Ухвала суду № 72819757, 15.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняГлиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Орліченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 березня 2018 року, апеляційну скаргу захисника Дяченка В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року, відносно

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Щирван, Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджанської республіки, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України,

за участі: прокурора захисника перекладача підозрюваного Клещенка О.М., Дяченка В.В., ОСОБА_8, ОСОБА_6, ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції у м. Києві Крютченка В.О., яке погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Клещенком О.М., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06 квітня 2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 528 600 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував наявність ризиків, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, і те, що він є раніше не судимою особою та інші дані, що характеризують особу підозрюваного, а також з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється, те, що він є громадянином іншої держави, та прийшов до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року та винести нову ухвалу, відмовивши у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі (домашній арешт).

Автор апеляційної скарги вважає, що підозра, яка пред'явлена ОСОБА_6 є необґрунтованою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не підтверджені належними доказами по справі.

Стверджує, що ОСОБА_6 прибув на територію України з метою здобуття юридичної освіти в Національному університеті імені Тараса Шевченка у м. Києві і на даний час він має не закінчену вищу юридичну освіту і перебуває в процесі оформлення академічної відпустки.

Разом з тим, захисник наголошує на тому, що ОСОБА_6 є власником житла - нерухомого майна у вигляді власної квартири, що свідчить про стійкі наміри облаштування свого сімейного життя на території України, а саме - у місті Києві, має намір доводити свою невинуватість у законний процесуальний спосіб, про що свідчить факт укладення договору про надання юридичних послуг із адвокатом.

На думку автора апеляційної скарги, слідчий суддя дійшов до хибних висновків стосовно особи підозрюваного, не врахував той факт, що ОСОБА_6 раніше не судимий, постійно проживає у місті Києві, має власне житло, а також має захворювання, яке унеможливлює його перебування в умовах СІЗО, фактично перебуває у цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_11, яка підтвердила вказане в судовому засіданні.

Крім того, захисник просить врахувати майновий стан підозрюваного, який на даний час тимчасово не працює, перебуває в умовах ізоляції від суспільства з тим, щоб зменшити визначений судом розмір застави та надати можливість реально застосувати такий запобіжний захід, оскільки існуючий розмір застави, який складає 528 600 грн. унеможливлює реалізацію права ОСОБА_6 на застосування даного запобіжного заходу в силу відсутності у останнього відповідної фінансової можливості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 05 грудня 2017 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017100000001260, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України.

06 лютого 2018 року ОСОБА_6 затримано та доставлено до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено по підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме торгівля людьми, вербування, переміщення людини, вчинені з метою сексуальної експлуатації, з використанням обману, за попередньою змовою групою осіб.

08 лютого 2018 року старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Крютченко В.О., за погодженням прокурора відділу прокуратури міста Києва Клещенка О.М., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року зазначене клопотання задоволено.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_6, в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_6, перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, матеріали судової справи не містять.

Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу відсутності ризиків вчинення його довірителем дій, передбачених ст. 177 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6, його тяжкість та покарання що загрожує останньому.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Слідчий суддя також правильно, з урахуванням виключного випадку, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 та дані про його особу, визначив заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6., даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181,194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції у м. Києві Крютченка В.О., яке погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Клещенком О.М., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06 квітня 2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 528 600 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Дяченка В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_6, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/1330/2018 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції Мартинов Є.О. Доповідач: Паленик І.Г.