Рішення № 72827940, 20.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1411/18

Провадження № 2-а/591/282/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В.

за участю секретаря– Сітало Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу 591/1411/18 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (місцезнаходження: м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, буд. 27; код ЄДРПОУ 37846270) до громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2 (місцезнаходження: Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Миру, буд. 136) про примусове видворення за межі території України та затримання з метою забезпечення примусового видворення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.08.2017 року працівниками Сумського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, разом з працівниками районного відділу поліції ГУНП в Сумській області було виявлено громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 1997 року незаконно перебуває на території України, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначив, що оскільки відповідач у період дозволеного строку перебування з питання продовження строку перебування на території України чи оформлення документів, що підтверджують право проживання в України, не звертався, перебуває на території України незаконно та не покинув території України самостійно, а тому просить примусово видворити відповідача за межі території України. Також, вважаючи, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, просить затримати відповідача з метою забезпечення примусового видворення та звернути постанову до негайного виконання.

Відповідач пояснив, що він не обізнаний в законі. В України проживає з 1997 року та зареєстрований у с. Юнаківка. На території України йому було встановлена інвалідність та до 2014 року він отримував пенсію в Україні. За місцем поживання він мешкає з дружиною та сином. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані суду докази, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04.08.2017 року працівниками Сумського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, разом з працівниками районного відділу поліції ГУНП в Сумській області було виявлено громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає на території України та складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 203 КпАП України, що виразилося у проживанні на території України без документів на право проживання на території України.

За наслідками розгляду вказаного протоколу, постановою начальника Сумського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 04.08.2017 року громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням штрафу.

04 серпня 2017 року УДМС України в Сумській області було прийняте рішення № 113 про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яким останнього зобов'язано покинути територію України до 03 вересня 2017 року.

З вказаним рішенням відповідач ознайомлений 04.08.2018 року, але дане рішення виконане в добровільному порядку відповідачем не було.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Законом України ,,Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме, ст. 1 визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Статтею 4 Закону передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Так, зокрема, ч 16 вказаної статті визначає, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України..

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в’їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частинами 1, 2 ст. 16 цього ж Закону визначено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов’язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв’язку коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

З пояснень відповідача вбачається, що він прибув в Україну з ОСОБА_1 Федерації у 1997 р. та зареєструвався за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Миру, буд. 136. З того часу проживає за вказаною адресою має дружину та дитину.

З тексту позову вбачається, що особу відповідача, громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено на підставі паспорту зразку СРСР.

З копії паспорту зразку СРСР (а.с. 14), оригінал якого було оглянуто у судовому засіданні, виданого на ім’я відповідача вбачається, що на ньому мається відмітка про належність відповідача до громадянства РФ, в цьому паспорті мається відмітка підрозіділу МВС України про реєстрацію відповідача за адресою Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Миру, буд. 136, також у паспорті мається відмітка про реєстрацію відповідачем шлюбу на території України.

Також судом встановлено, що відповідач перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України, як отримувач пенсійних виплат та є інвалідом 3 групи, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення та довідки МСЕК, які видані органами влади України.

Відповідно до Закону України « Про правовий статус іноземців» (в редакції закону 1994 року) Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.(ч. 1 ст 2)

Відповідно до положень ст. 3 вказаного закону іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Зважаючи на наведені норми Закону України « Про правовий статус іноземців», наявність у паспорті відповідача відмітки підрозділу МВС України, тобто органу, що був відповідальний за міграційну політику у 1994 році, про реєстрацію місця поживання на території України, суд вважає посилання позивача на незаконність перебування відповідача в України хибним.

При цьому суд зазначає, що у відмітці з реєстрацією місця проживання відповідача на території України відсутнє посилання на тимчасовість цієї реєстрації. Будь-яких доказів на підтвердження незаконності реєстрації місця проживання відповідача на території України позивачем суду не надано.

Окремо суд зазначає, що не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування іноземців в Україні, оскільки за вказаною постановою відповідача притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 203 КпАП України, в той же час вказана стаття містить декілька частин. У зв’язку з чи, законність вказаного рішення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальність викликає обґрунтований сумнів.

Статтею 26 Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

В той же час, суду не надані переконливі докази на підтвердження того, що відповідачем дійсно умисно допущені порушення законодавства про правовий статус іноземців або його дії суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку.

Звернення ОСОБА_3 в Сумській області не спростовує наведений вище висновок суду.

Зважаючи на наведене суд вважає, що на даний час відсутні правові підстави для примусового видворення відповідача з території України, а відтак у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 139, 241-246, 288, 289 КАС України

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (місцезнаходження: м. Суми, вул.. Герасима Кондратьєва, буд. 27; код ЄДРПОУ 37846270) про примусове видворення громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2 (місцезнаходження: Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Миру, буд. 136) за межі території України та його затримання з метою забезпечення примусового видворення.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суду м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складене 20.03.2018 року. Суддя