Рішення № 72827349, 19.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6114/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.09.2017 року №1558о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області та просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 29.09.2017 року №1558о/с про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, стягнути з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2017 року по день поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ №1583 о/с від 29.09.2017 року про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області за п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 року по справі №815/418/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16 листопада 2016 року №1543 о/с в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-153656), оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, поновлено ОСОБА_1 Сергійовича на посаді оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділення поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 17 листопада 2016 року та стягнуто з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2016 року по 29 червня 2017 року включно з розрахунку 243(двісті сорок три) грн. 98 коп. за один день. Постанова суду набрала законної сили 19.09.2017 року. Однак, не виконуючи рішення суду, за відсутності наказу про поновлення позивача, не повідомляючи про наступне вивільнення в передбачений законом строк, наказом №1558 о/с від 29.09.2017 року, відповідач звільняє позивача за п.4 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію». Так, позивач посилається на приписи ч.ч.1-3 ст. 49 КЗпП, якими визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Відповідно до ч.3 ст.68 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Також, частиною 2 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено право поліцейського бути призначеним у разі скорочення його посади на іншу посаду у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Отже, з урахуванням положень частини 2 статті 68 Закону України “Про Національну поліцію” позивач вважає, що Головне управління Національної поліції в Одеській області зобов'язане було запропонувати йому усі вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків. Проте, оскільки позивачу не пропонувались вакантні посади, які наявні в ГУНП в Одеській області та які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, позивач вважає, що він має достатній рівень освіти, значний досвід роботи в правоохоронній сфері, має необхідні для виконання службових завдань теоретичні знання та професійні якості, у зв’язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 29.09.2017 року №1558о/с про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, стягнути з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2017 року по день поновлення на посаді.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача - ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області надійшли заперечення (а.с.21-23), які представник відповідача згідно заяви від 28.12.2017 року просив суд рахувати як відзив на позовну заяву (а.с.50), відповідно до яких проти задоволення позову відповідач заперечує в повному обсязі та наголошує, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в позові не викладено фактичних, конкретних та об’єктивних обставин в обґрунтування порушень його прав оспорюваним рішенням відповідача та своїх вимог. Так, відповідно до ч.3 ст.68 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до ч.2 цієї статті, після закінчення двомісячного терміну з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону. На виконання постанови ООАС від 29.06.2017 року по справі №815/418/17 скасовано пункт наказу ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року №1543о/с в частині звільнення позивача та поновлено на посаді оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області. Таким чином твердження позивача про те, що його звільнили не поновивши на посаді не відповідає дійсності, а є лише припущенням позивача, та, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 поновлено судом на посаду, яка скорочена наказами Національної поліції України від 02.09.2016 року №788дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області» та ГУНП в Одеській області від 16.09.2016 року №2244дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області», позивача було попереджено про наступне звільнення через скорочення, а позивач, в свою чергу відмовився від підпису, про що було складено ОСОБА_3 від 04.08.2017 року. У зв’язку з тим, що на протязі двох місяців позивача не було призначено на нову посаду, відповідачем прийнято наказ №1558о/с від 29.09.2017 року в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.77 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ЗУ «Про Національну поліцію» з 04.10.2017 року, під час видання наказу позивач у відпустці або на лікарняному не перебував. Відповідач звертає увагу суду, що позивача звільнено саме з 04.10.2017 року, у період з 29.09.2017 року по 04.10.2017 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а тому ці вимоги є безпідставними. За наведених обставин, відповідач вказує на звільнення позивача у межах наданих повноважень та прийняття відповідного законного рішення про звільнення, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Закон України “Про Національну поліцію” (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до п.9 та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію”, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції (п. 9). Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань (п.12).

Згідно ч.1 ст.59 Закону України “Про Національну поліцію”, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Приписами ч.1, ч.2 ст. 49 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Частиною 1 ст. 58 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов’язків.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 07.11.2015 року за №122о/с відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію”, на підставі заяви позивача від 07.11.2015 року ОСОБА_1, який мав спеціальне звання “лейтенант міліції”, призначено на посаду оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в області, присвоївши йому спеціальне звання “лейтенант поліції”. Даний наказ було прийнято відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” щодо призначення тих осіб, які прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису з 07.11.2015 року.

07.11.2015 року Головне управління Національної поліції в Одеській області наказом № 2 від 07.11.2015 року у відповідності до статті 15 Закону України “Про Національну поліцію” та згідно з наказом Національної поліції України 06.11.2015 року № 5, оголосила тимчасові штати органів і підрозділів Головне управління Національної поліції в Одеській області, серед яких було оголошено тимчасовий штат Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті ОСОБА_2 ГУНП в Одеській області.

16.09.2016 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області у зв’язку зі скороченням штатної чисельності органів і підрозділів Національної поліції України та ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, відповідно до наказів Національної поліції України від 02 вересня 2016 року № 788 дск “Про організаційно-штатні зміни в ОСОБА_2 управлінні Національної поліції в Одеській області” та ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16 вересня 2016 року № 2244 дск “Про організаційно-штатні зміни в ОСОБА_2 управлінні Національної поліції в Одеській області” було попереджено про звільнення зі служби в поліції не раніше ніж за два місяці на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 (звільнення зі служби в поліції у зв’язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) Закону України “Про Національну поліцію”.

Також, 16.09.2016 року позивача, у зв’язку зі скороченням штатної чисельності органів і підрозділів Національної поліції України та ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, відповідно до наказів Національної поліції України від 02 вересня 2016 року № 788 дск “Про організаційно-штатні зміни в ОСОБА_2 управлінні Національної поліції в Одеській області” та ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16 вересня 2016 року № 2244 дск “Про організаційно-штатні зміни в ОСОБА_2 управлінні Національної поліції в Одеській області” було повідомлено про відсутність можливості його працевлаштування в ОСОБА_2 управлінні Національної поліції в Одеській області.

В подальшому, наказом від 16.11.2016 року №1543 о/с відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч.1 ст. 77 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-153656), оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, з 16 листопада 2016 року, виплативши грошову компенсацію за 25 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2016 року по день звільнення. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років складає 06 років 03 місяці. Підстава, згідно витягу з наказу (а/с44): попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 16.09.2016, подання т.в.о. начальника Суворовського відділу поліції в місті ОСОБА_2 цього ОСОБА_2 управління від 16.11.2015 року та акт про неможливість в ознайомленні з попередженням з деякими роз’ясненнями норм діючого законодавства України, а саме Закону України “Про запобігання корупції” від 15.11.2016 року.

Позивач, вважаючи зазначений наказ від 16.11.2016 року №1543 о/с протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, оскаржив його до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 року по справі №815/418/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового утримання задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16 листопада 2016 року №1543 о/с в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-153656), оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділення поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 17 листопада 2016 року та стягнуто з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2016 року по 29 червня 2017 року включно з розрахунку 243 (двісті сорок три) грн. 98 коп. за один день.

Постанова суду набрала законної сили 19.09.2017 року.

Судом встановлено, що наказом т.в.о. начальника полковника поліції ОСОБА_4 від 31.07.2017 року №1226о/с скасовано пункт наказу ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року №1543о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено ОСОБА_1 оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 17.11.2016 року на підставі вищенаведеної постанови суду та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2017 року ВП№54285594 (а.с.29).

Відповідно до листа Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 31.01.2018 року №9/629 встановлено, що 27.07.2017 року за вх.№3338рап. до канцелярії УКЗ надійшов рапорт позивача щодо призначення згідно нового штатного розпису на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області та відповідний проект наказу був підготовлений відповідачем та після візування направлений до Одеського управління ДВБ НПУ, однак повернутий на адресу УКЗ ГУНП в Одеській області без погодження. Управлінням підготовлено попередження про наступне звільнення позивача та 04.08.2017 року працівниками сектору кадрового забезпечення Суворовського ВП запрошено позивача для ознайомлення із попередженням, але останній категорично відмовився, у зв’язку з чим був складений відповідний акт про відмову від 04.08.2017 року №8818 (а.с. 24) та через два місяці складено оскаржуваний наказ і звільнено ОСОБА_1 за п. 4 ч.1 ст. 77 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ЗУ «Про Національну поліцію» (а.с.60).

Отже, як встановлено судом, 29.09.2017 року №1558о/с ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч.1 ст. 77 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-153656), оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, з 04 жовтня 2017 року, виплативши грошову компенсацію за 24 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2017 року по день звільнення. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років складає 07 років 01 місяць 18 днів.

Підстава, згідно витягу з наказу (а.с.52): подання начальника Суворовського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління від 22.09.2017 року та акт №39/8818 від 04.08.2017 року.

Не погоджуючись з наведеним наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VІІІ Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як встановлено статтею 3 Закону № 580-VІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 47 Закону № 580-VІІІ призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому, зі змісту пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ вбачається, що лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції.

Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до встановленої схеми співвідношення спеціальних звань.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 07.11.2015 року за №122о/с відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію”, на підставі заяви позивача від 07.11.2015 року ОСОБА_1, який мав спеціальне звання “лейтенант міліції”, призначено на посаду оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в області, присвоївши йому спеціальне звання “лейтенант поліції”. Даний наказ було прийнято відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” щодо призначення тих осіб, які прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису з 07.11.2015 року. Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою, а отже відповідав вимогам, які ставляться до поліцейських.

Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліцію, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону № 580-VІІІ).

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Перевіряючи доводи відповідача про те, що позивача прийнято до тимчасового штату ГУ НП в Одеській області, встановлено наступне.

З наданих до суду заперечень відповідача вбачається, що 07.11.2015 року ГУНП в Одеській області наказом №2 від 07.11.2015 року у відповідності до статті 15 ЗУ «Про Національну поліцію» та згідно з наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №5 оголошено тимчасові штати органів і підрозділів відповідача.

Наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 №12244дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області» оголошено штати ГУНП в Одеській області згідно додатків та перелік змін у штатах Національної поліції (а.с.56-57).

З додатку «Перелік змін у штатах Національної поліції», затвердженого наказом Національної поліції України від 02.09.2016 № 788 дск та оголошеного наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 №2244дск по ОСОБА_2 управлінню Національної поліції в Одеській області вбачається, що станом на 02.09.2016 року кілкість посад оперуповноважений склала 10, в той час як станом на 07.11.2015 року кількість осіб склала 4 (а.с.55, 57).

Тобто 16.09.2016 року, у зв'язку з оголошенням наказу ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 №2244дск скорочені всі тимчасові штатні посади в ОСОБА_2 управлінні Національної поліції в Одеській області, затверджені наказом ГУ НП в Одеській області від 06.11.2015 №5, та, зокрема, і посада позивача.

Цим же наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 №2244дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області» затверджено постійний штат ГУ НП в Одеській області.

Відповідно до частини 6 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов'язаний виконувати обов'язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов'язки.

Як вже встановлено судом, на підставі вищенаведеної постанови ООАС по справі №815/418/17 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2017 року ВП№54285594, наказом т.в.о. начальника полковника поліції ОСОБА_4 від 31.07.2017 року №1226о/с скасовано пункт наказу ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року №1543о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено ОСОБА_1 оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 17.11.2016 року (а.с.29).

29.09.2017 року №1558о/с ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч.1 ст. 77 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-153656), оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, з 04 жовтня 2017 року.

Підстава прийняття оскаржуваного наказу: подання начальника Суворовського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління від 22.09.2017 року та акт №39/8818 від 04.08.2017 року (а.с.52).

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону №580-VІІІ у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Згідно з частиною 2 статті 68 Закону №580-VІІІ поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону (ч. 3 ст. 68 Закону №580-VІІІ).

Пункт 5 статті 68 Закону №580-VІІІ визначає, що переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Отже, у випадку скорочення посад в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого підлягає скороченню, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

При цьому, така особа може бути призначена за її згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Суд звертає увагу на те, що Законом №580-VІІІ окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з огляду на відсутність в Законі №580-VІІІ спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Однак, матеріалами справи не підтверджується зміна в організації праці ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, пов’язана зі скороченням чисельності або штату працівників.

Аналізуючи надану інформацію щодо тимчасового і постійного штату Хаджиеїсвського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області судом встановлено, що загальна чисельність тимчасового і постійного взагалі не змінилась, а навпаки, кількість посад «оперуповноважений» збільшилась на 6 штатних одиниць, що є суттєвим фактом при вирішенні питання про звільнення позивача.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що функціональні обов’язки та обсяг виконуваних завдань відповідача зазнали змін у зв’язку зі скороченням штатів, під яким в даному випадку розуміється скорочення тимчасового та затвердження постійного штату відділу поліції.

Суд зазначає, що при скороченні штатної чисельності яка не передбачає скорочення кількості посад та відсутності змін у законодавстві щодо функціонального навантаження та виконуваних завдань, проведені організаційно-штатні зміни по ГУНП в Одеській області не свідчать про зменшення навантаження та обсягу виконуваної роботи чи про відмову держави від виконання тих чи інших функцій, покладених на юридичну особу публічного права.

Таким чином, аналіз проведених змін в штаті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області свідчить про те, що внаслідок відповідного реформування посада, яку обіймав позивач, скорочена не була.

Визначаючи коло функціональних обов’язків у постійному штаті відповідачем до суду не надано посадових інструкцій поліцейських в структурі ГУНП в Одеській області, які розроблені та затверджені ані на момент затвердження постійних і тимчасових штатів, ані на момент розгляду справи судом.

За таких умов відповідач, скоротивши всі штатні посади по ГУНП в Одеській області та одночасно затвердивши нові постійні штати повинен був запропоновувати позивачу посаду, не нижчу від посади оперуповноваженого кримінальної поліції ГУНП в Одеській області, що відповідає спеціальному званню - “старший лейтенант поліції”.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази, які б свідчили, що після проведення реорганізації штат ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області та, зокрема, посада, яку позивач обіймав, були скорочені та потребували звільнення працівників, у даному випадку позивача, у зв’язку з чим підстава звільнення, зазначена в спірному наказі, не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при зміні в організації виробництва і праці одночасно з попередженням про майбутнє звільнення пропозиція працівникові іншої посади має бути надана власником (роботодавцем) або уповноваженим ним органом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог щодо порушення відповідачем порядку звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв’язку із скороченням штатів, судом встановлено наступне.

Так, як вбачається із наданого до суду відповідачем подання, саме на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, 31.07.2017 року ОСОБА_1С, ознайомлено з попередженням про наступне звільнення (а.с.27-28).

Подання підписано начальником СКЗ Суворовського ВП в м. Одесі ОСОБА_5, начальником Суворовського ВП в м. Одесі ОСОБА_3 та висновок пр. озгоду зі звільненням прийнято начальником УКЗ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 (а.с.27-28).

При цьому, відповідно до наявного у матеріалах справи попередження про наступне звільнення лейтенанта полції ОСОБА_1, підпис, прізвище, імя та по-батькові позивача з відповідною датою ознайомлення відсутні (а.с.26), а також про не ознайомлення із попередженням про наступне звільнення свідчить акт №39/8818 від 04.08.2017 року про відмову від підпису у попередженні (а.с.24).

Перевіряючи дотримання відповідачем гарантій залишення на службі в поліції при реорганізації щодо позивача з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків, судом встановлено, що відповідачем не пропонувались позивачу посади, а 27.07.2017 року за вх.№3338рап. до канцелярії УКЗ надійшов рапорт позивача щодо призначення згідно нового штатного розпису на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області та відповідний проект наказу був підготовлений відповідачем та після візування направлений до Одеського управління ДВБ НПУ, однак повернутий на адресу УКЗ ГУНП в Одеській області без погодження (а.с.60).

При цьому, доказів пропонування позивачу даної посади, так як і інших посад, на які мав претендувати позивач, зокрема відповідні акти, відповідачем до суду не надано.

Доказів повідомлення позивача про те, що УВБ в Одеській області ДВБ вважає за недоцільне призначення позивача на посаду, доказів надання пропозицій позивачу щодо інших вакантних посад з наданням терміну для визначення і подання відповідного рапорту про призначення із запропонованою посадою,та попередження у разі неподання такого рапорту, що позивача буде звільнено зі служби в поліції, відповідачем до суду не надано.

Проте суд зауважує, що жодною нормою Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено необхідність погодження структурними підрозділами Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України рішень територіальних органів Національної поліції України щодо призначення поліцейських та, зокрема, позивача на відповідні посади, а отже вимоги щодо необхідності погодження Управлінням внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України вже запропонованої позивачу посади, на яку позивач погодився, є необґрунтованими.

Таким чином суд зазначає, що відповідач безпідставно відмовився призначити позивача на посаду у зв’язку з непогодженням такого призначення Управлінням внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача з поліції у зв’язку із скороченням штатів, оскільки відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивача на рівнозначну посаду, на яку подав рапорт позивач та не повідомлено позивачу про таку відмову.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

На підставі викладеного суд вважає наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 22.09.2019 №15458 о/с про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 04.10.2017 року за пп.4 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вирішуючи питання поновлення позивача на посаді, суд виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №641 «Про утворення Національної поліції України» утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Згідно пункту 9 Положення про Головне управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №26, ГУ здійснює свої повноваження через апарат ГУ та утворені у встановленому порядку відокремлені структурні підрозділи в районах, містах, районах у містах.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-52а15, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові від 19.01.2016 №21-2225а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов’язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Тобто, у разі скорочення штатів, особі, посада якої скорочується, повинно бути запропоновано рівнозначну посаду, а у разі її відсутності – іншу посаду відповідно до її кваліфікації та досвіду роботи.

Лише відмова особи від запропонованої посади дає підстави для звільнення працівника у зв’язку зі скороченням штатів.

Як вбачається з матеріалів справи, до звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції останній займав посаду оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області.

Відповідно до наданої УКЗ ГУНП в Одеській області інформації від 11.12.2017 року №9/8211, посада оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області скорочена, при цьому в Хаджибеївському відділенні поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області створено сектор кримінальної поліції, в який введено посаду «оперуповноважений» та посада оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області рівнозначна посаді, з якої звільнено позивача (а.с.53).

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, оскільки вказана посада скорочена, суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача суд повинен вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту, який буде ефективним та відповідати закону, тому на думку суду ефективним та належним способом захисту порушеного права позивача від незаконного звільнення, яке має місце, має бути поновлення позивача на посаді, рівнозначній тій, яку займав позивач до звільнення та яка відповідає рівню його кваліфікації, досвіду, діловим і особистим якостям, спеціальному званню старшого лейтенанта поліції з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію”, Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР – 42946756).

Тобто, оскільки нормами Закону України “Про Національну поліцію” не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.10.2017 року, оскільки згідно наказу саме з 04.10.2017 року позивача звільнено зі служби в поліції, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.09.2017 року задоволенню не підлягають.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України “Про оплату праці” визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Крім того, відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз.4 п.2 Порядку визначено, що у разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

Суд встановив, що згідно з довідкою про доходи від 26.12.2017 року № 1698 заробіток за останні два календарні місяці перед звільненням ОСОБА_1 за вересень 2017 року та жовтень 2017 року склав відповідно 4960,00 грн. та 4960,00 грн.(а.с.51).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 ”Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік” кількість робочих днів у вересні 2017 року становила 21 день та у жовтні 2017 року становила 21 день.

Таким чином, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна заробітна плата позивача складає 236,19 грн.((4960,00+4960,00)/42).

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 ”Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік” кількість робочих днів з моменту звільнення позивача у жовтні 2017 року (з 04.10.2017 року по 31.10.2017 року) становила 19 днів, у листопаді 2017 року склала 22 робочі дні, у грудні 2017 року становила 21 день, кількість робочих днів у січні 2018 року становила 21 день, у лютому 2018 року становила 20 днів та з 01.03.2018 року по 19.03.2018 року становить робочих 12 днів.

Тобто, у період з 04.10.2017 року по 19.03.2018 року загальна кількість робочих днів складає - 115 днів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.10.2017 року по 19.03.2018 року у розмірі 27161,85 грн. (115х236,19 грн.)

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.09.2017 року №1558о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області №1558о/с від 22.09.2017 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 (у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Хаджибеївського відділення поліції Суворовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він обіймав до незаконного звільнення, та яка відповідає рівню його кваліфікації, досвіду, діловим і особистим якостям, спеціальному званню старший лейтенант поліції з 04.10.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27161 /двадцять сім тисяч сто шістдесят одна/ грн. 47 коп. з урахуванням відрахувань (податків) по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та воєнного збору у розмірі 1,5 %.

В частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць у розмірі 4960 /чотири тисячі дев’ятсот шістдесят/ грн. 00 коп. допустити негайне виконання судового рішення.

В іншій частині – у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІК НОМЕР_1, 65026, АДРЕСА_1

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області, код ЄДРПОУ 40108740, 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12.

Суддя П.П.Марин

.