою не встановлено додаткових умов для призначення пенсій на пільгових умовах, окрім наявності відповідного трудового стажу.

Таким чином, відповідачем неправомірно не підтверджено період роботи позивача на пільгових умовах за Списком №2 з 22.08.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомашини Белаз-540.

4. Щодо позовної вимоги з приводу зобов’язання Костянтинівського ОУПФУ призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Отже, правовідносини із призначення та виплати пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.10.2017 року про призначення їй пенсії з урахуванням висновків суду першої інстанції, що викладені у цьому рішенні.

Наведена позиція підтверджується судовою практикою Донецького апеляційного адміністративного суду, в тому числі у справах: №233/3831/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.), № 233/3573/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.), №233/2864/17 (постанова від 28 лютого 2018 року, колегія суддів: Блохін А.А., Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.), та ін.

З урахуванням наведених доводів та обґрунтувань, на думку суду, дії відповідача при не зарахуванні до пільгового стажу вказаних вище за текстом цієї постанови періодів (окрім періоду роботи слюсарем-монтажником з 11.05.1984 року по 03.07.1984 року та слюсарем по ремонту автомобілів з 01.01.1988 року по 12.05.1988 року, оскільки ці професії відсутні у Списку №2), є непропорційними заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, відтак порушене право позивача (щодо не зарахування спірних періодів до пільгового стажу та розгляд заяви позивача про призначення пенсії з порушенням норм матеріального права) має бути відновленим.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

А отже, спірні рішення від 26.12.2017 року та від 09.01.2018 року не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконними і підлягають частковому скасуванню, з урахуванням висновків суду, викладених цьому рішенні.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 січня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ст. 114 п. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку № 2 (12 років 06 місяців) в частині відмови ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема: з 04.07.1984 року по 14.10.1984 року на посаді моториста промивальних приладів, з 01.01.1992 року по 21.08.1992 року на посаді водія автомашини Белаз-540 та з 22.08.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомашини Белаз-540.

3. Визнати незаконним рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні № 50/377 від 26.12.2017 року в частині відмови ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема: з 04.07.1984 року по 14.10.1984 року на посаді моториста промивальних приладів, з 01.01.1992 року по 21.08.1992 року на посаді водія автомашини Белаз-540 та з 22.08.1992 року по 15.05.1994 року на посаді водія автомашини Белаз-540.

4. Зобов’язати Костянтиніське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому судовому рішенні.

4. В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37544278; місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1; місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 34/2) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 704,80 грн.

Повне судове рішення складено 20 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.