Постанова № 72830852, 20.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10294/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.,

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищого адміністративного суду України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_3 відповіді на його запит на інформацію від 23 червня 2017 року.

Зобов'язано Вищий адміністративний суд України надати ОСОБА_3 відповідь за результатами розгляду його запиту на інформацію від 23 червня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Підставою для оскарження постанови суду першої інстанції є неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України із запитом на інформацію від 23 червня 2017 року, яке згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення було отримане відповідачем 26 червня 2017 року та зареєстровано 27 червня 2016 року.

Оскільки на запитувану позивачем інформацію не поширюються норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», так як відносини в сфері звернень громадян врегульовуються іншим законом України - «Про звернення громадян», відповідачем листом від 07 липня 2017 року № П-і902,П-і94б, П-1947 було надано позивачу відповідь на його звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Як стверджує позивач, відповіді на вказане вище звернення він не отримував.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян».

Так, статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачене право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до норм статті 3 Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч.1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»).

Зі змісту статті 15 Закону України «Про звернення громадян» вбачається, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Враховуючи вказані норми права та досліджені матеріали справи, судом встановлено, що розгляд відповідачем запиту позивача про надання інформації від 23 червня 2017 року не потребує додаткового вивчення, тому дане звернення повинно бути розглянуте у термін не більше одного місяця від дня його надходження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданий відповідачем реєстр вихідних документів, що відправляються простою письмовою кореспонденцією, від 07 липня 2017 року є неналежним доказом надіслання позивачу відповіді на запит, оскільки вказаний реєстр відправки вихідної кореспонденції є внутрішнім документом підприємства, організації, установи і не підтверджує дати фактичного надсилання відповіді за результатами розгляду звернення громадянина.

Колегія суддів з таким твердженням не погоджується з огляду на таке.

Так, доказом відправки позивачу за адресою: вул. Рилєєва, 16, м. Київ, 04073 листа від 07 липня 2017 року № П-1902, П-1946, П-1947 є реєстр вихідних документів Вищого адміністративного суду України, які були відправлені простою письмовою кореспонденцією від 07липня 2017 року.

Листи такого характеру відправляються простим поштовим відправленням та доставляються (вручаються) адресату без розписки відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05березня 2009 року № 270.

Згідно п. 9.5 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України вихідні документи суду, які створені та оформлені належним чином до відправлення у структурних підрозділах, сортуються залежно від ваги, маркуються та відправляються централізовано службою діловодства (канцелярією) поштою на умовах договору про надання послуг поштового зв'язку.

Відповідно до п.1.2 договору №111.11.1.2.-2002 від 22 серпня 2017 року, укладеного між ПАТ «Укрпошта» (далі - Укрпошта) та відповідачем, Укрпошта зобов'язується надавати послуги з приймання до пересилання письмової кореспонденції (простих, рекомендованих та рекомендованих із зворотнім повідомленням листів і бандеролей) з оплатою шляхом нанесення на поштові відправлення відбитку кліше державного знаку маркувальної машини, встановленої у відповідача за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ та пересилання поштових відправлень (посилок) через ВПЗ Київ - 29, за діючими тарифами.

На підтвердження вчинення заходів (дій) щодо направлення позивачу листа-відповіді від 07 липня 2017 року № П-1902, П-1946, П- р 1947 відповідачем надано чек та відомість на просту письмову кореспонденцію з використанням відбитків державного знака оплати маркувальної машини про відправлення. Згідно цих документів інших простих поштових відправлень, окрім листа ВАСУ від 07 липня 2017 року № П-1902, П-1946, П-1947 в цей день не було зроблено жодного відправлення, що підтверджується витягом із звітності щодо використання коштів на відправлення поштової кореспонденції ВАСУ.

При цьому відповідно до п. 9.6 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України відправленню службою діловодства (канцелярією) підлягає лише поштова кореспонденція, пов'язана з діяльністю суду, при цьому приймання для відправлення поштової кореспонденції службою діловодства (канцелярією) здійснюється відповідно до затвердженого графіка (п. 9.9 даної Інструкції).

Таким чином відправка кореспонденції відповідача здійснювалася виключно через відділ відправки та обліку документів (канцелярії) суду, який безпосередньо передає вихідну кореспонденцію для відправлення на Укрпошту, що передбачено п. 2 Положення про відділ відправки та обліку документів (канцелярію) Вищого адміністративного суду України, затвердженого наказом Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року №22. А реєстр вихідних документів Вищого адміністративного суду України, що відправлявся простою письмовою кореспонденцією від 07 липня 2017 року, повністю відповідає вимогам Додатку 13 до Інструкції з діловодства в адміністративних судах України (пункт 9.3), та є належним та допустимим доказом підтвердження відправлення відповідачем відповіді на звернення позивача.

Виходячи із вищевикладеного відповідач надаючи та відправляючи відповідь на звернення позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Також необхідно зауважити, що Вищий адміністративний суд України не здійснює пересилку і доставку поштових відправлень. Відповідно, існує імовірність неотримання вказаного листа безпосередньо з вини позивача або працівників Укрпошти. Так, позивач на надав доказів на підтвердження обставин, на які він посилається та на спростував обставин, про які стверджує відповідач. Зокрема, матеріали справи не містять будь-якої довідки підприємства поштового зв'язку щодо відповідних обставин справи, пояснень працівників Укрпошти, яким відомі обставини, що належить з'ясувати у справі, наприклад, чи здійснювалася доставка відповідної кореспонденції поштарем до поштової скриньки позивача тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_3 відповіді на його запит на інформацію від 23 червня 2017 року.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Вищого адміністративного суду України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції з одночасним поданням документу про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.