Постанова № 72819340, 14.03.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/497/17 Провадження № 22-ц/795/9/2018 Головуючий у I інстанції - Коверзнев В. О. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.

із секретарями - Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,

сторони по справі:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 травня 2017 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата ухвалення - 10.05.2017) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у 2005 році сторони уклали договір про іпотечний кредит № 1877-05 (далі Кредитний договір), згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 30 000 дол. США, останній зобов»язувався повернути надані кошти і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. В забезпечення належного виконання умов вказаного договору сторони уклали Іпотечний договір б/н від 04.07.2005 (зі змінами), відповідно до якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Банк свої задов»язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 30 000 дол. США. В свою чергу позичальник належно свої зобов»язання не виконав, чим порушив істотні умови Кредитного договору, в результаті чого у останнього перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 11.11.2016 склала: 16 290,08 дол.США - за кредитом, 2 787,98 дол.США - по відсотках, 160,34 дол.США - по комісії.

Оскільки ОСОБА_2 має у власності нерухоме майно, окрім майна що перебуває в іпотеці, а саме будинок АДРЕСА_2, то у відповідності до чинного законодавства України, умов укладених договорів між сторонами позивач в позові просив в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 81,8 кв.м., житловою 32,3 кв.м. шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.05.2017 у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано частковою сплатою суми боргу в тому числі у зв»язку з примусовим виконанням рішення суду та виникненням заборгованості внаслідок різкого зростання курсу долара США в Україні протягом 2014-2015 років.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За доводами скарги рішення суду є неправильним, необґрунтованим, суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, не надав належної оцінки доказам, невірно встановив факти, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги заявник посилається, що позичальником умови Кредитного договору щодо повернення коштів не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів чим порушуються вимоги ст.ст. 525, 526, 536, 1048, 1050 ЦК України та права банка на вчасне отримання частини наданих кредитних коштів та процентів за надання кредитних коштів. Позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, за пенею з позичальника, за рахунок предмету іпотеки. Законним та обґрунтованим є звернення банку до позичальника з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

В скарзі заявник посилається на необґрунтованість рішення суду, в якому зазначено, що заборгованість відповідача є наслідком різкого зростання курсу долара США в Україні протягом 2014-2015 років. Заявник посилається, що на момент підписання договору позивач був вільний у виборі валюти кредитування, відповідач розумів, що існує ризик, пов»язаний зі зміною валютного курсу, і він свідомо їх прийняв, зважаючи на меншу відсоткову ставку по кредиту в доларах США ніж в гривнях.

Необгрунтованими є доводи суду в оскаржуваному рішенні про те, що відповідачем вкладено значні кошти в капітальний ремонт житла, що нічим не підтверджено, судом не проводилась судова оціночно-будівельна експертиза, хоча представником ПАТ «Альфа-Банк» було заявлено таке клопотання.

Заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції у наданий строк не було подано.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що 01.07.2005 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 було укладено Договір про іпотечний кредит № 1877-05 (з послідуючими змінами), згідно умов якого банк надає позичальнику кредит у умі 30000,00 доларів США, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше 29.06.2025 року (а.с. 6-7).

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором сторони 04.07.2005 уклали іпотечний договір (зі змінами), згідно якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 32 (а.с. 18-21).

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зазначена вище квартира, належить ОСОБА_2 (а.с. 25).

У зв»язку з неналежним виконанням зобов»язань за кредитним договором у позичальника перед банком утворилась заборгованість. З розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору вбачається, що загальна заборгованість згідно кредитного договору № 1877-05 від 01.07.2005 станом 11.11.2016 складає 21 602,66 дол.США, а саме: 16 290, 08 дол.США - за кредитом, 2 787,98 дол.США - по відсотках, 160,34 дол.США - по комісії, 0,00 - по штрафам, 2 364,26 дол.США - по пені. Заборгованість по пені за останній календарний рік за кредитним договором складає 1919,71 дол.США (а.с. 50).

26.09.2016 позивач надсилав на адреси ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень та добровільне виселення (а.с. 53-55), де зазначено суму заборгованості позичальника перед банком, яку запропоновано сплатити у зазначений у вимозі строк, а також запропоновано у якості альтернативи добровільно передати предмет іпотеки банку для подальшої реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 90, 91, 94, 95, 96).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем частково сплачено суму боргу в тому числі у зв»язку з примусовим виконанням рішення суду, заборгованість, яка виникла є наслідком різкого зростання курсу долара США в Україні протягом 2014-2015 років, відповідач є батьком багатодітної родини, іншого житла, придатного для проживання сім»я не має, в капітальний ремонт спірного житла відповідачем вкладено значні кошти.

Висновок суду щодо відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки він спростовується наданими сторонами доказами, до такого висновку суд дійшов внаслідок невірного застосування положень матеріального та процесуального права.

Підставами виникнення цивільних прав і обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 33 та ст. 39 ЗУ«Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов»язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.2 Договору іпотеки Звернення стягнення на Предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішенння суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно цього Договору в добровільному (позасудовому) порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час звернення) та ст. 20 ЦК України позивач обрав способом судового захисту свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить боржнику ОСОБА_2

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитом у валюті договору, згідно якого загальна заборгованість згідно кредитного договору № 1877-05 від 01.07.2005 станом на 11.11.2016 складає 21 602,66 долари США, а саме: за кредитом - 16 290,08 долари США; по відсотках - 2 787,98 долари США; по комісії - 160,34 долари США; по штрафам - 0,00 долари США; по пені - 2 364,26 долари США. Заборгованість по пені за останній календарний рік за кредитним договором складає - 1 919,71 долари США (а.с. 50).

За змістом положень ст.ст. 143, 144 ЦПК України (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі і експертиза призначається ухвалою суду.

Апеляційним судом, за клопотанням представника ПАТ «Альфа-Банк», на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії), ухвалою від 07.07.2017 (а.с. 166-167) було призначено судову експертизу для визначення дійсної ринкової вартості двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також роз»яснено наслідки не вчинення процесуальних дій.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 08.02.2018 № 4534/17-24 дійсна (ринкова) вартість двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.02.2018 становить: 1267494,00 грн. (а.с. 221-227).

12.11.2015 рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 41171,59 грн. та 365,40 грн. у відшкодування судових витрат, а всього 41536,99 грн. (а.с. 107-108), разом з тим сторонами по справі не надано доказів виконання зазначеного рішення суду.

Стягнення кредитної заборгованості рішенням суду, яке не виконано, не позбавляє права кредитодавця на пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, як вбачається, до заборгованості в рахунок якої просить звернути стягнення позивач включено заборгованість по комісії в розмірі 160,34 дол. США, під «основним зобов'язанням», мається на увазі тіло кредиту та проценти за користування ним, а не комісія, таким чином вказана заборгованість не підлягає включенню до суми заборгованості в рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки.

В іншій частині заборгованість в належний спосіб відповідачем не спростована та не заперечувалась під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції визначено початкову ціну продажу предмета іпотеки у відповідності до вимог ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та встановлено наявність підстав для задоволення позову частково про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною продажу квартири на рівні не нижче вартості, визначеної у висновку експерта № 4534/17-24 від 08.02.2018 - 1 267 494, 00 грн. (а.с. 222-228).

Не може бути підставою для відмови в задоволенні позову і посилання ОСОБА_2, що він одержав кредит в іноземній валюті, у забезпечення його виконання передав в іпотеку квартиру, загальна площа якої становить 81,8 кв.м., що не перевищує 140 кв.м., відповідач зареєстрований, проживає у спірній квартирі та здійснив її ремонт (а.с.27).

Згідно з пунктом 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов"язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Разом з тим, під час розгляду справи, як в суді першої так і апеляційної інстанції було встановлено наявність в іпотекодавця у власності іншого нерухомого майна, а саме 1/2 частини будинку АДРЕСА_2, що підтверджується даними копії договору купівлі-продажу від 23.04.2011, витягу про державну реєстрацію та даними технічного паспорту (а.с. 101-106), що не заперечувалось відповідачем ОСОБА_2, а посилання щодо непридатності для проживання зазначеного будинку, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2017 підтверджено право власності на будинок в цілому загальною площею 180,6 кв.м., житлова площа 15,9 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 163а) .

Не впливає на правовідносини щодо виникнення боргу і наявність Договору № 24/11-163ІІІ на пайову участь у будівництві житла від 08.06.2005 (а.с.161-163), оскільки ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру 02.07.2007, яка знаходиться у будинку участь у будівництві якого на засадах пайової участі на підставі вказаного договору брав ОСОБА_2.(а.с. 25).

Посилання відповідача ОСОБА_2 на наявність договору № 56 від 08.07.2005 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків (а.с. 180), не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки умовами зазначеного договору п. 2.2 передбачено, що фактичний розмір часткової компенсації за відповідний період розраховується, виходячи з фактичного виконання Позичальником зобов»язань за кредитним договором, п. 2.3 Договору визначає, що визначена згідно з Реєстром сума часткової компенсації за відповідний період за розпорядженням Фонду перераховується на поточний рахунок Позичальника в комерційному банку, визначеному в п. 1.1 цього договору після виконання Позичальником в повному обсязі поточних зобов»язань за кредитним договором. Таким чином наявність простроченої заборгованості унеможливлює виконання вказаного договору.

Перерахування Державною казначейською службою України на невірний рахунок коштів в сумі 216,26 дол. США, які були станом на 25.07.2017 зараховані на погашення відсотків по договору, не спростовує наявність заборгованості за кредитним договором(а.с. 179).

На підставі вищевикладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову частково.

Оскільки апеляційна скарга ПАТ «Альфа-Банк» підлягає задоволенню, то на його користь з ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати по справі в розмірі 7585,72 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, відповідно до ст. 141 ЦПК України, та 8344,29 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та витрати за проведення судової оціночної будівельної експертизи в розмірі 2772,00 грн. відповідно до наданого меморіального ордеру № 172030 квитанції від 03.11.2017.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 травня 2017 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1877-05 від 01.07.2005, яка станом на 11.11.2016 становить 19 078,06 доларів США, а саме: за кредитом - 16 290,08 доларів США; по відсотках - 2 787,98 доларів США.

Встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною продажу квартири на рівні не нижче вартості, визначеної у висновку експерта № 4534/17-24 від 08.02.2018 - 1 267 494 (один мільйон двісті шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати за проведення судової оціночної будівельної експертизи в розмірі 2772,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в повернення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції 7585,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в повернення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 8344,29 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.03.2018.

Головуючий:Судді: