Рішення № 72853128, 16.03.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 р. м. Вінниця Справа № 802/2213/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

оловуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В

представника відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Північного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держадитслужби у Вінницькій області (Управління, позивач) до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (КП Віннцької міськради «Вінницяміськтеплоенерго», комунальне підприємство, відповідач) про стягнення до міського бюджету коштів у сумі 41943,91 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що на виконання плану роботи Північного офісу Держаудитслужби проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», у тому числі з питань використання коштів субвенції, наданої у 2015 році з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населеною та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населеною послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за результатами якої складено акт від 7.03.2017 р. № 06/13/2, в якому зафіксовані виявлені ревізією порушення про необхідність усунення яких зазначено у вимозі.

Як вказує позивач, станом на 24.11.2017 р. відповідачем не забезпечено відшкодування 21720,04 грн. завищеної вартості послуг з оренди вантажної техніки, внаслідок внесення амортизаційних витрат до калькуляцій на роботу техніки, що не перебуває у власності ФОП ОСОБА_6 та 20223,87 грн. - завищення вартості виконаних робіт МКП «Аварійно-диспетчерська служба», що надавало послуги по реконструкції теплових мереж.

У зв’язку з чим позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення 41943,91 грн. до міського бюджету.

Ухвалами від 14 грудня 2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.01.2018 р.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів протокольними ухвалами розгляд справи відкладався на 30.01.2018 р., 20.02.18 р., 14.03.18 р. та 16.03.17.18 р.

В судовому засіданні 16.03.18 р. представники позивача позов підтримали посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково наданих письмових поясненнях. Зокрема, з посиланням на рішення органу місцевого самоврядування, пояснили, що спірні кошти використані комунальним підприємством на ремонт є коштами місцевого бюджету, а тому підлягають поверненню до останнього як збитки.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволені посилаючись на мотиви наведені у відзиві. Зокрема зазначили, що не зважаючи на те, що відповідач не погодився з висновками ревізії, він проводив роботу щодо повернення спірних коштів, як то зазначено у вимозі.

Так, 24.04.2017 р. до МКП «Аварійно-диспетчерська служба» направлено претензію щодо повернення коштів у розмірі 20223,87 грн., які, на думку позивача, були надміру сплачені відповідачем, та отримано відповідь від 17.05.2017 р., якою відмовлено в задоволені вимог. 10.05.2017 р. до ФОП ОСОБА_6 направлено претензію щодо повернення коштів у розмірі 21720 грн., на яку також отримано відмову.

Як зазначає відповідач, вказуючи на необхідність повернення коштів до бюджету, сплачених ним за відповідними договорами, позивач фактично вимагає перегляду ціни договорів після їх виконання, що є порушенням норм цивільного законодавства, адже одностороння зміна умов правочину не допускається.

Окрім того, оплата належно виконаних за договорами робіт, тобто за наявності правових підстав, не може вважатись збитками, що виключає можливість їх відшкодування.

Також представник відповідача зазначає, що згідно положень статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю має право стягувати в дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Визначальним є саме «отримання». В той же час, відповідачем взагалі не отримувались кошти за договорами, які б визнавались незаконними. Навпаки, кошти сплачувались саме комунальним підприємством за надані послуги.

Додатково представники відповідача пояснили, що використані на ремонт кошти не є коштами місцевого бюджету, а власними коштами комунального підприємства, а тому відсутні підстави для їх стягнення/повернення до бюджету.

За таких обставин відповідач вважає, що позивачем не доведено складу господарського правопорушення, необхідного для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, адже сторонами договорів погоджено всі істотні умови, зокрема, ціна; відповідач прийняв роботи без зауважень щодо їх обсягу, вартості, якості; повністю оплатив за цінами встановленими у договорах, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окремо представник відповідача зазначає, що сама вимога про усунення виявлених ревізією порушень не відповідає рекомендаціям, викладеним у листі ДФС України № 25-18/205 від 4.03.2015 р. , є неконкретизованою, не містить чітких рекомендацій щодо способу усунення порушень та складена ДФІ у Вінницькій області, яка є ліквідованою. Отже позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У період з 13.12.2016 р. по 7.03.2017 р., відповідно до пункту 2.1.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Північного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2016 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 23.01.2017 р. №41, ревізійною групою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Вінницької міської ради «ВІінницяміськтеплоенерго» за період з 1.08.2015 р. по 30.11.2016 р., у тому числі з питань використання коштів субвенції, наданої у 2015 році з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За наслідком проведеної ревізії складено акт №06-13/2 від 7.03.2017р., у якому зафіксовані виявлені ревізією порушення.

Зокрема, у акті вказано, що ФОП ОСОБА_6 надавав послуги комунальному підприємству з оренди вантажних автомобілів з водієм та оренди будівельних та інженерно-будівельних машин та устаткувань з водієм.

Так, відповідно до договору про закупівлю послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм від 24.02.2016 р. (додаткової угоди №1 від 1.04.2016 р.) та договору про закупівлю послуг щодо оренди будівельних та інженерно-будівельних машин та устаткування з водієм від 24.02.2016 р. №2.2/16 (з додатковими угодами №2 від 1.04.2016 р., № 3 від 13.06.2016 р., №4 від 26.07.2016 р., №5 від 23.08.2016 р., та від 1.06.2016 р. №6 ), ФОП ОСОБА_6 зобов’язався надавати послуги з оренди вантажних автомобілів з водієм та оренди інженерно-будівельних машин та устаткування з водієм. За вказаними договорами вартість послуг (однієї години використання техніки) обрахована згідно калькуляції, що є невід’ємною частиною договорів.

Згідно додатку №1 до договору від 24.02.2016 р. №1.2/16 наведено перелік транспортних засобів, що задіяні до виконання робіт, а саме: КАМАЗ 5511 д.н. НОМЕР_1, КАМАЗ 5511 д.н.НОМЕР_2, КАМАЗ 5511 д.н. НОМЕР_3 та КАМАЗ 5511 д.н.НОМЕР_4.

За період дії договорів підприємцем надано послуг з оренди техніки на загальну суму 1839803,57 грн., в т.ч. за договором від 24.02.2016 р. №1.2/16 на суму 846900 та за договором від 24.02.2016 р. №2.2/16 на суму 992903,57 грн. Вказані послуги комунальним підприємством оплачені повністю.

З отриманої інформації від підприємця у вигляді копій документів, що посвідчують реєстраційні дані вантажних автомобілів та власність, встановлено, що три одиниці транспортних засобів (КАМАЗ 5511 д.н. НОМЕР_1, КАМАЗ 5511 д.н.НОМЕР_2 та КАМАЗ 5511 д.н. 04328ХМ) не перебувають у власності підприємця (ОСОБА_6І.), а використовуються за довіреностями громадян України, які уповноважили першого експлуатувати та розпоряджатися транспортними засобами належних громадянам на підставі свідоцтв про реєстрацію ТЗ.

При цьому, на етапі формування договору про надання послуг з оренди вантажних автомобілів та калькуляції витрат, що є невід’ємною частиною договору, підприємцем при розрахунку калькуляційних складових по ТЗ, що не перебувають у його власності, внесено амортизаційні витрати в розмірі 15,64 грн. (без ПДВ) і, як наслідок, завищено вартість однієї години використання вантажних автомобілів з врахуванням загальновиробничих, адміністративних витрат та ПДВ на суму 29,34 грн.

Відповідно до подорожніх листів роботи вантажних автомобілів за період з 21.06.2016 р. по 22.08.2016 р. загальна кількість годин роботи автомобілів складає 740,3 години, з них: КАМАЗ5511 д.н. НОМЕР_1 – 293,3 год., КАМАЗ 5511 д.н.НОМЕР_2 -71 год., КАМАЗ 5511 д.н. 04328ХМ – 376 год.

Таким чином, згідно перерахунку, вартість наданих послуг з оренди вантажної техніки, внаслідок внесення амортизаційних витрат до калькуляцій на роботу техніки, що не перебуває у власності підприємця, завищено на загальну суму 21720,04 грн.

Розроблення фізичною особою-підприємцем калькуляції на надання послуг із необґрунтованими витратами амортизації є недотриманням вимог п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509 , ч. 8ст. 98 Закону № 996 та п. 2.1.4 Положення №88.

Вказане порушення призвело до заподіяння шкоди (збитків) підприємству на загальну суму 21720,04 грн.

Ревізією також встановлено, що комунальним підприємством укладалися договори з підрядними організаціями – суб’єктами господарювання на проведення робіт з будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів котелень, теплових мереж, центральних та індивідуальних теплових пунктів підприємства та виготовлення проектно-кошторисної документації.

З метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків проведено зустрічні звірки у підрядних та субпідрядних організацій, серед яких, МКП «Аварійно-диспетчерська служба», за наслідком яких встановлено, що відповідно до актів приймання виконаннях підрядних робіт форми №КБ-2в, підрядною організацією виконано для комунального підприємства роботи по реконструкції теплових мереж по вул. Зулінського (колишня вул. Тарногородського) на загальну суму 2122824,86 грн. Вартість робіт виконано залученими субпідрядними організаціями, зокрема : ПП «Будівельник-А»-780550,03 грн., ТОВ «Екосімбуд» - 740000 грн. та ПП «Інбудсервіс» - 528000 грн.

В ході зустрічної звірки у ПП «Будівельник-А» проведено суцільну звірку правильності формування понесених фактичних витрат відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених Наказом Мінрегіонбуду від 31.12.2010 р. №573, в ході якої співставленно прибуткові накладні на будівельні матеріали, акти на списання будівельних матеріалів та підсумкову відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2016 р. , в результаті чого встановлено завищення відпускної кількості матеріалів із відсівів подрібнення осадових гірничих робіт для будівельних робіт за підсумковою відомістю ресурсів до акту форми КБ-2в за листопад 2016 р. б/н, в порівняні з даними актів на списання та видатковими накладними і кількості 31,8 м3 на загальну суму 11081,98 грн. з урахуванням транспортної складової та ПДВ, чим порушено вимоги пунктів 4.242 та 4.3.1 ДСТУ-Н Д.1.1-3:2013, а також не враховано роз’яснення наведені в збірнику «Ціноутворення у будівництві»№1 за 2011 рік, «Ціноутворення у будівництві» №12 за 2012 рік та «Ціноутворення у будівництві» №6 за 2014 р.

Аналогічно, в ході зустрічної звірки у ТОВ «Екосімбуд» встановлено порушення Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених Наказом Мінрегіонбуду від 31.12.2010 р. №573, а саме, без належного підтвердження до вартості виконаних будівельних робіт включено вартість матеріальних ресурсів, а саме: Суміші асфальтобетонні гарячі і теплі» в кількості 5,552 т на загальну суму 9141,89 грн. з урахуванням транспортної складової, заготівельно складських витрат та ПДВ, чим порушено вимоги пунктів 4.2.2 та 4.3.1 ДСТУ-Н Д.1.1-3:2013, а також не враховано роз’яснення наведені в збірнику «Ціноутворення у будівництві» №1 за 2011 р., «Ціноутворення у будівництві №12 за 2012 рік та «Ціноутворення у будівництві» №6 за 2014 р.

Враховуючи викладене, ревізійною групою зроблено висновок, що ПМП «Аварійно-диспетчерська служба» завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 20223,87 грн., що спричинило втрату активів (нанесено збитки) підприємства та, відповідно до статей 193, 218, 224, 225 Господарського Кодексу України та пункту 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013, підлягає уточненню з моменту виявлення.

25 квітня 2017 року управлінням сформовано лист про усунення порушень законодавства з фінансових питань за № 26-02-06-14/2173 (далі – лист-вимога), у якому зазначено, серед іншого, про наступне.

За результатами зустрічних звірок встановлено зайве витрачання коштів КП «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» в сумі 134281,60 грн. на оплату робіт з реконструкції, будівництва, капітального та поточного ремонтів об’єктів підприємства внаслідок завищення підрядниками вартості виконаних робіт (... МКП «Аварійно-диспетчерська служба» - 20003,87 грн. …), чим завдано матеріальної шкоди на зазначену суму та порушено вимоги п. 5 Постанови №375, статей 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ч. 7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до пункту 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 підлягають уточненню з моменту виявлення.

Відповідно до отриманої інформації з документами від ФОП ОСОБА_6, який надавав послуги з оренди вантажних автомобілів з водієм та оренду будівельних та інженерно-будівельних машин та устаткування з водієм, встановлено, що ФОП ОСОБА_6 при розрахунку калькуляційних складових по орендованій техніці, що не перебуває у власності останнього, внесено амортизаційні витрати та, як наслідок, завищено вартість однієї години використання вантажних автомобілів з врахуванням загальновиробничих, адміністративних витрат та ПДВ на загальну суму 21720,04 грн. та завдано матеріальної шкоди підприємству на зазначену суму.

Враховуючи наведене та на підставі п.1 ч.1 ст. 8, п.7 ст.10, ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550, Управління вимагало опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку. Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення поршень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати управлінню до 25.05.2017 р.

У зв’язку з невиконанням вимог зазначеного листа, управління звернулось до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з комунального підприємства до міського бюджету кошти в загальній сумі 41943,91 грн.

Надаючи оцінку виявленим в ході ревізії та зафіксованим у акті порушенням, суд вказує на наступне.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 7.04.2000 р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509 (далі - Положення № 92).

Норми цього Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (п. 2 Положення №92).

Згідно пункту 23 Положення №92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

З аналізу процитованої норми видно, що нарахування амортизації здійснюється саме суб’єктом господарювання на балансі якого знаходиться відповідний об’єкт.

Разом з цим, ревізією встановлено, що до калькуляції амортизаційні нарахування у загальній сумі 21720,04 грн. суб’єктом господарювання ОСОБА_6 включено на ТЗ, які не перебувають у його власності (ним же орендуємі) та не знаходяться у нього на балансі. А отже, висновки ревізорів щодо завищення СПД ОСОБА_6 вартості послуг з оренди транспортних засобів в частині амортизаційних витрат - є обґрунтованими.

Не спростовані також в ході розгляду справи по суті, висновки ревізорів про включення МКП «Аварійно-диспетчерська служба» до вартості виконаних ним підрядних робіт завищення відпускної кількості матеріалів із відсівів подрібнення осадових гірничих порід (акт Ф КБ-2а за листопад 2016 р.) на загальну суму 11081,98 грн. та включення вартості матеріальних ресурсів «Суміші асфальтобетонні гарячі і теплі» на загальну суму 9141,89 грн., яка не підтверджена первинною бухгалтерською документацією.

На думку позивача, зазначеними порушеннями комунальному підприємству нанесені збитки в загальній сумі 41943,91 грн., які підлягають стягненню з останнього в дохід місцевого бюджету.

Оцінюючи таку позицію суб’єкта владних повноважень суд зазначає про наступне.

Згідно визначення, наведеного у Методичних рекомендаціях з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства виданих Центральною спілкою споживчих товариств України 28.07.2006 р., збитки – це перевищення витрат підприємства над його доходами. Збитки призводять до зменшення власного капіталу.

В розумінні Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868, збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Водночас, стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Отже, коментуючи спірні правовідносини, в розрізі наведених норм, суд доходить висновку, що завдані особі збитки, якими є: перевищення витрат над доходами; втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі; упущена вигода, - можуть бути відшкодовані особі права якої порушено.

Сторона позивача наполягає на тому, що встановлені в ході ревізії порушення, наслідком яких є перевищення суми вартості наданих послуг та матеріалів у розмірі 41943,91 грн. підлягають відшкодуванню шляхом їх стягнення до міського бюджету, адже кошти, що використовувались комунальним підприємством на такі цілі є саме коштами місцевого бюджету.

Оцінюючи дану позицію суб’єкта владних повноважень суд виходить з наступного.

Згідно пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 2.2.56, 2.2.57, Статуту Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», підприємство створене на підставі рішення Вінницької міської ради №68 від 9.08.2002 р. і є власністю територіальної громади м. Вінниці, управління якою здійснює Вінницька міська рада, оперативне управління підприємством здійснює департамент енергетики, транспорту та зв’язку. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в державних та комерційних банках України. Підприємство є комерційним, діє на принципах повного госпрозрахунку та користується закріпленим за ним комунальним майном на праві господарського відання. Підприємство може здійснювати будь-яку господарську діяльність, має право укладати будь-які цивільно-правові та господарсько-правові правочини, що не заборонені законодавством.

Джерелами формування майна підприємства, згідно пункту 5.4 Статуту, серед іншого, можуть бути: грошові та матеріальні внески Власника (Вінницької міської ради); доходи одержані від реалізації продукції і послуг, а також від інших видів господарської діяльності; поточні та капітальні трансферти з міського, обласного та державного бюджетів, тощо.

Посилаючись на ряд рішень Вінницької міської ради (№2280 від 25.09.15 р.№10 від 25.12.2015р., № 120 від 26.02.2016 р.), позивач вказує, що відповідач з місцевого бюджету отримав кошти, якими в подальшому розрахувався з підрядниками. Останні, в свою чергу, завищили суму своїх витрат у загальному розмірі 41943,91 грн., які і підлягають поверненню до бюджету.

Так, як видно зі змісту перелічених вище рішень органу місцевого самоврядування, ними надано дозвіл департаменту міського господарства міської ради, як головному розпоряднику коштів, здійснити перерахування коштів у певних сумах, передбачених в спеціальному фонді міського бюджету на 2015 та 2016 р .р. по КФК 180409 «Внески органів місцевого самоврядування у статутні капітали суб’єктів підприємницької діяльності» (КЕКВ 3210) на поповнення статутного капіталу КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», на розрахунковий рахунок зазначеного комунального підприємства, відкритий в установі банку. Згідно змісту цих же рішень, кошти слід використовувати відповідно до фінансових планів підприємства на 2015 р., 2016 р. Останніми, як встановлено судом, передбачені такі витрати: на повірку теплових лічильників, на оплату послуг банків та інших установ з приймання і перерахування коштів споживачів на спожиті послуги, на виготовлення розрахункових документів про оплату спожитої теплової енергії, на поточний ремонт, на утримання, експлуатацію, ремонт ОЗ та НМА тощо.

Суд зауважує, що перераховані на виконання зазначених рішень кошти призначені саме для поповнення статутного капіталу, який створено власником для забезпечення діяльності підприємства (п. 5.1 Статуту).

На думку суду, перераховані власником кошти на поповнення статутного фонду не можна ототожнювати з капітальними трансферами, оскільки, такими, в розумінні Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 12.03.2012 № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2012 р. за № 456/20769, - є невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Слід зазначити, що основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні та залучені кошти. При цьому, до власних коштів, зокрема, належить статутний фонд, який підприємство використовує для інвестування коштів в оборотні та основні фонди.

Отже, за допомогою статутного фонду підприємство формує власний капітал.

Згідно з п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868), власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

В свою чергу, статутний капітал комунального комерційного підприємства формується із внесків коштів та майна органом місцевого самоврядування (представник власника – відповідної територіальної громади), до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначає відповідна місцева рада. Майно комунального комерційного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (ст. 78 ГКУ).

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства можуть бути кошти, виділені з державного бюджету або за рахунок перерозподілу фінансових ресурсів інших державних підприємств (внутрішньогалузевого, міжгалузевого) для розвитку пріоритетних галузей економіки тощо, згідно з розпорядженням відповідного державного органу, що виконує функції з управління державним майном.

До того ж статутний фонд комунального підприємства може бути збільшений за рахунок додаткових внесків відповідного органу місцевого самоврядування.

Водночас, відносини, що виникають під час складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – БК України).

Згідно зі статтею 91 БК України, в місцевих бюджетах можуть передбачатися кошти на фінансування програм, пов’язаних із виконанням власних повноважень, які затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.

Отже, для реалізації відповідних цілей головні розпорядники бюджетних коштів можуть затверджувати відповідні програми на здійснення внесків до статутного капіталу суб’єктів господарювання.

Статтею 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 2 БК України, бюджетне призначення – це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Статтею 22 БК України визначено, що для здійснення програм і заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Згідно з частиною шостою статті 22 БК України, розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

При цьому, визначальним є те, що, у разі отримання бюджетних коштів одержувачем, платежі здійснюються з рахунку, відкритого в установленому порядку в органах Державної казначейської служби.

Як встановлено судом на підставі банківських виписок, департаментом міського господарства кошти, з призначенням платежу «поповнення статутного капіталу», перераховувались на розрахункові рахунки, відкриті саме в установах банку, а не в Державній казначейській службі.

Окремо суд зазначає, що основним плановим документом державного комерційного підприємства і комунального комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів (ч. 2 ст. 75 ГКУ, ч. 9 ст. 78 ГКУ).

Отже, якщо кошти, передані до статутного капіталу державного (комунального) підприємства, є коштами державного (комунального) підприємства і мають використовуватися згідно з фінансовим планом підприємства, затвердженим відповідно до законодавства, за умови їх цільового спрямування, як наслідок, не є державними коштами у розумінні БК України.

Згідно пункту 8 статті 12 БК України, бюджетне призначення – це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Нецільовим використанням бюджетних коштів відповідно до статті 119 БК України, є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

· бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

· напрямам використання бюджетних кош тів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

· бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних кош тів).

Суд зауважує, що позивачем не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження того, що кошти, які перераховано позивачем ФОП ОСОБА_6 та МКТ «Аварійно-диспетчерська служба» за надані ними послуги, є коштами місцевого бюджету, які б мали цільове призначення та з визначеним напрямом використання.

Зазначене вище є підставою погоджуватись з позицією відповідача, про те, що перераховані підрядникам кошти не є бюджетними коштами в розумінні бюджетного законодавства, відповідно, відсутні підстави для їх стягнення до місцевого бюджету.

В розрізі наведеного, при вирішені даного спору суд також керується та виходить з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі – Закон №2939-ХІІ).

Згідно положень статті 2 Закону № 2939-ХІІ, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом статті 3 Закону № 2939-ХІІ, державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Згідно статті 4 Закону № 2939-ХІІ, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Отже з аналізу наведеного видно, що орган державного фінансового контролю в межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державний фінансового контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності втому числі на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства. При цьому, державний фінансовий контроль забезпечується через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Як встановлено судом, державний фінансовий контроль на комунальному підприємстві здійснювався шляхом проведення інспектування, адже проведено саме ревізію фінансово-господарської діяльності за наслідком якої складено акт.

Згідно положень частини першої статті 8 Закону № 2939-ХІІ, до основних функцій органу державного фінансового контролю належить здійснення державного фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, усуненням виявлених недоліків і порушень, вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Суд наголошує на тому, що фінансовий контроль здійснюється за цільовим використанням саме коштів державного та місцевого бюджету.

Згідно пунктів 8, 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право:

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

Водночас, пунктом 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її межрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р. (далі – Порядок № 550), встановлено, що результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналізуючи положення статті 10 Закону № 2939-ХІІ та пункту 50 Порядку, можна дійти висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано право звертатись до суду з вимогою про стягнення у дохід держави коштів лише у випадку, якщо такі отримані за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

У такому випадку, якщо вважати, що безпідставна переплата витрат на матеріали та послуги мала місце у господарських правовідносинах позивача та ФОП ОСОБА_6 та МКП «Аварійно-диспетчерська служба», то така (переплата у загальному розмірі 41943,91 грн.) може бути стягнута у дохід місцевого бюджету, за умови, що це кошти саме цього бюджету, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених підстав та з порушенням законодавства. Проте, дана обставина судом не встановлена та позивачем не доведена.

Окремо суд вказує про безпідставність посилань ревізорів у спірних правовідносинах на порушення пункту 5 «Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 573 від 31.12.2010 р., оскільки в ньому йдеться про порядок визначення надавачами послуг обсягу заборгованості з теплової енергії, централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання і водовідведення, порушення якого у досліджуваному випадку, ревізорами не встановлено.

Стосовно посилань сторони відповідача на те, що ним не отримувався лист-вимога від Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, оскільки лист №26-02-06-14/2173 від 25.04.17 р. надійшов від Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, то суд з цього приводу вказує на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» №266 від 6.04.2016 р., прийнято рішення:

- утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби за переліком згідно з додатком 1.

- реорганізувати територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби за переліком згідно з додатком 2.

- установити, що міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби є правонаступниками територіальних органів Державної фінансової інспекції, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Отже, правонаступником Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, припинення якої зареєстровано 9.11.2017 р. є Північний офіс Держаудитслужби.

Оскільки, на момент формування листа № 26-02-06-14/2173, а саме 25.04.2017 р. Державна фінансова інспекції у Вінницькій області існувала як орган державної влади, а з позовом звернувся правонаступник останньої, підстав вважати, що лист-вимога не формувалась або формувалась органом, що не має відношення до ревізії – відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та наданих відповідачем, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хм. шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Відповідач: КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код 33126849).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна