Рішення № 72814258, 02.03.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6109/15-ц

Провадження № 2/487/310/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2018 року.

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря Ігнатьєва А.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва цивільну справу № 2/487/2477/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

04.08.2015 рокут ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 173978,91 грн. та сплаченого судового збору, мотивуючи тим, що з відповідачем було укладено кредитний договір про надання останньому кредиту. У зв’язку із неналежним виконанням своїх зобов’язань за договором у відповідача виникла заборгованість перед банком, яка станом на 02.04.2015р. становить 173978,91 грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 81013,96 грн., суми заборгованості за відсотками - 58262 грн.19 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 22634 грн.40 коп. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 12068 грн.36 коп., яку відповідач в добровільному порядку погасити відмовляється.

Ухвалою суду від 07.08.2015 року по справі відкрито провадження та призначено справу до попереднього розгляду.

02.12.2015 року судом ухвалено заочне рішення по справі, яким позовні вимоги задоволено.

На підставі заяви відповідача від 24.05.2016 року ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.05.2016 року заочне рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 01.12.2015 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

02.07.2016 року відповідач ОСОБА_3 надав до суду письмові заперечення по справі, в яких просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на те , що дійсно ним 23.02.2004 року було отримано від позивача кредит на споживчі цілі в сумі 22826 євро зі сплатою 16% річних на придбання транспортного засобу марки Фіат,2003 року випуску.З метою забезпечення виконання зобов’язань 23.02.2004 року між ним та банком було укладено договір застави придбаного вищезазначеного автомобільного транспорту. Кінцевий термін погашення кредиту відповідно до п.1.12 Договору кредиту передбачено 22.02.2009 рік. Проте банк, змінивши умови договору , достроково звернув стягнення за договором кредиту на предмет застави, вилучивши автомобіль у позивача та реалізував його , на думку позивача за початковою ціною, вказаною в договорі , а саме за 143939 грн. Тому позивач вважає, що його кредитні зобов’язання перед банком виконані в повному обсязі, дія договору припинена, і крім того сплив строк позовної давності за вищезазначеними вимогами банку.

Ухвалою суду від 19.10.2016 року позовну заяву ПАТ «УкрСоцбанк» до ОСОБА_3 було залишено без розгляду у зв’язку із неявкою представника позивача в судові засідання.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21.07.2017 року ухвала Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.10.2016 року скасована та матеріали справи повернуті для продовження розгляду.

19.09.2017 року представник відповідача надав до суду додаткові письмові заперечення по справі, в яких просив відмовити в задоволені позову банку у зв’язку із спливом строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк»», та відповідачем ОСОБА_3 23.02.2004 року було укладено кредитний договір про надання останньому кредиту на споживчі цілі в сумі 22826 євро зі сплатою 16% річних на придбання транспортного засобу марки Фіат, 2003 року випуску. З метою забезпечення виконання зобов’язань 23.02.2004 року між відповідачем та банком було укладено договір застави придбаного вищезазначеного автомобільного транспорту. Кінцевий термін погашення кредиту відповідно до п.1.1.2 Договору передбачено 22.02.2009 рік. Відповідно до розрахунку , наданого до позовної заяви, погашення кредиту здійснювалось позичальником щомісячно, з березня 2004 року по квітень 2008 року, рівномірними платежами.

Оскільки ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконував, то 04.08.2015 року банк звернувся з позовом до суду в даній справі, вимагаючи стягнення заборгованості за весь період прострочення , яка станом на 02.04.2015р. становить 173978,91 грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 81013,96 грн., суми заборгованості за відсотками - 58262 грн.19 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 22634 грн.40 коп. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 12068 грн.36 коп., яку відповідач в добровільному порядку погасити відмовляється.

Відповідно до вимог ст.ст. 526,527,530,599 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п.4.3 кредитного договору ,укладеного сторонами , у випадку не виконання позичальником зобов’язань протягом більше 5 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно позичальник зобов’язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані пеню і штрафні санкції.

Як встановлено судом , позичальник припинив погашати кредит та відсотки з квітня 2008 року, кінцевий термін погашення кредиту відповідно до п.1.12 Договору кредиту передбачено 22.02.2009 рік і крім того , як вказує позивач , і ці його покази в судовому засіданні представником відповідача не спростовані, банк, вилучив автомобіль у позивача та реалізував його , на думку позивача за початковою ціною, вказаною в договорі , а саме за 143939 грн.

Між тим, звернувшись до суду з позовом 04.08.2015 року, банк пропустив трирічний строк позовної давності , тобто, з дати набуття права банком вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, відповідно до умов кредитного договору укладеного між сторонами, які відповідно до ст.629 ЦК України є обов’язковими для сторін.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми, зобов’язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства - ч.2 ст.551 ЦК України.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу строку позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Як зазначено вище, в даному випадку про порушення своїх прав та невиконання умов кредитного договору банку стало достовірно відомо після закінчення пільгового строку для погашення позичальником заборгованості, тобто з травня 2008 року і з тої дати розпочався перебіг позовної давності щодо стягнення всієї суми боргу.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності в даній справі не переривався та не розпочинався заново.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Викладене вище узгоджується з правовою позицією висловленою в Постанові Верховного Суду України у справі №6-1707цс15 від 2 грудня 2015 року та від 02.11.2016 року .

Отже, в позові банку до ОСОБА_3 слід відмовити з цих підстав.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня проголошення рішення до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Павлова Ж.П.