Постанова № 72814047, 13.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7954/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/103/18 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - Шаровського Р.М., ОСОБА_5, її представника - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2017 року у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи - Львівська міська рада, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Львівське комунальне підприємство «Сяйво», ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, про демонтаж самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2015 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася в суд із позовом, та просила зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти самочинно побудовану господарську будівлю розміром 3,00х5,00 м, яка прибудована до існуючого житлового будинку № АДРЕСА_1 на землях комунальної власності міста і розташована на межі будинковолодінь АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачка, яка є співвласником житлового будинку на АДРЕСА_1, самовільно, без отримання дозвільних документів Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, здійснила будівництво прибудови. На підставі заяви мешканця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 17.08.2015 року відповідачу рекомендовано демонтувати самочинно побудовану господарську будівлю, однак, в добровільному порядку зазначене розпорядження вона не виконала, що було встановлено актом ЛКП «Сяйво» від 07.10.2015 року.

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти самочинно побудовану господарську будівлю розміром 3,00х5,00 м., яка прибудована до існуючого житлового будинку № АДРЕСА_1 на землях комунальної власності міста, і розташована на межі будинковолодінь АДРЕСА_1. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради 1218 грн. судового збору.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржила ОСОБА_2

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не встановлено чи правильно визначений відповідач, які саме права позивача ним порушені, чи є законні права та охоронювані законом інтереси, які порушені і як, в який спосіб ці порушені права мають бути захищені. Зазначає, що судом неправомірно розглянуто позов, в якому вимоги заявлені лише до одного із співвласників, її процесуальний статус як третьої особи визначено позивачем неправильно, третій співвласник будинку ОСОБА_8 не залучений до участі у справі. Звертає увагу на те, що реконструйований вхід до другого поверху будинку виконано із дотриманням усіх норм та правил, ним покращено безпеку користування будинком в цілому та такий слугує єдиним способом доступу до частини будинку. Стверджує, що реконструкція з розширенням здійснювалась на підставі розпорядження голови Залізничної РА від 23.04.2004 р. № 130 та дозволу інспекції ДАБК від 13.09.2004р. за № 438/04. Посилається на те, що межі між земельними ділянками будинків 25 та 27 не порушено. Просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - Шаровського Р.М., ОСОБА_5, її представника - ОСОБА_6 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі обставини.

Житловий будинок № АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_2, третім особам - ОСОБА_7 і ОСОБА_8, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 108-109).

Також встановлено, що ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво прибудови - господарської споруди до вказаного будинку, розміром 3,00Х5,00 м, на землях комунальної власності міста і на межі будинковолодінь АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п.3.4. розділу VI Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №3704 від 08.07.2010 року, п.4.3.4 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 5 від 06.01.2012 року, та п.3.1. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 року № 835, які були чинними на час виникнення правовідносин сторін, до повноважень районної адміністрації в галузі будівництва належить розгляд та вжиття заходів, у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку, щодо фактів самочинного будівництва.

Розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 468 від 17.08.2015 року «Про самочинне будівництво, здійснене гр. ОСОБА_2.» (а.с.3) затверджено висновок міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації від 04.08.2015 року щодо демонтажу вказаного самочинного будівництва ОСОБА_2 та відповідачу було рекомендовано в термін до 15.09.2015 року демонтувати самочинно побудовану господарську будівлю розміром 3,00Х5,00 м, яка прибудована до існуючого житлового будинку на землях комунальної власності міста і розташована на межі будинковолодінь № 25 і № АДРЕСА_1 На виконання цього розпорядження адміністрація ЛКП «Сяйво» попереджала відповідача про необхідність демонтажу вказаної господарської будівлі (а.с. 5, 6), що відповідачем виконано у встановлений термін не було, що підтверджується актом, схемою будинку із зображенням розташування спірної добудови ЛКП «Сяйво», а також долученими світлинами (а.с. 7-10).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Об'єктами будівництва, згідно ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується поясненнями позивача і третьої особи - сина відповідача ОСОБА_7, дозволу на встановлення господарської споруди відповідач не отримувала, про отримання такого не зверталась, будівництво здійснене без відповідного належно затвердженого проекту.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з п.п. 1.3, 1.6.3 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 835 житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним будівництвом є нове будівництво, розширення будинків або споруд без дозволу виконавчого органу міської ради, без належно затвердженої проектної документації, без дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на виконання будівельних робіт.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покликання відповідача в письмовому запереченні проти позову (а.с. 43-45) на те, що нею влаштована не господарська споруда, а навіс без фундаменту, який не може вважатись самочинним будівництвом, дозвіл на спорудження такого навісу не вимагається, оскільки таке спростовується матеріалами справи.

З технічного паспорта БТІ від 05.11.2010 року на житловий будинок № АДРЕСА_1 вбачається, що на місці спірної будівлі на той час знаходився навіс з металевими стійками, покритий шифером.

Судом встановлено, що відповідач на місці цього навісу здійснила самочинно прибудову, про яку вказано у розпорядженні голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 468 від 17.08.2015 року та рекомендовано ОСОБА_2 її демонтувати.

На фотографіях, зроблених на час винесення розпорядження (а.с. 9, 10), зображено цю споруду, збудовану з керамічних блоків, з влаштуванням віконних отворів зі сторони подвір'я будинку, вхідних дверей зі сторони саду. Дана споруда без даху, з незавершеною дерев'яною конструкцією зверху.

Згідно даних наданого відповідачем технічного паспорта на житловий будинок № АДРЕСА_1, виготовленого 01.02.2016 року ФОП ОСОБА_9, на місці господарської споруди, прибудованої до існуючого будинку, знаходиться навіс з керамзитобетонних блоків, з цементною стяжкою, без фундаменту.

Разом з тим, згідно акту комісії в складі начальника юридичного відділу, заступника начальника відділу житлового господарства, головного спеціаліста юридичного відділу Залізничної районної адміністрації та майстра дільниці по експлуатації житлового фонду ЛКП «Сяйво», складеного 21.10.2016 року при обстеженні виявлено самочинну прибудову на фундаментній основі розміром 3мх5м. На даній прибудові облаштовано дворівневу дерев'яну терасу, частина якої на першому рівні на 70 см виходить за межі прибудови та на другому рівні на 1м виходить за межі прибудови в сторону подвір'я будинку № АДРЕСА_1

З долученої відповідачем до заперечення проти позову фотографії (а.с. 53) вбачається, що порівняно з попередніми зображеннями споруди розібрана стіна зі сторони саду, де були вхідні двері, і на прибудові облаштовано дворівневу дерев'яну терасу.

Навіс згідно ДБН це тимчасова споруда, конструкція, яка відноситься до малих архітектурних форм. Навіс, як будівельний об'єкт, є вуличною конструкцію у вигляді даху різноманітної форми, розташованої на опорах, призначення якої - захист від негативного впливу погодних факторів (снігу, дощу, вітру, пилу, прямих сонячних променів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна прибудова до житлового будинку є капітальною спорудою зі стінами на фундаменті. Вона не є конструкцією у вигляді даху, що є основною ознакою навісу, натомість зверху на ній облаштовано дворівневу дерев'яну терасу. А отже вона не може вважатись будівлею тимчасового характеру, навісом, оскільки встановлена стаціонарно, на фундаменті, стоїть протягом тривалого часу, виготовлена із довговічних матеріалів, не є збірно-розбірною, не має сезонного характеру.

У зв'язку з вищенаведеним суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покликання відповідача на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджену Наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 року, яким передбачено, що не належить до самочинного будівницва зведення на земельній ділянці, зокрема, тимчасових будівель та споруд, навісів. Крім цього, суд правильно зазначив, що наведене положення стосується лише одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків, а будинок на АДРЕСА_1 у м. Львові є індивідуальним житловим будинком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради є підставними, оскільки у судовому засіданні доведено факт самочинно влаштованої прибудови, здійсненої відповідачкою, а тому таку самочинну прибудову слід демонтувати.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що судом неправомірно розглянуто позов, в якому вимоги заявлені лише до одного із співвласників, їх процесуальний статус як третьої особи визначено позивачем неправильно, третій співвласник будинку ОСОБА_8 не залучений до участі у справі, оскільки в письмових пояснення ОСОБА_2 визнала, що забудовником є саме вона (т.1, а.с.44), а відтак залучати інших співвласників як відповідачів у суду не було підстав.

Разом з тим, колегією суддів приймається до уваги те, що згідно з технічними висновками, поданими ОСОБА_2, як додаток до апеляційної скарги, стверджується, що несучими конструкціями під терасу служать бетонні колони існуючого навісу (т.2, а.с.78), тобто наявний фундамент споруди, чим також підтверджується факт проведення самочинного будівництва.

Твердження в апеляційній скарзі, що реконструйований вхід до другого поверху будинку виконано із дотриманням усіх норм та правил, ним покращено безпеку користування будинком в цілому та такий слугує єдиним способом доступу до частини будинку, що реконструкція з розширенням здійснювалась на підставі розпорядження голови Залізничної РА від 23.04.2004 р. № 130 та дозволу інспекції ДАБК від 13.09.2004р. за № 438/04, та, що межі між земельними ділянками будинків 25 та 27 не порушено визнається колегією суддів безпідставними, так як розпорядженням голови Залізничної РА від 23.04.2004 р. № 130 та дозволом інспекції ДАБК від 13.09.2004р. за № 438/04 питання про будівництво тераси не вирішувалось, а питання безпеки користування будинком та дотримання меж між будинками не стосується предмету позову, оскільки такий подано уповноваженим органом власника земельної ділянки відповідно до ст.376 ЦК України.

А відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є правильними та ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.