Постанова № 72830509, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1943/17 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2017р. № 0002991302, № 0003001302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2017р. № Ф-1022-17.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.07.2017р. № 0002991302 та від 27.07.2017р. № 0003001302.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2017р. № Ф-1022-17.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податків і зборів ФОП ОСОБА_6 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складений Акт від 29.06.2017р. № 349/13/НОМЕР_3.

Так, вказаним Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем положень:

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: ПП-ФО ОСОБА_6 занижено суму доходу від здійснення підприємницької діяльності протягом 2015 року (період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р.) на загальну суму 22 175,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2015 року 5 235,00 грн., за 3 кв. 2015 року 8 300,00 грн., за 4 кв. 2015 року 8 640,00 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб 3 326,25 грн., в т.ч. за 2015 рік 3 326,25 грн.;

- пп. 2 п.1 ст. 7, п. 5 та п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пп. 3 п. 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449, внаслідок чого було занижено суму єдиного соціального внеску за період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. в розмірі 7 694,73 грн., і відповідно донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 7 694,73 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військового збору за 2015 рік на 332,63 грн.

За результатами перевірки, ГУ ДФС у Чернігівській області сформовані та вручені ФОП ОСОБА_6 податкові повідомлення-рішення від 27.07.2017р. № 0002991302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 3 326,25 грн. та штрафних санкцій у розмірі 831,5 грн.; № 0003001302 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем 332,63 грн. та штрафною санкцією 83,16 грн., а також рішення від 27.07.2017р. № 0002971302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2017р. № Ф-0002971302 та від 05.09.2017р. № Ф-1022-17.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачем 14.07.2017р. було подано до ГУ ДФС у Чернігівській області заперечення та надано копії документів, а саме: накладної від 29.12.2015р. № 14 (на повернення) та виписку по рахунку № НОМЕР_6 в АБ «Укргазбанк».

В ході розгляду заперечення та з урахуванням наданих документів та пояснень, ГУ ДФС у Чернігівській області було встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, позивачу протягом 2015 року (період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р.) було нараховано та виплачено ФОП ОСОБА_7 дохід в сумі 22 175,00 грн. (ознака 157 дохід виплачений самозайнятій особі), а саме: за 2 кв.2015 року 5 235,00 грн., за 3 кв.2015 року 8 300,00 грн., за 4 кв.2015 року 8 640,00 грн. Оскільки, позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували повернення ФОП ОСОБА_7 коштів, зазначених ним у графі 3 «Сума виплаченого доходу» податкового розрахунку № 1-ДФ, ГУ ДФС у Чернігівській області було зроблено висновок, що заперечення до Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 29.06.2017р. № 349/13/НОМЕР_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 22.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.12.2016р. не є достатньо обґрунтованими, та за результатами розгляду висновок Акту перевірки залишено без змін.

За результатами висновків, викладених у Акті перевірки та розгляду заперечення були винесені податкові повідомлення-рішення: від 27.07.2017р. № 0002991302 по податку на доходи фізичних осіб що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4 157,81 грн. в т.ч. основний платіж 3 326,25 грн., від 27.07.2017р. № 0003001302 за військовим збором на загальну суму 415,79 грн. в т.ч. основний платіж 332,63 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.07.2017р. № Ф-0002971302 в сумі 7 694,73 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.07.2017р. № 0002971302 на суму 1 538,95 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подала скаргу від 14.08.2017р. до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 13.09.2017р. № 11897/П/99-99-11-02-02-25, рішення від 27.07.2017р. № 0002971302 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002971302 скасовані. Оскільки, суму донарахованого єдиного внеску та штрафної санкції за донарахування єдиного внеску по суті скасовано не було, ГУ ДФС у Чернігівській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26.10.2017р. № Ф-0004111302 в сумі 7 694,73 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.10.2017р. № 0004121302 на суму 1 538,95 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.07.2017р. № 0002991302 та від 27.07.2017р. № 0003001302, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2017р. № Ф-1022-17 протиправними, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4 (далі - Порядок), дія якого поширюється на податкових агентів, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Податкового кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір передбачений п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу (п. 1.3 Порядку).

Згідно положень п. 3 розділу ІІІ Порядку, у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

У графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності.

У графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платника податку податковим агентом. У графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством. У графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету. У графі 5 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.

В силу п. 177.2 Податкового кодексу України, доходи підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18 %. Однак оподаткуванню підлягають не всі доходи, а чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До складу доходів підприємця, зокрема включається: виручка, що надійшла підприємцю на рахунок у вигляді безготівкових коштів; готівкова виручка, отримана безпосередньо підприємцем чи його працівниками; виручка в натуральній (негрошовій) формі; суми штрафів і пені, отримані від інших суб'єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів, та інші доходи, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Датою формування загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають постачанню) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Перелік витрат, на які підприємці зменшують оподатковуваний дохід, прямо встановлено Податковим кодексом України, згідно з п. 177.4 ст. 177 якого, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємця (крім ПДВ для підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми ЄСВ у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку реклами, плати за розрахунково касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Також, підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

Водночас, положеннями п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення; документально не підтверджені витрати.

В свою чергу, витрати приватного підприємця повинні бути підтверджені первинними документами (чеками, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт (наданих послуг) тощо), повинні бути пов'язані з господарською діяльністю підприємця та бути пов'язаними з отриманням доходів.

Як зазначено ФОП ОСОБА_6, нею було надано ФОП ОСОБА_7 товар під реалізацію у ІІ, ІІІ та IV кварталах 2015 року. При цьому, вказаний товар, був повернутий позивачу в грудні 2015 року. Позивач стверджує, що у вказаний період вона мала витрати із закупівлі товару, проте будь-якої виручки (грошової або не грошової) від ФОП ОСОБА_7 за період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. вона не отримувала.

В ході проведення перевірки та процедури адміністративного оскарження позивачем було надано пояснення та копії первинних документів, а саме: - накладну на продаж під реалізацію від 17.04.2015р. б/н на суму 5 235,00 грн.; - накладну на продаж під реалізацію від 03.07.2015р. б/н на суму 8 300,00 грн.; - накладну на продаж під реалізацію від 01.10.2015р. б/н на суму 8 640,00 грн.; - накладну на повернення від 29.12.2015р. № 14 на суму 22 175,00 грн.; - банківську виписку по рахунку № НОМЕР_6 в АБ «Укргазбанк».

Крім цього, додатково було надано копії первинних документів, підтверджуючих факт придбання (оплати) товару у ТОВ «Компанія Ліберті Україна», а саме: видаткові накладні від 05.02.2015р. № ЛУ-0001885, від 20.05.2015р. № ЛУ-0008120, від 14.09.2015р. № ЛУ-0015389; квитанції від 05.02.2015р., від 19.05.2015р. та від 11.09.2015р.

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Таким чином, наданий під реалізацію товар ФОП ОСОБА_7 було повернуто позивачу.

Натомість, у поданих ФОП ОСОБА_7 до податкового органу податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ відображено, що ФОП ОСОБА_7 нараховано та виплачено позивачу за 2-4 квартали 2015 року дохід у сумі 22 175,00 грн.

Однак, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів потребують уточнення джерел доходів.

Податкове законодавство України не містить норм, які б зобов'язували платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства. Таке право надано безпосередньо контролюючим органам.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платників податків.

Проте, ні в акті перевірки, ні при розгляді заперечення до акту перевірки відсутня інформація стосовно проведення перевірки правильності заповнення ФОП ОСОБА_7 податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 2-4 квартали 2015 року.

Отже, відповідач не скористався наданим йому законодавством правом на проведення зустрічної звірки, чим безпідставно не прийняв до уваги пояснення позивача та надані документи, а тому, можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у т.ч. некоректне заповнення податкової звітності, не є підставою для збільшення валового доходу від здійснення підприємницької діяльності за операціями з таким контрагентом, враховуючи, що первинними документами повністю підтверджується відсутність отримання позивачем будь-якого доходу від здійсненої з ФОП ОСОБА_7 операції, оскільки наданий під реалізацію товар повернуто позивачу.

Тобто, повернення позивачу повного обсягу товару, унеможливлює отримання ним доходу від його реалізації, оскільки процес реалізації продукції з боку ФОП ОСОБА_7 не відбувся.

Крім того, 21.11.2016р. внесено запис про державну реєстрацію припинення ФОП ОСОБА_7, у зв'язку з його смертю, що також унеможливлює перевірку його податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 2-4 квартали 2015 року.

З огляду на зазначене, висновок ГУ ДФС у Чернігівській області про ненадання документів підтверджуючих повернення ФОП ОСОБА_7 коштів, зазначених ним у графі 3 «Сума виплаченого доходу» податкового розрахунку 1-ДФ є безпідставним, оскільки неможливим є повернення позивачем коштів, які вона не отримувала, а тому прийняті на підставі висновків Акту перевірки податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 27.07.2017р. № 0002991302 та від 27.07.2017р. № 0003001302 є протиправними та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Разом з тим, необґрунтованим та безпідставним є також винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2017р. № Ф-1022-17, оскільки судом першої інстанції та колегією суддів встановлено відсутність отримання позивачем будь-якого доходу від здійсненої з ФОП ОСОБА_7 операції, оскільки наданий під реалізацію товар, повернуто позивачу, а також відсутність у позивача оподатковуваного доходу за 2015 рік взагалі (податкова декларація про майновий стан і доходи).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.Повний текст постанови виготовлено 19.03.2018 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Губська Л.В.

Беспалов О.О.