Вирок № 72809204, 16.03.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

№707/1874/16-к

1-кп/707/12/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Морозова В.В.

при секретарі Швидкій І.О.

за участю прокурора Шарапи В.Ю.

захисника обвинуваченого Руденка С.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №42015250000000317 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, не працюючого, інваліда ІІ групи, одруженого, раніше не судимого,

-у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Державним обвинуваченням ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, згідно з проколом № 1 першої сесії Червонослобідської сільської ради шостого скликання Червонослобідської виборчої комісії про результати виборів від 31.10.2010 обраний головою Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Згідно з вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР голова сільської ради організує роботу сільської ради, несе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку, складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних, розпоряджається рахунками та підписує розрахункові документи, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою, видає розпорядження у межах своїх повноважень; згідно з ч.ч 3, 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» несе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку, створює необхідні умови для ведення бухгалтерського обліку, відповідно до ч. 8 ст. 9 вказаного Закону та згідно з п. 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» несе відповідальність за складання первинних документів та достовірність відображених у них даних.

ОСОБА_2, будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи умисно, з метою розтрати бюджетних коштів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч інтересів служби, достовірно знаючи, що згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» рішення про преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється в порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці та рішення про зазначені виплати приймаються відповідною радою, проігнорував вказану вимогу в частині преміювання заступника сільського голови ОСОБА_3, без відповідного рішення Червонослобідської сільської ради. Так, протягом квітня 2012 року - травня 2015 року, знаходячись в приміщенні Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області за адресою: вул. Чапаєва, 1, с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 підписав тридцять три розпорядження «Про преміювання працівників апарату управління сільської ради по с. Червона Слобода», а саме: від 24.09.2014 №289, від 20.01.2015 №7, від 23.02.2015 №36, 23.03.2015 №80, від 22.04.2015 №130, від 25.05.2015 №179, від 24.01.2014 №10 від 22.12.2014 №403, від 20.11.2014 №362, від 21.10.2014 №333, від 23.09.2013 №404, від 27.08.2013 №354, від 23.04.2014 №73, від 19.12.2013 №537 від 25.11.2013 №500,від 23.10.2013 №456, від 21.05.2012 №205, від 20.06.2012 №253, від 25.04.2012 №154, від 24.12.2012 №560, від 23.11.2012 №508 від 22.10.2012 №455, від 21.09.2012 №402, від 21.08.2012 №359, від 23.07.2012 №313, від 21.06.2013 №245, від 22.04.2013 №145, від 25.03.2013 №100, від 25.02.2013 №65, від 21.01.2013 №16, від 26.08.2014 №244, від 23.06.2014 №154, від 26.05.2014 №112, унаслідок чого заступнику сільського голови ОСОБА_3, незаконно нараховано та виплачено премії на загальну суму 94618,15 гривень, чим завдано збитків Червонослобідській сільській раді на вказану суму.

Таким чином прокурором кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст.191 КК України за ознаками розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

У відповідності до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що працював сільським головою з 2012 року по літо 2015 року. Питання про преміювання заступника, на сесії сільської ради не виносилося і в попередніх роках також. Після перевірки КРУ у 2012 році зауважень не було, однак після перевірки у 2015 році виявилося, що питання про преміювання заступника голови сільської ради повинно виноситися на сесію сільської ради. У штатному кошторисі, розписі зазначався розмір премії по кожному працівнику окремо, виносилося на бюджетну комісію і проект бюджету направлявся до районної державної адміністрації і якщо не було зауважень виносили на сесію. Протягом 10 днів направляли до прокуратури для перевірки. ОСОБА_3 - заступник по виконавчій роботі, тобто другорядна робота, яка не дає права підпису, винесення розпорядження, виконання обов'язків голови. Так, заступників голови було в області не так багато і чи виносили на сесію питання про їх преміювання, йому не відомо. По виконанню бюджету питань не було, вони затверджувалися на сесії без зауважень. Обов'язок перевіряти преміювання покладався на бухгалтера та юриста. За указане порушення бухгалтера було притягнуто до адміністративної відповідальності і вона сплатила штраф. Жодного корисливого мотиву він не мав розтрати коштів не було, оскільки кошти виділялися на преміювання саме радою і їх ліміт не було перевищено. Тому вважає себе не винуватим і просив суд виправдати його.

Також судом були допитані свідки сторони обвинувачення.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 2002 року був заступником сільського голови потім був головою. Такі розпорядження виносив і сам і виносилися і до цього, проте що преміювання заступника має вирішуватись сесією дізнались після останньої перевірки. Кошти на премію передбачені були бюджетом ради і виділялися у відповідному розмірі.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що був депутатом 6 скликання, чи виносилися на сесію питання щодо преміювання заступника голови не пам'ятає, але пам'ятає що на сесію виносилися питання щодо кошторисів та затверджувалися звіти.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що до 2015 року був депутатом сільської ради. Питання про преміювання голови ОСОБА_2 виносилося на сесію ради, а по апарату не пам'ятає. Преміювання обговорювалося в комісіях та на преміювання виділялися відповідні кошти.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що з травня 2013 року по липень 2014 рік була депутатом Червонослобідської сільської ради. На початку року на 6 сесії було затверджено бюджет про преміювання голови та інших працівників, у тому числі заступника. Вона була головою бюджетної комісії. Бюджет не порушувався щодо преміювання та затверджувався в кінці року.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що протягом 2013 - 2014 років був депутатом Червонослобідської сільської ради. На сесіях сільської ради на яких він був присутній питання про преміювання ОСОБА_3 не виносилося. Бюджети за минулі роки усі затверджувалися. Заступника та апарат преміював голова своїм розпорядженням.

Свідок ОСОБА_8, у судовому засіданні показала, що була депутатом Червонослобідської сільської ради 6 скликання, однак на всіх засіданнях сесії присутня не була. Чи виносилося питання щодо преміювання заступника сільського голови не пам'ятає, однак питання про преміювання голови сільської ради вирішувалося. Можливо і працівникам вирішувалось указане питання, але саме по заступнику не пам'ятає. Кошторис затверджувався і в кінці теж, претензій у депутатів при затвердженні кошторису не було.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що була депутатом і питання про преміювання ОСОБА_2 виносилося на сесію, як здійснювалося преміювання по іншим вона не знає.

Оцінивши покази указаних свідків суд вважає, що вони не містять об'єктивних даних, які б вказували на вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише констатують факт того, що на сесію питання преміювання заступника голови сільської ради не виносилося, однак розмір премії заступника сільського голови було включено у кошторис, який затверджувався на початку року та у кінці року затверджувалося питання на сесії щодо виконання бюджету.

У судовому засіданні досліджені письмові докази, на які посилається прокурор, як на доказ вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Так, як на доказ вини обвинуваченого прокурор посилається на акт ревізії Державної фінансової інспекції у Черкаські області № 01-22/41 від 31 липня 2015 року, у відповідності до якого сільським головою ОСОБА_2 здійснено виплату щомісячних премій заступнику голови ОСОБА_3 без відповідного рішення сільської ради, довідку Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про те, що на сесіях рішення про преміювання заступника голови сільської ради в період з 01 квітня 2012 року по 31 травня 2015 року не розглядалося, розпорядження, якими голова сільської ради ОСОБА_2 затвердив розмір премії заступнику сільського голови ОСОБА_3 та відповідними розрахунковими відомостями про виплату премії ОСОБА_3 на підставі указаних розпоряджень.

Оцінивши досліджені матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 базується на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, можливість збору нових доказів вичерпана. Докази на які посилався орган досудового слідства та прокурор, не вказують на наявність суб'єктивної сторони злочину, а саме умислу в діянні ОСОБА_2

Інші письмові докази, а саме протоколи тимчасового доступу до речей та документів та протокол огляду предмету не доводять наявність суб'єктивної сторони злочину, а лише констатують правомірність проведення відповідної слідчої дії.

Суд вважає, що показання обвинуваченого у суді про його невинуватість, іншими доказами, на які посилається орган досудового слідства, не усувається.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно вимог ч.2 ст. 191 КК України привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем полягає в тому, що службова особа використовує своє службове становище всупереч інтересам служби для незаконного обернення майна на свою користь або на користь третіх осіб. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно отриманого майна, збільшення доходів інших осіб.

Частина 2 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09 березня 2006 року з наступними змінами та доповненнями передбачає, що преміювання сільських, селищних і міських голів здійснюється у порядку та розмірі, встановленому постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці.

Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

У відповідності до ч. І ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені у Конституції та законах України.

Сільський селищний та міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста ( ч.1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») і владними повноваженнями щодо впливу на сільську раду, яка приймає рішення про виплату премій, не має.

ОСОБА_3 отримав премію у межах затвердженого фонду оплати праці, у розмірі, який не перевищує мінімальний розмір премії, що встановлений підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року, але у відсутність рішення ради про його преміювання.

Указане підтвердили допитані свідки у судовому засіданні про те, що зауважень до затвердження виконання бюджету у кінці року у депутатів не було.

Згідно розрахункових відомостей долучених прокурором до матеріалів кримінального провадження та досліджених у судовому засіданні виплата премій заступнику сільського голови відбувалася у межах бюджетних асигнувань та затвердженого кошторису.

Суб'єктивною стороною злочину, що інкримінується органом досудового розслідування обвинуваченому є прямий умисел, корисливий мотив та мета незаконного заволодіння чужим майном.

Як вказав обвинувачений у судовому засіданні йому не було відомо про відповідну Постанову КМУ, згідно якої питання преміювання заступника сільського голови необхідно виносити на сесію сільської ради.

З показів свідків у судовому засіданні встановлено, що питання про преміювання заступника не виносилося на сесію сільської ради роками, обвинуваченим винесено розпорядження, бланк якого містився у комп'ютері сільської ради та використовувався роками до нього.

Ні прокуратура, яка перевіряла законність актів місцевого самоврядування, ні органи КРУ, які проводили щорічні перевірки у сільській раді щодо законності витрачання бюджетних коштів, ні органи податкової інспекції жодного разу з 2006 року ( з моменту набуття чинності Постановою КМУ № 268 від 09 березня 2006 року) не вказували на незаконність розпоряджень сільського голови щодо преміювання заступника сільського голови без рішення сесії сільської ради.

Як встановлено з досліджених у судовому засіданні посадових інструкцій спеціаліста-юрисконсульта та головного бухгалтера саме на них покладено обов'язок перевірки розпоряджень про преміювання, однак жодних зауважень від них щодо законності розпоряджень винесених обвинуваченим не надходило.

Жодних семінарів чи навчань з приводу застосування законодавства в частині преміювання заступників сільського голови, посада якого існує лише в кількох районах області, не проводилося, таким чином, твердження прокурора щодо того, що обвинувачений ОСОБА_2 достовірно знав про існування указаної постанови та проігнорував її ґрунтується на припущеннях.

Крім того, затверджуючи розмір премії заступнику сільського голови своїми розпорядженнями обвинувачений ОСОБА_2 не вийшов за межі коштів, виділених на премії працівникам апарату, зокрема і заступнику сільського голови, та визначені кошторисом на відповідний рік. Відповідно жодної користі не отримав та не мав корисливого мотиву. Так, звіт про виконання бюджету на 2014 рік, у тому числі і в частині видатків на премію заступнику сільського голови був затверджений відповідним рішенням Червонослобідської сільської ради № 39-3 від 06 лютого 2014 року .

Таким чином, суд вважає, що у діях обвинуваченого відсутня така ознака злочину, як суб'єктивна сторона, а саме прямий умисел, корисливий мотив та мета незаконного заволодіння чужим майном, яка є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Прокурором у пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_2 зазначається, що він повинен був нести відповідальність за ведення бухгалтерського обліку, складання первинних документів. Однак, згідно ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» власник або уповноважений орган несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку. Таким чином, обвинувачений несе відповідальність не за ведення, а за організацію ведення бухгалтерського обліку, а саме створення умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів», що відповідно відображено і посадовій інструкції головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради. Саме за виявлені указані порушення ведення бухгалтерського обліку, зокрема за зайве нарахування та виплату заступнику сільського голови ОСОБА_3 на загальну суму 109989 грн. 05 коп. відносно головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради Черкаського району та області ОСОБА_10 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 24 вересня 2015 року, а 28 вересня 2015 року винесено постанову першим заступником начальника ДФІ в Черкаській області, якою ОСОБА_10 визнано винуватою у порушенні законодавства з фінансових питань та накладено штраф, який ОСОБА_10 сплачено.

Стороною обвинувачення не забезпечено явку у судове засідання головного бухгалтера Червонослобідської сільської ради, незважаючи на сприяння суду у неодноразових викликах указаного свідка, з метою спростування позиції сторони захисту.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доказувати свою невинуватість у вчиненні злочину, всі сумніви трактуються на користь обвинуваченого.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд приходить до висновку, що жодних належних доказів того, що ОСОБА_2 діяв з прямим умислом, спрямованим на розтрату чужого майна з використанням свого службового становища, стороною обвинувачення не надано, лише вказані припущення, а інші докази у сукупності формально вказують на службову недбалість, тобто на неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. Однак, оскільки діями обвинуваченого істотної шкоди не завдано, то відповідно такі дії не є кримінально караними, а тому відсутність однієї з обов'язкових ознак складу злочину виключає ухвалення обвинувального вироку за ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки обвинувачення не доведене.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження у справі закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Аналогічна норма закріплена ч. 1 ст. 373 КПК України, відповідно до якої виправдувальний вирок ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

У задоволенні позовних вимог прокурора щодо відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням, у зв'язку з недоведеністю вини обвинуваченого слід відмовити.

Запобіжний захід не обирався, процесуальні витрати, речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 62, 129 Конституції України, ст.ст. 6 ч. 1 п. 1, 321, 322, 323, 324, 327КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 191 КК України та виправдати, за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

У задоволенні позову прокурора щодо відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням відмовити повністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Черкаський районний суд Черкаської області, шляхом подання апеляційної скарги.

' Вирок після проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому

Суддя: В. В. Морозов