Постанова № 72816035, 15.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/379/18

Номер справи місцевого суду: 520/12909/15-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Кононенко Н.А.,Сегеди С.М.

За участю секретаря- Цихиселі Л.Р.

Осіб, що беруть участь у справі :

Представник позивача:Клюєв І.С.

Представник позивача:ОСОБА_5

Представник 3-ї особи:ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2017 року ( під головуванням судді Васильків О.В.) у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк А.В., ОМР,

-про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння

та за позовом третьої особи Одеської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк А.В.,

- про визнання договору недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

15.09.2015 року ОСОБА_7 звернулась до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрому просила встановити юридичний факт проживання однією сім'єю між ОСОБА_7 та ОСОБА_11,починаючи з другої половини 2004 року і до смерті останньої тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом у якості спадкоємця четвертої черги на спадщину,що відкрилася після смерті ОСОБА_11,а саме квартиру АДРЕСА_1 та на усе рухоме майно що в цій квартирі знаходилося. Витребувати в порядку віндикації на користь ОСОБА_7 від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1,яка вибула без достатніх правових підстав із власності ОСОБА_11 за договором дарування,а згодом у власність ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу. Одночасно просить стягнути понесені судові витрати.

Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_11 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_11 відкрилась спадщина на спірну квартиру. Позивачка зазначає, що вона є спадкоємцем четвертої черги так як з другої половини 2004 року забрала ОСОБА_11 в свою квартиру, де вони проживали разом до самої смерті. Зазначала, що вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Після її смерті звернулась до нотаріальної контори за прийняттям спадщини,однак нотаріус спрямував її до суду. 25.08.2015 року вона довідалась,що в спірну квартиру вселяється ОСОБА_9 відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.2015 року придбаної у ОСОБА_8,який в свою чергу набув власність підставі договору дарування від ОСОБА_11

Позивач зазначає, що договір дарування ОСОБА_11не підписувала та участі в укладенні договору дарування в Київському міському нотаріальному окрузі у нотаріуса Шепелюка А.В. не приймала. Посилаючись на вимоги ст.388 ЦК України позивач просила витребувати майно з чужого незаконного володіння посилаючись на те, що спірна квартира від ОСОБА_11 вибула поза її волею.

28.04.2016 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовними вимогами котрі уточнила в порядку ст.31 ЦПК України (що діяла на момент розгляду справи) та просила суд визнати договір дарування укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 за № НОМЕР_1 від 03.10.2007 року недійсним; визнати спадщину після смерті ОСОБА_11,що складається з квартири АДРЕСА_1 яка належала їй на праві власності - відумерлою; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_9 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та виселити ОСОБА_9 зі спірної квартири.

Вимоги обґрунтовують ст.203 ч.3 ,215 ЦК України з посиланням на те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Одночасно посилаються на відсутність спадкоємців за заповітом та законом, а тому спірна квартира переходить у власність територіальної громади так як є відумерлою.

В своїх запереченнях ОСОБА_9 просить відмовити в позовних вимогах ОСОБА_7 посилаючись на те, що остання не є спадкоємцем четвертої черги так як відсутні належні та допустимі докази на підтвердження проживання з померлою однією сім»єю. Одночасно посилається на те, що підпис під договором дарування є підписом ОСОБА_11 та нотаріусом було перевірено не той реєстровий номер вчиненої ним реєстрової дії. Крім того,посилається на те, що вона є добросовісним набувачем, а тому право власності є непорушним в силу ст.41 Конституції України.

Щодо зустрічних позовних вимог,ОСОБА_9 зазначає, що ОМР передчасно звернулась до суду з заявленими вимогами так як не вийшов строк, встановлений законодавством щодо визнання цієї спадщини відумерлою та відсутності правових підстав для звернення так як у померлої відсутнє право на спірне майно.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2017 року позовні вимоги ОСОБА_7, - задоволено частково.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_11, проживали однією сім'ю з другої половини 2004 року і до самої смерті ОСОБА_11, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2

Визнано за ОСОБА_7, як спадкоємцею четвертої черги спадкування, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_2 /Чорноморській/ дорозі м. Одеси.

Витребувано у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 /Чорноморській/ дорозі м. Одеси.

В іншій частині вимог, - відмовлено.

В задоволенні позову третьої особи Одеської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк А.В., про визнання договору недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна та виселення, - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОМР ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОМР посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на відсутність належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання позивача з ОСОБА_11При цьому посилаються на довідки КП «ЖКС «Вузівський» про те, що позивачка та померла проживали за різними адресами та на те, що ОСОБА_11 з 09.02.2016 року перебувала на обліку в КУ «Теріторіальному центрі соціального обслуговування Київського району м. Одеси». Заявник зазначає, що свідчення свідків не є належним доказом постійного проживання до часу відкриття спадщини.

Одночасно зазначає, що уточнені позовні вимоги подано після спливу річного строку з часу відкриття спадщини, а саме 24.06.2016 року, а факт звернення до суду раніше не є підставою для відмови в позовній заяві з огляду на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України № 6-31543св14.

В запереченнях ОСОБА_7 просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін посилаючись на те, що спірна квартира не є відмерлою спадщиною за наявності спадкоємців та на моральний аспект цієї справи.

В судове засідання ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк А.В. в судове засідання не з'явився,про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

В силу ст.2,372 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача,вислухавши пояснення сторін, що з'явились,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

Встановлюючи юридичний факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_11 однією сім'єю з другої половини 2004 року і до смерті ОСОБА_11 до ІНФОРМАЦІЯ_2 районний суд виходив з доведеності факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та вважав, що позивач відповідно до ст. 1264 цього Кодексу у четверту чергу має право на спадкування за законом на спірну квартиру. Визнаючи право власності за ОСОБА_7 районний суд виходив з того, що ОСОБА_7, всупереч ст.60 ч.1 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження вимог у цій частині. При цьому районний суд на підставі показань свідків дійшов висновку, що спірна квартира ніколи не вибувала із володіння ОСОБА_11 та до смерті користувалась своєю власністю.

Витребувавши спірну квартиру у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 районний суд виходив з вимог ст.1212 ЦК України та вважав, що не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника за вендикаційним позовом.

Відмовляючи в зустрічних вимог,районний суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_11 є спадкоємці четвертої черги, а тому позов передчасно ними заявлено.

Проте повністю погодитись з таким судженням районного суду не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1264 цього Кодексу у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_11 на підставі розпорядження органу приватизації за № 2434 від 03.11.1993 році отримала Свідоцтво про право власності на житло відносно квартири АДРЕСА_1, яку зареєструвала у КП ОМБТІ та РОН за № 625 у книзі №39 на стр.168( а.с.11).

Відповідно до договору дарування від 03 жовтня 2007 року ОСОБА_11 подарувала спірну квартиру ОСОБА_12 котрий в свою чергу продав ОСОБА_9 19 серпня 2015 року ( а.с.18-20)

За правилами ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

-було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

-було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

-вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У випадку, якщо майно вибуло з володіння власника на підставі вчиненого правочину перевірці судом при вирішенні справи підлягає чинність правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено в ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недотримання цієї вимоги є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід було виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У справі, яка переглядається відсудні докази, що договір дарування від 03 жовтня 2007 року ОСОБА_11 не укладався та нею не підписувався.

Посилання позивача на пояснення нотаріуса Шепелюк А.В. про те, що за № 873 ним уклалась інша нотаріальна дія не є безумовною підставою вважати, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_11 поза її волею так як факт її підпису може бути встановлено лише експертом в галузі почеркознавства.

За правилами ст.13 ч.2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду,крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази ,що стосується предмету спору, з власної ініціативи лише у випадках,коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб,які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках,передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з ухвали Київського районного суду м. Одеси від 13.12.2016 року у задоволенні клопотання представника Одеської міської ради про призначення почеркознавчої та судово-технічних експертиз - відмовлено.( а.с.35-36 т.2).В суді апеляційної інстанції сторонами таке клопотання не заявлялось .

Відповідно до ст.3 ч.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутись до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За правилами ст.60 ЦПК України ( котра діяла на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Витребовуючи спірну квартиру від ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 позивач не довела, а районний суд не встановив переконливих доказів на підтвердження того, що спірна квартира вибула поза волею ОСОБА_11

Твердження позивачки,що ОСОБА_11 не могла перебувати в Києві так як була інвалідом 1-ї групи та потребувала стороннього догляду само по собі не може бути підставою для визнання договору дарування неукладеним так як довідка МСЕК датована 24.09.2012 роком,тобто після 3-х річної дати з дня укладення договору дарування.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Виходячи з вищезазначеного,судова колегія приходить до висновку, що відсутність доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_11 поза її волею, яку за договором дарування отримав ОСОБА_8 порушило право ОСОБА_9 на мирне володіння своїм майном придбане нею у визначений законом спосіб.

Крім того,четверту чергу спадкоємців за законом складають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю протягом не менше, ніж п'яти років до часу відкриття спадщини. Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів:

1) проживання однією сім'єю;

2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю.

ЦК не роз'яснює змісту словосполучення "проживання однією сім'єю" проте за ч. 2 ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому ст. 2 СК містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім'ї.

При цьому матеріали справи не містять доказів систематичного ведення ОСОБА_7Г та ОСОБА_11 спільного господарства,прийняття участі у спільних витратах спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім»ї.

Факт догляду за ОСОБА_11 зі сторони ОСОБА_13 не підтверджено жодним доказом окрім голослівних тверджень позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N X передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Виходячи з вищезазначеного судова колегія дійшла висновку, що матеріали справи не містять належних доказів того, що 03.10.2007 року спірна квартира вибула з власності ОСОБА_14 поза її волею ,а тому на момент смерті ОСОБА_11 вона не належала їй на праві власності та не входила до складу спадщини, а відтак позовні вимоги ОСОБА_7 та зустрічні вимоги Одеської міської ради не підлягають задоволенню за недоведеністю.

З врахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд помилково дійшов висновку, що спірна квартира вибула від ОСОБА_11 поза її волею, безпідставно застосував до спірних правовідносин ст.ст.1212 ЦК України визнавши, що на неї відкрилась спадщина та спадкоємцем четвертої черги є ОСОБА_7 а тому в силу ст.376 ч.1 п.3,4 ЦПК України судове рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_7 підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 367,368,374,376, 381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна та ухвалити нове рішення у відповідній частині.

В позовній заяві ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк А.В., ОМР, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна -відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді - С.М.Сегеда

Н.А.Кононенко