Рішення № 72827536, 20.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6722/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання – Селімової О.В.,

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб – Начальник Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4, Другий Київський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб – Начальник Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4, Другий Київський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області за результатом якого позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати наказ №1759-к від 24.11.2017 року ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області;

- зобов’язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, код ЄДРПОУ 34929741, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав, зазначених в адміністративному позові та запереченнях на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Представник третьої особи та третя особа Начальник Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4 в судовому засіданні 28.02.2018 року заперечував проти задоволення адміністративного позову підтримуючи доводи представника відповідача.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Наказом ГТУЮ в Одеській області №1034 від 07 серпня 2017 року Позивача було призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служить міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області з 08.08.2017 року.

ОСОБА_1 було власноруч написано заяву про звільнення в якій просить звільнити його з займаної посади відповідно до ч.2 ст.86 Закону України «Про державну службу» за власним бажанням в день подання цієї заяви. Вказану заяву було подано 24.11.2017 року о 10 год. 10 хв., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області. В судовому засіданні позивач підтвердив, що вказану заяву ним дійсно було написано власноруч.(а.с.48).

Позивач зазначає, що заяву про звільнення він писав під тиском начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, однак жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Також позивач зазначив, що ним було подано заяву про надання йому відпустки строком на один день за власний рахунок, за сімейними обставинами 24.11.2017 року. (а.с.49)

Як встановлено судом, відповідно до вказаної заяви, її зареєстровано 24.11.2017 року о 15 год. 40 хв.

Судом не встановлено та сторонами не було надано доказів(наказ про надання відпустки) , що позивач перебував у відпустці 24.11.2017 року.

Наказом начальника ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 № 1759-к від 24.11.2017 року відповідно ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу», підстава заява ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб’єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов’язків державним органом.

Згідно ч.3 ст.86 Закону України «Про державну службу» суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.

Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється.

В пункті 8 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

Таким чином, з огляду на зміст вказаних вище норм закону, для припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України сторонам необхідно досягти згоди щодо підстави та строку з якого договір вважатиметься припиненим, а отже, й припиненими трудові права та обов’язки сторін, окрім тих, які пов’язані з наслідками припинення договору.

Як встановлено судом, заява позивача про звільнення містить підпис позивача, підставу для звільнення - угода сторін та дату звільнення – день подання заяви. Заява була прийнята відповідачем, про що свідчить резолюція керівника установи на заяві позивача.

Наведене свідчить про досягнення між сторонами домовленості про дату та підстави припинення трудового договору.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 15 жовтня 2013 року № 21-320а13.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідач діяв в межах та у спосіб передбаченим чинним законодавством України, а тому права позивача порушені не були.

З урахуванням чого суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог щодо визнання неправомірним та скасування наказ №1759-к від 24.11.2017 року ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області.

Відносно позовних вимог позивача поновити ОСОБА_1 на посаді начальника другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області; зобов’язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, код ЄДРПОУ 34929741, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги позивача визнати неправомірним та скасувати наказ №1759-к від 24.11.2017 року ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області, щодо якої суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 241-245, 255, 293, 295 КАС України, ЗУ "Про державну службу", Кодексом законів про працюУкраїни, суд -

В И Р І Ш И В

Відмовити у повному обсязі в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб – Начальник Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4, Другий Київський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Г.Гусев

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 20 березня 2018 року.

.