Рішення № 72818248, 02.03.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/16196/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Квартирно експлуатаційного відділу м. Хмельницький до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Міністерство оборони України, про усунення перешкод користування власністю, шляхом виселення, -

встановив :

17 серпня 2015 року КЕВ м. Хмельницький звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому уточнивши позовні вимоги, просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Свої вимоги мотивує тим, що у житловому приміщені, яке перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, що належить державі в особі Міністерства оборони України та знаходиться за адресою м. Хмельницький, вулиця Ціолковського 19, кім. 98 неправомірно проживає ОСОБА_4, її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

Установа користується і розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та Положенню (п.4.2 ст.4 Положення КЕВ м. Хмельницький).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 29523069 від 14.11.2014 року власником майна являється держава в особі Міністерства оборони України, а згідно інвентарної карти № 2696 обліку основних засобів в бюджетних установах, інвентарної карти обліку будівлі (форма 400) це майно перебуває на балансі в КЕВ м. Хмельницький.

КЕВ м. Хмельницький наділений повноваженням надавати право заселення в дану житлову будівлю, шляхом видачі ордеру. Це право надається виключно військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України. Відповідач ордера не має, відповідно, дозволу на заселення не отримував (про те, що відповідач не має відношення до МОУ свідчить довідка із додатку № 6).

Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України - ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення. Таким чином, відповідач проживає у житловому приміщенні безпідставно, вселився до нього без відповідного на те дозволу. З огляду на це був факт самовільного заселення житлового приміщення.

Посилаючись на ст. ст. 317,319,321,391 ЦК України, позов просить задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримує та просить задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, вказавши, що при наданні житлового приміщення з відповідачем був укладений договір найму № 159 від 10.11.2009року, відкритий особовий рахунок, як на споживача послуг та наймача приміщення, тобто між сторонами наявні договірні відносини. Житлове приміщення квартири № 98 було надане відповідачу рішенням керівництва військової частини, та не стало наслідком недобросовісності чи повідомлення неправдивих відомостей з боку відповідачів. Наявність між сторонами зобов’язальних правовідносин виключає можливість пред’явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки передання майна і користування особі, яка зобов’язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов’язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється, відповідно, розд. III кн.5 ЦК. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі. Звертає увагу суду на той факт, що житлові приміщення у відкритих і закритих військових містечках, розташованих в населених пунктах, надаються за розпорядженням командування відповідних військових частин. Житлове приміщення № 98 було надане відповідачам саме рішенням керівництва військової частини, а не стало наслідком недобросовісності чи повідомлення неправдивих відомостей з боку відповідачів. Крім того, будинок № 19 по вул. Героїв АТО (Ціолковського) набув статусу гуртожитку відповідно до свідоцтва на право власності тільки 14.11.2014р. А на час вселення відповідачів у будівлю на підставі клопотання командира військової частини в 2004 році будинок використовувався як готель для військовослужбовців.

Також зазначає, що з дня реєстрації відповідачів в спірному житловому приміщенні, тобто з 2004 року ні Будинкоуправління ні КЕВ м. Хмельницький не оспорювали підстави вселення і проживання відповідачів та приймали від них відповідні платежі за користування житлом. А тому відповідно до ст. 253-255, 267 ЦК України, просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради в судовому засіданні зазначив, що в першу чергу враховуються інтереси дітей.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з’явився, клопотань не надходило.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв’язку із наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 29523069 від 14.11.2014 року власником гуртожитку по вул. Ціолковського, 19, м. Хмельницький являється держава в особі Міністерства оборони України, а згідно інвентарної карти № 2696 обліку основних засобів в бюджетних установах, інвентарної карти обліку будівлі (форма 400) це майно перебуває на балансі в КЕВ м. Хмельницький (а.с. 9,10,11).

Відповідно до Положення про КЕВ м. Хмельницький від 02.01.2013 року, квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є державною установою, створений Міністерством оборони України.

Згідно п.4.2 ст.4 Положення КЕВ м. Хмельницький від 02.01.2013 року, майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління (а.с. 12-15).

Із довідки КЕВ м. Хмельницький від 13.08.2015 р. вбачається, що ОСОБА_4 на квартирному обліку в Хмельницькому гарнізоні не перебуває та відношення до Міністерства оборони України не має (а.с. 17).

В будинку № 19, кв. 98 по вул. Ціолковського в м. Хмельницькому зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що вбачається із витягу з домової книги від 13.08.2015 р. (а.с. 18).

Станом на 01.03.2018 року в будинку № 19, кв. 98 по вул. Ціолковського в м. Хмельницькому ніхто не проживає, що вбачається із акту про встановлення кількості проживаючих осіб.

Із форми № 16 вбачається, що при заселенні ОСОБА_4 в даний гуртожиток, вона працювала методистом НВО № 9 (а.с. 19-20).

29.09.2004 р. директор НВО № 9 звернувся із листом до В/ч А417 про надання кімнати для проживання методисту ОСОБА_7, у зв’язку із тим, що дошкільний заклад обслуговує дітей військовослужбовців. Резолюція : при можливості надати допомогу.

Із витягу з Єдиного реєстру об’єктів державної власності державного майна вбачається, що приміщення по вул.Ціолковського,19 в м.Хмельницькому з 1971 року мало статус гуртожиток готель для робітників та службовців (а.с. 63).

Тобто, при заселенні 16.12.2004 року ОСОБА_4 з дітьми, вони вселилися в гуртожиток готель для робітників та службовців.

Тобто, встановлено, що ОСОБА_4 вселилася без ордера та відношення до МОУ не має, в військовій частині не працювала.

У власності ОСОБА_4 також є квартира АДРЕСА_1, що вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.03.2017 р. (а.с. 122,177).

10 листопада 2009 року ОСОБА_7 та КЕВ м Хмельницького укладено договір найму житлового приміщення, предметом якого є надання відповідачці в користування кім №98 буд.19 по вул.Ціолковського в м.Хмельницькому (а.с. 26).

При розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Главами 58, 59 ЦК України визначено правове регулювання договорів майнового найму і найму житла, а положеннями статті 391 ЦК України захищено права власника від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння.

Відповідачка та її діти проживають у гуртожитку на підставі цивільно-правового договору.

Як вбачається із зазначеного договору найму житлового приміщення, термін його дії з 10.11.2009 року по 10.11.2010 року. В подальшому на новий строк, як передбачено п.4.1.1 Договору такий договір сторонами не переукладався, тобто строк дії договору закінчився 10.11.2010 року.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 ЖК Української РСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у відданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

За ст.52 ЖК Української РСР, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до п.16 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України №20 від 03 лютого 1995 року, жилі приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених житловим законодавством України.

Крім того, пунктом 5.3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України №737 від 30.11.2011 року, передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення КЕВ (КЕЧ) району видає військовослужбовцю (працівнику) спеціальний ордер на жилу площу в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Аналогічні норми щодо єдиної підстави для законного заселення у гуртожиток на підставі ордеру містяться і у Примірному положенні про гуртожитки, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208.

Відповідно до ст.127 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна в тому числі належать будинки, споруди.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" N 2011-XII від 20 грудня 1991 року держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках.

Так, судом встановлено, що спірне приміщення є житловим фондом Міністерства оборони України, балансоутримувачем якого є квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького, ордер на вселення до кімнати гуртожитку відповідач не отримувала, строк договору найму житлового приміщення, як підстава для проживання закінчився, відповідачка не перебуває на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідач вселилася в дане спірне приміщення, коли воно мало статус готелю гуртожитку.

При цьому, представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

ЖК УРСР не містить окремих положень про строки позовної давності, проте, як передбачено статтею 62 цього Кодексу, при розгляді спорів, що випливають з договору найму жилого приміщення, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, оскільки право на звернення до суду із зазначеним позовом у КЕВ м. Хмельницький виникло після закінчення терміну дії договору найму житлового приміщення - з 10.11.2010 року, то трирічний строк позовної давності закінчився 10 листопада 2013 року, а з позовом позивач звернувся до суду 17.08.2015 р., тобто після спливу зазначеного строку.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України при розгляді справи № 6-2913цс15 від 27.01.2016 року.

А тому в задоволені позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Квартирно експлуатаційного відділу м. Хмельницький до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Міністерство оборони України, про усунення перешкод користування власністю, шляхом виселення, - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції- Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Повний текс рішення виготовлено 12.03.2018 р.