Постанова № 72842137, 14.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/156/2018(м)

263/5664/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Киян Д.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі колегії суддів:

головуючого Попової С.А., суддів: Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2018 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи – Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі – ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя № ВП48888072 з примусового виконання виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області виконавчого листа № 2/263/1853/2013 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5 та іншими особами, які залучені у якості заінтересованих осіб, на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви банк посилається на наступні обставини. Один з солідарних боржників виконавчого провадження – ОСОБА_5 помер, що підтверджено актовим записом про його смерть № 1327 від 11.07.2014р., на підставі чого 16.06.2016р. державним виконавцем зупинено виконавче провадження до заміни боржника ОСОБА_5 на його правонаступника. На підставі ст. 378 ЦПК України (в ред. на момент подання заяви), ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач просив замінити боржника ОСОБА_5 його правонаступником – дружиною ОСОБА_2, з якою той перебував у шлюбі з 18.12.2007р. і проживав разом на час відкриття спадщини.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2018 року у задоволенні заяви ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ», посилаючись на порушення норм матеріального та процессуального права, просить ухвалу скасувати, та постановити нове рішення про задоволення заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «ПУМБ» - ОСОБА_6, який підтримав доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372, ч. 3 ст. 442 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату, час і місце судового засідання представника заінтересованої особи – Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, інших заінтересованих осіб, в тому числі ОСОБА_2 (повідломлена під розписку – а.с. 213), дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21.06.2013р. стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 6048398 від 12.02.2008р. в розмірі 1693069,53грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі стягненням з відповідачів в частковому розмірі судовий збір - по 566,66грн. з кожного, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 40грн. з кожного (а.с. 105, 106).

За виданим судом на підставі вазаного рішення виконавчим документом Центральним відділом державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавчі провадження у відношенні трьох боржників №№ ВП 48699497 (щодо ОСОБА_5А.), ВП 48699581, ВП 48699051, які приєднані до зведеного виконавчого провадження № ВП 48888072.

На підставі інформації Жовтневого районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану про наявність актового запису про смерть ОСОБА_5 № 1327 від 11.07.2014р. (а.с. 118), державним виконавцем 16.06.2016р. зупинено виконавче провадження (а.с. 117).

Згідно свідоцтва серії 1-НО № 114933 від 18.12.2007р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище – Яценко) І.В. укладено шлюб (а.с.119). Відомості про розірвання шлюбу між ними відсутні (а.с. 137).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5 та видачу свідоцтва про право на спадщину відсутня (а.с. 118).

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив з того, що спадкоємцем не подана заява про прийняття спадщини відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру та заявником не надано доказів того, що спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.

За змістом ст. 442 ЦПК України (аналог – ст. 378 ЦПК, чинній на момент подання заяви стягувача до суду) та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено, правовідносини, що виникли у даному виконавчому провадженні з примусового виконання рішення про стягнення кредитної заборгованості, в розумінні ст.ст. 608, 1219 ЦК України не відносяться до тих, при яких зобов’язання припиняється смертю боржника. Такі відносини передбачають універсальне (повне) правонаступництво прав і обов’язків боржника-спадкоємця, які згідно із ст. 1218 ЦК України успадковуються його спадкоємцями.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_5, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26, 123, 138, 184-188).

Після смерті чоловіка ОСОБА_5 у липні 2014 року його дружина ОСОБА_2 згідно даних Департаменту адміністративних послуг вибула з грудня 2014 року до іншого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 69, кв. 63 (а.с. 139). Як до суду першої інстанції, так і апеляційному суду ОСОБА_2 не надала будь-яких доказів у спростування твердження про її проживання разом із чоловіком на момет його смерті за однією адресою (вул. Фонтанная, 67а).

Тому твердження суду в оскаржуваній ухвалі про не доведення факту проживання однією сім’єю боржника ОСОБА_5 із дружиною ОСОБА_2, з якою шлюб не розривався за життя боржника (а.с. 184, 137), є передчасним.

Оскільки у передбачений законом строк ОСОБА_2, яка на момент відкриття спадщини перебувала у шлюбі, проживала разом із чоловіком ОСОБА_5, не заявила про відмову від спадщини, то в сенсі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вона вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

В контексті даної справи ОСОБА_2 з липня 2014 року успадкувала спадщину, що залишилась після смерті чоловіка, в т.ч. і його борги за кредитним договором № 6048398 від 12.02.2008р.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то у спадкоємця породжуються обов’язки згідно із ст. 1282 ЦК України задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017р. У наведеній справі Суд підкреслив, що спадкоємець не має право, а зобов’язаний відповідно до статті 1297 ЦК України звернутись до нотаріуса за свідоцтвом про право власності на спадщину на нерухоме майно. Бездіяльність спадкоємця із виконання такого обов’язку не підтверджує його відмову від спадщини, не рятує від успадкування боргів та не захищає від позову кредитора та стягнення спадкового майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Та обставина, що дружина первісного боржника ОСОБА_5 – ОСОБА_2 не отримала свідоцтво про право на спадщину, що є правом спадкоємця (ст. 1296 ЦК), не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог стягувача. В такому разі спадкоємець відповідає по боргах чоловіка, але в обсягах успадкованого майна.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про заміну боржника, акцентував увагу і будував прийняте рішення на тій обставині, що дружина померлого боржника не подавала заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка.

Але ж в конструкції частини 3 статті 1268 ЦК України закладено інший критерій, при якому впевнено можна казати, що спадкоємець не прийняв спадщину – подання таким спадкоємцем до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини.

В даному випадку не здобуто доказів про наявність відмови ОСОБА_2 від спадщини, що залишилась після смерті її чоловіка.

Крім того, поза увагою суду залишились положення ст. 71 Закону України «Про нотаріат», якими передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Тож, ОСОБА_2, як переживша чоловіка дружина, не втрачає свого права на спільне сумісне майно, що може бути нею реалізовано шляхом отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя.

Отже, постановлена ухвала суду про відмову в заміні боржника, вибувшого з виконавчого провадження у зв’язку зі смертю, винесена з порушенням вимог матеріального права, внаслідок неправильного тлумачення наведених вище норм.

За таких обставин, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційна скарга ПАТ «ПУМБ», як обгрунтована, підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню з вищенаведених мотивів, з винесенням нового процесуального рішення про задоволення заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження порядку правонаступництва.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2018 року скасувати.

Заяву Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи – Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про заміну боржника у виконавчому провадженні задовольнити.

Замінити боржника ОСОБА_5 у зведеному виконавчому провадженні № ВП 48888072 з примусового виконання виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області виконавчого листа № 2/263/1853/2013 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 6048398 від 12 лютого 2008року в розмірі 1693069,53грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» - на його правонаступника ОСОБА_2 (28.10.1975р.н., за реєстр.: м. Маріуполь, пр.-т Металургів, б. 69, кв. 63).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19.03.2018р.

Головуючий С.А.Попова

Судді: С.А.Зайцева

ОСОБА_7