Постанова № 72830535, 15.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15936/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач : Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування в частині постанови, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2017 про відмову в забезпеченні позову, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування в частині Постанови №1156 від 21.09.2017 року, зобов'язання вчинити дії.

Також позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії на час розгляду цієї справи та до набрання чинності рішенням по ній абзацу 5 п.1.3 статті 1 глави 1-ї та п.п.2.3-2.9 статті 2-ї глави 2-ї «Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу» та Додатку №1 до них, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 21.09.2017 року №1156.

В обґрунтування заявленого клопотання Позивач зазначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг 21.09.2017р. прийняла постанову № 1156 "Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу".

ПАТ «Київгаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу споживачам м. Києва, на що має відповідну ліцензію, яку видано державним регулятором - НКРЕКП , та є Оператором газорозподільної системи (мережі), тобто є суб'єктом відносин, які підпадають під регулювання вищезазначеною постановою Відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаної постанови НКРЕКП у частині, що стосується його прав та інтересів.

Вказану постанову НКРЕКП опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» за 07.10.2017 №189 та з наступного дня, тобто з 08.10.2017, вона набрала чинності та має застосовуватися у відповідних правовідносинах.

Недотримання чи несвоєчасне виконання ПАТ «Київгаз» наведених у вказаному акті стандартів чи вимог, на думку позивача, безпідставно та незаконно вимагає від підприємства зменшувати розмір оплати за спожитий природний газ у розмірах, які визначено у додатку №1 до «Мінімальних стандартів та вимог...», чим позивачу буде протиправно завдаватися майнова шкода на відповідні визначені в Додатку №1 до них суми.

Вважає, що є необхідність вжити заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2017 відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в цій адміністративній справі чи докази що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВАС України № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Апелянт вказує, що закони України, які регулюють відносини в сфері діяльності Позивача, що визначені в ст.22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)», не передбачають такого виду відповідальності, як компенсація у конкретному твердому розмірі, що фактично є штрафом, та не надають право Відповідачу підзаконними актами впроваджувати нові види такої відповідальності у цивільних та господарський правовідносинах.

Встановлюючи грошові у твердих розмірах «компенсації» за відхилення від норм Стандартів, що оскаржуються, на думку Позивача, Відповідач очевидно вийшов за межі наданих йому законом повноважень, що призводить до безпідставного завдання Позивачу майнової шкоди шляхом зменшення оплати за надані Позивачем споживачам послуги на відповідні суми.

Однак, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення, так як на думку Позивача в супереч закону, Відповідачем встановлено новий вид майнової відповідальності підзаконним нормативним актом.

Колегія суддів приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до абз. 3-5 пункту 17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Наявність ознак протиправності оскаржуваного розпорядження може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України для забезпечення позову.

З огляду на зазначене, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2017 про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування в частині постанови, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2017 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 20.03.2018