Рішення № 72815252, 05.12.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/13414/15-ц

Провадження №2/521/691/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Плавича І.В.,

при секретарі – Дукіній Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору та припинення зобов’язань, третя особа – ОСОБА_2; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення договору поруки, третя особа – ОСОБА_1, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору та припинення зобов’язань, третя особа – ОСОБА_2; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення договору поруки, третя особа – ОСОБА_1.

В обґрунтування первісного позову повноважний представник ПАТ «Укрсиббанк» вказує, що 07 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з другої сторони, був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11401786000, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит в іноземній валюті у розмірі 30 000,00 доларів США строком з 07 жовтня 2008 року до 08 жовтня 2029 року під 14,5% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а ОСОБА_1 зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором. В якості забезпечення виконання зобов’язань банком приймається застава нерухомості, а саме: квартира, загальною площею 58,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_1, також, поручитель ОСОБА_2 бере на себе прямі зобов’язання відповідати перед кредитором по зобов’язанням боржника ОСОБА_1

У відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»№514-VI від 17 вересня 2008 року були внесені зміни до Статуту АКІБ «Укрсиббанк», відповідно до яких найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк».

Однак, як зазначав представник банку, не зважаючи на взяті на себе зобов’язання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у зв’язку з чим первісно банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про стягнення з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 30 900,76 доларів США та суми боргу по сплаті пені у розмірі 20 532,63 гривень, 63 копійок.

Під час розгляду справи із зустрічним позовом із остаточними змінами до ПАТ «Укрсиббанк» звернувся ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та припинення зобов’язань, третя особа – ОСОБА_2

В обґрунтування зустрічного позову, не заперечуючи проти обставин укладення кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 посилався на ті обставини, що, на думку заявника, банк добросовісно не виконав обов’язкові умови укладання кредитного договору №11401786000 від 07 жовтня 2008 року, а саме: не здійснив заходів щодо повного інформування позичальника про кредитний продукт. Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 просив суд розірвати кредитний договір №11401786000 та припинити зобов’язання за цим договором між сторонами; припинити право Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на заставу майна, а саме: на квартиру загальною площею 58,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, - що виникло на підставі іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3; зобов’язати нотаріуса внести дані про припинення права застави ПАТ «Укрсиббанк» на заставу майна, що виникло на підставі іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та виключити запис з Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна обтяженого іпотекою та внести дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 58,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1; зобов’язати ПАТ «Укрсиббанк» повернути ОСОБА_1 сплачену за кредитним договором грошову суму.

Також, під час розгляду справи із зустрічним позовом із остаточними змінами до ПАТ «Укрсиббанк» звернулась ОСОБА_2 про припинення договору поруки, третя особа – ОСОБА_1

В обґрунтування зустрічного позову, не заперечуючи проти обставин укладення кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 посилалась на ті обставини, що, на думку заявника, банком пропущений встановлений законом строк для пред’явлення вимог до поручителя. Виходячи з викладеного, ОСОБА_2 просила суд визнати поруку за кредитним договором №11401786000 від 07 жовтня 2008 року припиненою та відмовити банку у задоволенні відповідних вимог до поручителя.

Представник ПАТ «Укрсиббанк» у відкрите судове засідання не з’явився, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог, заперечення проти зустрічних вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у відкрите судове засідання не з’явились, але від представника відповідача надійшла заява про підтримання заявлених зустрічних вимог, заперечення проти первісних вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у відкрите судове засідання не з’явились, але від представника відповідача надійшла заява про підтримання заявлених зустрічних вимог, заперечення проти первісних вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ЦПК України.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові докази, представлені суду, надавши виниклим між сторонами по справі правовідносинам належну правову оцінку, проаналізувавши відповідні арифметичні розрахунки, суд доходить висновку про задоволення позову ПАТ «Укрсиббанк», а також про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 – виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що що 07 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з другої сторони, був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11401786000, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит в іноземній валюті у розмірі 30 000,00 доларів США строком з 07 жовтня 2008 року до 08 жовтня 2029 року під 14,5% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а ОСОБА_1 зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору, погашення суми кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 385,00 доларів США кожного сьомого числа кожного місяця протягом строку кредитування.

В якості забезпечення виконання зобов’язань, банком приймається застава нерухомості, а саме: квартира, загальною площею 58,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_1, також, поручитель ОСОБА_2 бере на себе прямі зобов’язання відповідати перед кредитором по зобов’язанням боржника ОСОБА_1Г, укладаючи договір поруки №232990 від 07 жовтня 2008 року.

Однак, як зазначав представник банку, не зважаючи на взяті на себе зобов’язання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у зв’язку з чим первісно банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про стягнення з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 30 900,76 доларів США та суми боргу по сплаті пені у розмірі 20 532,63 гривень, 63 копійок.

Надаючи правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд зазначає, що згідно ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, суд звертає увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. Однак відповідач ОСОБА_1 не виконує відповідного грошового зобов’язання.

Перевіряючи обґрунтованість зустрічного позову ОСОБА_1 суд встановив, що факт укладення кредитного договору підтверджуються підписами сторін договору, а також діями, що свідчать про добровільне виконання покладених на сторін обов’язків. До даного висновку суд доходить виходячи, з одного боку, – з факту надання банком грошових коштів ОСОБА_1 на умовах кредитного договору у визначений правочином строк та порядок, а з іншого боку, – з факту звернення ОСОБА_1 до банку та безпосереднього отримання грошових коштів. Дані обставини сторонами по справі не заперечувались. Посилання відповідача щодо ухилення працівників банку від обов’язку інформування позичальника про кредитні умови надання кредитного продукту не відповідають дійсності. Так, в матеріалах справи наявне інформаційне повідомлення АТ «Укрсиббанк» щодо банківських правил, які регулюють відносини між кредитодавцем та його клієнтами у сфері споживчого кредитування. Крім того, на адресу позичальника були відправлені рекомендовані листи із вимогою банку погашення заборгованості по поверненню суми кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором №11401786000 від 07 жовтня 20018 року із попередженням про штрафні санкції у разі прострочення виконання зобов’язань.

Позичальник не був позбавлений права відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, що встановлено ст. 1056 ч.2 ЦК України, але подібних дій з боку ОСОБА_1 здійснено не було.

Відтак, сторони вчинили дії, які засвідчують їх бажання укласти відповідний договір та спрямовані на виконання такого договору.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, який полягає у вільності сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладанні договору в іноземній валюті та беручі на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, перш за все – позичальник, повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти до долара США не є незмінюваним та можлива зміна цього курсу, а тому повинні були враховувати та передбачати такий ризик.

У зв’язку з цим, суд не встановив підстав для висновку про порушення банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитного договору.

Причиною виникнення спору у даній справі в тому числі є те, що, на думку позичальника ОСОБА_1, видача банками кредитів та сплата процентів за їх користування у валюті, відмінній від національної валюти, без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України є порушенням валютного законодавства, що у свою чергу є підставою для визнання недійсними кредитних договорів, у яких зобов’язання між сторонами виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню у валюті, відмінній від української гривні.

У зв’язку із викладеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договіру №11401786000 та припинення зобов’язання за цим договором між сторонами; припинення права Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на заставу майна, а саме: на квартиру загальною площею 58,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, - що виникло на підставі іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3; зобов’язання нотаріуса внести дані про припинення права застави ПАТ «Укрсиббанк» на заставу майна, що виникло на підставі іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та виключення запису з Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна обтяженого іпотекою та внести дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 58,8 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_3, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1; зобов’язання ПАТ «Укрсиббанк» повернути ОСОБА_1 сплачену за кредитним договором грошову суму, третя особа – ОСОБА_2.

Ураховуючи правову позицію відповідача ОСОБА_2, суд зазначає, що факт укладення кредитного договору підтверджуються підписами сторін договору, а також діями, що свідчать про добровільне виконання покладених на сторін обов’язків. Дані обставини сторонами по справі не заперечувались. Однак, ОСОБА_2 посилалась на те, що банком були порушені строки позовної давності, що, на думку поручителя, є підставою для визнання договору поруки припиненим.

В силу ст. 559 ч.4 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ст. 203 ч.ч.1-5 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз’яснено в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, 24 березня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від ПАТ «Укрсиббанк» було надіслано вимогу про погашення простроченого зобов’язання за кредитним договором №11401786000.

Крім того, як вбачається з договору поруки №232990 від 07 жовтня 2008 року, договір діє до повного припинення усіх зобов’язань боржника за Основним договором або до погашення поручителем зобов’язань боржника у рахунок виконання зобов’язання за основним договором.

Виходячи з положень договору поруки та враховуючи той факт, що банк скористався правом вимоги повернення кредиту до первісного звернення до суду 19 серпня 2015 року, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про припинення договору поруки, що заявлені ОСОБА_2 (ст. 559 ч.4 ЦК України).

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень кредитного договору, боржник ОСОБА_1 отримав визначену суму кредитних коштів в користування на строк, передбачений договором. Однак до теперішнього часу грошове зобов’язання не виконане.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобов’язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобов’язання за кредитним договором було забезпечено заставою на нерухоме майно, а саме: на квартиру, загальною площею 58,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4, що є власністю ОСОБА_1, та порукою ОСОБА_2

В силу ст. 589 ч.ч.1,2 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, як регламентує ст. 590 ч.ч.1,2 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона ПАТ «Укрсиббанк» виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 06 серпня 2015 року, за яким загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 30 900,76 доларів США, та пені у розмірі 20532, 63 гривень 63 копійок, з яких: 27284,20 доларів США – заборгованість за простроченим кредитом; 3616,56 доларів США – заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 3505,95 гривень – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 17026,68 гривень – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред’явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Таким чином, з приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення вимог ПАТ «Укрсиббанк» та за даним спором стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитом з урахуванням відсотків у розмірі 30900,76 доларів США та пені у розмірі 20532,63 гривень. 63 копійок.

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв’язку із задоволенням у повному обсязі вимог ПАТ «Укрсиббанк», що заявлені до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд вважає обґрунтованим стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» суму оплаченого судового збору у розмірі 3654,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,–

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суми боргу по поверненню кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту з Правилами №114017860000 від 07 жовтня 2008 року у розмірі 30 900,76 доларів США.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суми боргу по сплаті пені за Договором про надання споживчого кредиту з Правилами №114017860000 від 07 жовтня 2008 року в розмірі 20 532,63,63 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення договору поруки, третя особа – ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору та припинення зобов’язань, третя особа – ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» суму оплаченого судового збору – у розмірі 3 654,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: