Постанова № 72818507, 14.03.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/16041/15-ц

Провадження № 22-ц/792/305/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Гриньова А.М.,

з участю представників відповідачів,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, посилався на те, що 05.07.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2202/0707/71-002, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надано кредит на суму 40500 дол. США на умовах сплати 13,89 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 05.07.2027 року.

Також в забезпечення виконання цих кредитних зобов'язань 05.07.2007 року банк та ОСОБА_4 уклали із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 договори поруки.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами.

ОСОБА_4 неналежно виконувала зобов'язання за кредитним договором, станом на 20.08.2015 року наявна заборгованість в сумі 866 766,45 грн., з яких 729 138,69 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 107 331,34 грн. - по нарахованих відсотках, 28 566,13 грн. - пеня, а також 3% від простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 314,91 грн. та 3% від простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 1 435,38 грн. Вказану заборгованість банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом в сумі 729138,69 грн., заборгованість за відсотками в сумі 107331,34 грн. та 2000 грн. пені. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Вважає помилковим висновок рішення суду про припинення поруки внаслідок пред'явлення вимоги до поручителів більш ніж через 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором, з 09.07.2012 року).

Судом не враховано, що до закінчення терміну виконання зобов'язань позивач може звернутись як до позичальника з вимогою про стягнення залишку боргу на певну дату, так і до поручителя, при невиконанні вимог договору позичальником.

В засіданні апеляційного суду представники відповідачів просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Представник апелянта письмовою заявою підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ч.1 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Так, встановлено, що 05.07.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2202/0707/71-002, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надано кредит в сумі 40500 дол. США на умовах сплати 13,89 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 05.07.2027 року.

Також в забезпечення виконання цих кредитних зобов'язань 05.07.2007 року банк та ОСОБА_4 уклали із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 договори поруки відповідно № 2202/0707/71-002 -Р-1, № 2202/0707/71-002 -Р-2, № 2202/0707/71-002 -Р-3.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами.

ОСОБА_4 неналежно виконувала зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку чим банк станом на 20.08.2015 року нарахував їй заборгованість в сумі 866 766,45 грн., з яких 729 138,69 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 107 331,34 грн. - по нарахованих відсотках, 28 566,13 грн. - пеня, а також 3% від простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 314,91 грн. та 3% від простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 1 435,38 грн.

Також встановлено, що у зв'язку з укладенням шлюбу ( свідоцтво про шлюб від 15.10.2008 року 1-БВ № 057454) відповідач ОСОБА_8 отримала прізвище ОСОБА_7.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи у позові до поручителів, суд першої інстанції виходив з того, що банк пред'явив вимогу до поручителів більш ніж через 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором, з 09.07.2012 року), тому їх порука припинилася.

Проте з таким висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договорів поруки, укладених між сторонами, вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова (пункт 10) про їх дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України.

Тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Суд першої інстанції помилково ототожнив строк поруки зі строком позовної давності, що є строком для захисту порушеного права. Водночас строк поруки це строк існування самого зобов'язання поруки.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 14.09.2016 року у справі № 6-1451цс16.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строком повного погашення кредиту і виконання всіх зобов'язань за кредитним договором є 05 липня 2027 року.

Аналогічну умову містить і пункт 1 договорів поруки - поручителі зобов'язуються перед банком відповідати за виконання позичальником всіх своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором від 05.07.2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього, у тому числі щодо повернення позичальником кредиту, наданого банком позичальнику в сумі 40500 доларів США, строком до 05.07.2027 року включно, оплати позичальником процентів за користування кредитом, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що встановлення щомісячних платежів згідно з пунктом 3.1. кредитного договору, додатку 1 до кредитного договору на погашення заборгованості за кредитом є фактично способом (порядком) виконання основного зобов'язання, визначеного пунктом 1.1.

Згідно з пунктом 3.9 кредитного договору при порушенні умов, передбачених п. 3.1. цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору.

Апеляційним судом встановлено, що внаслідок прострочення сплати позичальником щомісячних платежів банк скористався правом вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, та подав відповідні досудові вимоги до позичальника та поручителів 04.08.2015 року (а.с.51-54).

Вказуючи про відсутність доказів вручення цих вимог відповідачам, суд першої інстанції не врахував, що за змістом пункту 3.10 кредитного договору датою, з якої починається відлік тридцятиденного строку вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Згідно з квитанцією № 5765 від 04.08.2015 року, реєстру рекомендованих поштових відправлень № 04.08.2015/02 (а.с. 55-56), встановлений тридцятиденний строк для дострокового виконання зобов'язання настав 04.09.2015 року.

За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 05.09.2015 року і протягом наступних шести місяців.

Банк звернувся до суду з цим позовом 13.08.2015 року, ще до початку перебігу вказаного строку, що не порушило право відповідачів, оскільки останні не виконали свої зобов'язання у визначений строк. Тому відсутні підстави вважати поруку припиненою внаслідок збігу 6-місячного строку.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування правильності розміру заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача, відтак рішення в цій частині не перевіряється апеляційним судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову - підлягає стягненню з ОСОБА_4 в солідарному порядку з кожним із поручителів окремо 729138,69 грн. заборгованості за кредитом, 107331,34 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 2000 грн. пені. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з кожного з відповідачів на користь позивача по 1325,58 грн. понесених судових витрат, а також по 883,72 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 729138,69 грн. заборгованості за кредитом, 107331,34 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 2 000 грн. пені.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 729138,69 грн. заборгованості за кредитом, 107331,34 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 2000 грн. пені.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 729138,69 грн. заборгованості за кредитом, 107331,34 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 2000 грн. пені.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 1325,58 грн. понесених судових витрат з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 883,72 грн. судового збору в дохід держави з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 19 березня 2018 року.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції: Продан Б.Г. Провадження № 22-ц/792/305/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 27