Постанова № 72830632, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10914/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «ВІТА» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Міністерства культури України до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «ВІТА» про стягнення заборгованості у розмірі 170000,00 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Міністерство культури України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Авіакомпанія «ВІТА», у якій просить суд стягнути з відповідача фінансові санкції у розмірі 170 000,00 грн. в дохід Державного бюджету України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі звернення народного депутата України Бригинця О.М. від 25.02.2014р. № 603-11/250214-0-К, наказу Міністерства культури України «Про здійснення позапланового заходу (перевірки)» від 21.03.2014р. № 172, акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини ПАТ «Авіакомпанія «ВІТА» при проведенні робіт за адресою: вул. Гоголівська, 32-в у Шевченківському районі м. Києва представником позивача було винесено постанову про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 22.04.2014р. № 697/10-3/61-14 у розмірі 170 000,00 грн.

Після розгляду документів, які засвідчують факт вчинення правопорушення, зазначеного у ст.44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у присутності начальника відділу контролю за дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини та головного спеціаліста відділу контролю встановлено, що позивачем за адресою - вул. Гоголівська, 32-в у Шевченківському районі м. Києва, у центральному історичному ареалі м. Києва, на території пам'ятки історії місцевого значення «Гірка обсерваторна Х-ХХ ст.» без отримання відповідної дозвільної та погоджувальної документації, проведено земляні та підготовчі будівельні роботи, а саме: розчищено територію в межах ділянки, встановлено паркінг, видалені зелені насадження, для влаштування під'їзного шляху до майбутнього будівельного майданчику укладено залізобетонні плити, а також поверхню ґрунту від початку і до середини під'їзного шляху засипано піском, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Постанова про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 22.04.2014р. № 697/10-3/61-14 була оскаржена відповідачем до суду.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014р. у справі № 826/6308/14 за позовом ПАТ «Авіакомпанія «ВІТА» до Міністерства культури України про визнання протиправною та скасування постанови від 22.04.2014р. № 697/10-3/61-14 позовні вимоги задоволені у повному обсязі та скасовано вищевказану постанову позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014р., постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014р. скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 27.10.2015р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014р. залишено без змін.

Таким чином винесена постанова про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 22.04.2014р. № 697/10-3/61-14 у розмірі 170 000,00 грн. Міністерством культури України є обов'язковою до виконання, проте, оскільки, борг відповідачем так і не був сплачений, позивач звернувся до суду щодо примусового стягнення штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що як станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, так і станом на дату вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог, постанова від 22.04.2014р. № 397/10-3/61-14 про накладення фінансових санкцій є чинною та не скасованою. Відповідачем вказана постанова не виконана, сума стягнення не сплачена, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Згідно з п.п. 1, 3 Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 388/2011, Міністерство культури України (Мінкультури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Мінкультури України є: формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури, мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить зокрема застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

За статтею 44 Закону відповідний орган охорони культурної спадщини (Міністерство) накладає фінансові санкції за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком позивача, що оскаржувану постанову Міністерства культури України винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Більше того, такі висновки підтверджуються висновками судів першої, апеляційної та касаційної інстанції в адміністративній справі №826/6308/14.

Однак в справі, що розглядається, позивач звернувся із позовом, в якому просив стягнути штрафні (фінансові) санкції, проте, на переконання колегії суддів, такі вимоги не можуть бути заявлені в адміністративному судочинстві, з огляду на наступне.

Згідно з п. 10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування. їхні посадові чи службові особи.

Згідно з ч. 4 ст. 5 КАС, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 1- 4 ч. 4 ст. 46 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

За п. 5 ч. 4 ст. 46 КАС суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Отже, на переконання колегії суддів, спір про стягнення зазначених сум не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду першої інстанції про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Водночас, за змістом ст.. 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб`єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238- 242, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «ВІТА» - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Міністерства культури України до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «ВІТА» про стягнення заборгованості у розмірі 170000,00 грн. - закрити.

Роз'яснити Міністерству культури України, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського судочинства.

Повний текст постанови складено « 19» березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Безименна Н.В.