Рішення № 72843314, 15.03.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.03.2018 Справа № 320/6357/17

Провадження № 2/320/447/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 19 травня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 16775,17 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що даний виконавчий напис був винесений без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки при вчиненні виконавчого напису її було позбавлено можливості заявити вимоги про застосування строків позовної давності, що, на думку позивачки, свідчить про спірність суми за договором, на підставі якого було вчинено виконавчий напис. Відповідно до змісту виконавчого напису заборгованість виникла за кредитним договором від 21.03.2007 року за 3681 день, тобто за 10 років. Однак кредитний договір має самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. Отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги. Крім того, пояснив, що розрахунок заборгованості, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, зроблений неправильно, оскільки нікого не може бути притягнуто двічі до відповідальності одного виду за порушення одного і того же зобов’язання. Зокрема, не може бути застосовано одночасно за порушення зобов’язання штраф і пеню. Також пояснив, що позивачка не пам’ятає, коли нею був здійснений останній платіж з погашення заборгованості. Жодних повідомлень від відповідача щодо порушення умов договору позивачка не отримувала.

Представник відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» - в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні, повністю підтримав надані ним письмові заперечення, відповідно до яких на час вчинення нотаріусом виконавчого напису банк подав усі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, з яких можна зробити однозначний висновок, що ОСОБА_1 допущено порушення виконання зобов’язань за договором. На дату вчинення виконавчого напису позивачка не надала свої заперечення з приводу суми заборгованості, оскільки до звернення до нотаріуса письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором була надіслана позивачу 27.04.2017 року пріоритетним листом з описом вкладення. Крім того, позивачка систематично сплачувала заборгованість за договором від 21.03.2007 року до 18.06.2016 року. Після 18.06.2016 року вона перестала виконувати свої зобов’язання за договором. У відповідності до положень ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Таким чином, перебіг позовної давності починається 19.06.2016 року і закінчується 19.06.2019 року, тобто представник відповідача зазначив, що банком не пропущений строк позовної давності.

Представник відповідача – Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій - у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 – у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, а також надав до матеріалів справи копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 2834 від 19.05.2017 року.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини:

21.03.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, відповідно до якого позивачка отримала платіжну картку з встановленим кредитним лімітом 1500 гривень. Базова процентна ставка за кредитним лімітом 3% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 0%. Погашення заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і шляхом списання банком коштів з дебетної картки.

19.05.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис №2834 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором б/н від 21.03.2007 року за період з 21.03.2007 року по 18.04.2017 року у розмірі 14975 гривень 17 копійок, з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3190,01 грн.; нараховано відсотків у розмірі 5309,37 гривень; нараховано пені у розмірі 4186,50 гривень; нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень у розмірі 1100,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500, 00 гривень; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 689,29 гривень. Крім того, витрати за вчинення виконавчого напису становлять 1800 гривень 00 копійок (а.с.5).

На підставі вказаного виконавчого напису старшим державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області 24.07.2017 року винесено постанову ВП № 54347724 про відкриття виконавчого провадження (а.с.6).

Оцінюючи доводи представника позивача на підтвердження своїх позовних вимог, а також заперечення представника відповідача, суд виходить з наступного:

Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ (ст.18 ЦК України, ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно положень глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р, а тому при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку.

Таким чином, за змістом п.1 вказаного Переліку, а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, та ст.ст. 87 та 88 ЗУ «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Враховуючи, що за своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

На адресу суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було надіслано копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №2834 від 19.05.2017 року.

Аналізуючи надані нотаріусом копії вказаних документів, суд приходить до висновку, що стягувачем для вчинення виконавчого напису були надані всі документи, зазначені в п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому судом враховується, що позивачкою не надано жодного доказу або власного розрахунку, який би спростував безспірність заборгованості, що є її процесуальним обов'язком.

Не відповідає дійсності і посилання представника позивача у судовому засіданні на неповідомлення позивачки про розпочату процедуру примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, судом встановлено, що до звернення до нотаріуса ПАТ КБ «Приватбанк» 27.04.2017 року надіслав ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором. В цьому документі зазначалося, що у випадку не усунення порушень протягом п’яти днів з дати відправлення вимоги банк почне процедуру примусового стягнення заборгованості. Вказана вимога була надіслана позивачці цінним листом з описом вкладення (а.с.24-28).

З документів, наданих нотаріусом, вбачається, що письмова вимога, з доказами її надіслання ОСОБА_1 були передані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Доказів того, що на момент вчинення виконавчого напису позивачка ставила під сумнів безспірність вимог ПАТ «Приватбанк» останньою не надано. Так, позивачкою не надано жодних доказів про направлення нею будь-яких заперечень з приводу правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов’язань щодо штрафу, пені чи інших платежів, доказів оскарження кредитного договору, а тому посилання її представника на те, що заборгованість є спірною, оскільки штраф та пеня не можуть застосовуватись одночасно, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Посилання позивачки в обґрунтування своїх вимог на те, що нотаріусом було допущено порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, а саме виконавчий напис вчинений за 3681 день, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше 10 років, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно копії виписки з рахунку боржника, доданою до матеріалів справи, позивачка систематично сплачувала заборгованість за договором від 21.03.2007 року до 18.06.2016 року, але з 19.06.2016 року перестала сплачувати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості. Останній платіж, згідно вказаного розрахунку, здійснений 18.06.2016 року.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає посилання позивачки та її представника на те, що з моменту виникнення права вимоги минуло більше трьох років безпідставними, оскільки право вимоги виникло у банку після 18.06.2016 року, а виконавчий напис вчинено 19.05.2017 року, тому банком не було пропущено строк позовної давності, а нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було допущено порушення Порядку вчинення нотаріальних дій.

У відповідності до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що банком пропущено строк позовної давності, зокрема, підтвердження того, коли саме був здійснений останній платіж за договором, позивачкою не надано. Як пояснив представник позивачки у судовому засіданні, позивачка не пам’ятає, коли саме нею був здійснений останній платіж за договором.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 були дотримані вимоги ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Встановивши, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, а також те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, а відтак відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 18, 253, 257, 261, 264, 634, 1054, 1067, 1069 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Юрлагіна