Рішення № 72809156, 06.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3829/17

Провадження № 2/761/1661/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника третьої особи - ПАТ «ВТБ Банк»: Миговського М.Л.,

представника третьої особи - ШРДА в м.Києві: Скопич Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», Служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 про визнання електронних торгів та акту про реалізацію предмету іпотеки недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», Служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання електронних торгів та акту про реалізацію предмету іпотеки недійсними.

Під час слухання справи як третю особу було залучено ОСОБА_5.

В позовних вимогах позивач просить: електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1, результати яких оформлені протоколом про проведення електронних торгів від 24.07.2016 року №185570 та акт №108/7 про реалізацію предмету іпотеки від 12.08.2016 року визнати недійсними.

Вимоги обгрунтовані тим, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ в м.Києві перебуває виконавчий лист №2-135/11 від 03.12.2012 року, виданий Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 8 188 200,92 грн.

04.11.2015 року державним виконавцем було проведено опис та арешт квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу.

14.07.2016 року позивачу стало відомо, що її квартира виставлена на торги, які призначені на 22.07.2016 року по лоту №156535.

Торги не відбулися та 01.08.2016 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до державного виконавця про залишення за ними нереалізованого іпотечного майна на підставі ст.ст.47, 49 Закону України «Про іпотеку».

12.08.2016 року ВПВР УДВС ГУЮ у м.Києві було складено акт про реалізацію предмету іпотеки за яким Банк придбав вказану квартиру за початковою ціною 5 705 794,00 грн. шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна на підставі ст.49 Закону України «Про іпотеку».

Позивач вважає, що електронні торги проведені незаконно, а їх результати недійсні на тій підставі, що позивач оскаржив оцінку вартості квартири в судовому порядку та на даний час справа перебуває в провадженні суду, а тому державний виконавець не мав права передавати квартиру на торги.

В порушення Порядку проведення електронних торгів державний виконавець не надав копії дозволу органів опіки та піклування на реалізацію квартири, оскільки право користування квартирою мала дитина.

Державний виконавець не виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження» не уцінив майно та повторні торги не призначив, тому акт від 12.08.2016 року видано передчасно.

Так як державний виконавець порушив Порядок проведення електронних торгів, тому їх результати мають бути визнані недійсними.

Крім того, оскільки квартира передана в іпотеку, її реалізація мала б відбуватись з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», зокрема на підставі відповідного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та не могла бути реалізована на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача звертався до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення справи №761/21323/16-й про оскарження Звіту та рецензії. В судовому засіданні, яке відбулось 16.08.2017 року заявлене клопотання було залишено без розгляду. В подальшому представник позивача заявлене клопотання не підтримував та повідомив суд, що рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог та рішення набрало законної сили.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, визначених в позовній заяві.

Позивач в судовому засіданні, яке відбулось 24.10.2017 року заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити. В подальші судові засідання не з'являлась.

Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. До суду пояснення чи заперечення (відзив) на заявлені вимоги не надійшли.

Представник ДП «Сетам» в судові засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. До суду надійшли заперечення на заявлені вимоги в яких представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що електронні торги були проведені у точній відповідності до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Торги було визнано такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників про що було складено протокол. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Крім того представник зазначив, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про визнання електронних торгів недійсними; не обгрунтовано та не доведено як описані ним порушення вплинули на результат торгів та яким чином це порушило права позивача.

Представник ПАТ «ВТБ Банк» в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог на тій підставі, що позивач оскаржила Звіт про оцінку квартири, ухвалою суду відмовлено в задоволенні позовних вимог. Електронні торги проведено з дотриманням Положення про їх проведення. Державним виконавцем було зроблено запит до Центру комунального сервісу та отримано відповідь згідно з якою в квартирі зареєстровано дві особи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто малолітніх дітей не зареєстровано, тому відсутні підстави для звернення до служби у справах дітей для отримання згоди на реалізацію квартири. Реалізація предмету іпотеки за відсутності судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса не є порушенням правил, які встановлюють процедуру реалізації арештованого майна. Також реалізація нерухомого майна, яке обтяжене іпотекою відповідно до Закону України «Про іпотеку» не порушує прав Позивача та не впливає на результат електронних торгів.

Представник третьої особи - Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації - служби у справах дітей в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про судове засідання за місцем її реєстрації.

А тому суд на підставі положень статті 123 ЦПК України продовжив розгляд справи у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 вказаного Кодексу.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна.

За змістом п. 1 Порядку, електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну; лот - одиниця арештованого майна, що виставляється для продажу на електронних торгах або торгах за фіксованою ціною; організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Таким чином, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні ВПВР УДВС ГУЮ в м.Києві перебуває виконавчий лист №2-135/11 виданий 03.12.2012 року Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 027 187,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 8 188 200,92 грн., а також 1700,00 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В межах виконавчого провадження 04.11.2015 року державний виконавець склав акт опису та арешту майна.

Державний виконавець в межах виконавчого провадження призначив суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група» за яким в строк до 04.03.2016 року він мав надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань ринкової вартості описаного майна.

Згідно з висновком, станом на 25.02.2016 року ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 5 705 794,00 грн.

Згідно з рецензією від 29.04.2016 року, Звіт повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватися з метою, визначеною у звіті.

01.06.2016 року ОСОБА_4 подала до Шевченківського районного суду м.Києва позов в якому просила визнати недійсним та скасувати звіт з оцінки майна ТОВ «Українська експертна група» від 25.02.2016 року та рецензії ПП «Консалтингова група «Агро-Експерт» №14 від 29.04.2016 року.

Ухвалою суду від 15.06.2016 року відкрито провадження у справі (№761/21325/16-ц) та призначено судове засідання у справі на 22.07.2016 року.

Представник позивача рішення суду не надав.

21.06.2016 року УДВС ГТУЮ в м.Києві підготувало заяву на реалізацію арештованого майна - з виконання виконавчого листа №2-135/11 виданого 03.12.2012 року Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 027 187,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 8 188 200,92 грн., а також 1700,00 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

До заявки надано документи у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зокрема додано довідку про черговість звернення стягнення та відсутність у боржника майна попередньої черги та довідку про відсутність повідомлення про оскарження вартості арештованого майна.

Представник позивача не надав суду доказів, що він чи позивачка повідомляли державного виконавця про відкриття провадження за позовом про оскарження результатів оцінки та рецензування. Також представник не надав суду доказів на підтвердження зазначеного в позовній заяві, що позивач має інше майно на яке державний виконавець міг звернути стягнення.

Крім того з Інформації про виконавче провадження вбачається, що державний виконавець звертав стягнення на грошові кошти боржника в банківській установі ПАТ КБ «Хрещатик» та оголошено в розшук автомобіль, який належить на праві власності боржнику.

ОСОБА_4 державному виконавцю надала письмові пояснення щодо майна та зазначила, що автомобіль «Вольво», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві власності передано в заставу ОСОБА_8, яка в зв'язку з існуванням заборгованості має право першочергового звернення на автомобіль. Автомобіль «Фіат», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 передано за довіреністю на право керування автомобілем в 2007 році та станом на листопад 2015 року їй невідомо про його місце знаходження.

Представник позивача зазначив, що оскільки дитина на момент проведення торгів була зареєстрована в квартирі, тому державний виконавець мав отримати згоду служби у справах дітей на продаж квартири.

На запит державного виконавця, Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» надав довідку з якої вбачається, що станом на 25.05.2016 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 (мати, ІНФОРМАЦІЯ_1) з 02.02.2010 року та ОСОБА_7 (без родинних відносин, ІНФОРМАЦІЯ_2) з 21.10.2015 року.

З копії довідки, яка 15.07.2016 року видана Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» та надана позивачем вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 (мати, ІНФОРМАЦІЯ_1) з 02.02.2010 року, ОСОБА_9 (без родинних відносин, ІНФОРМАЦІЯ_3) з 08.07.2016 року, ОСОБА_5 (без родинних відносин, ІНФОРМАЦІЯ_4) з 08.07.2016 року та ОСОБА_7 (без родинних відносин, ІНФОРМАЦІЯ_2) з 21.10.2015 року.

15.07.2016 року ОСОБА_4 зверталась до ВПВР УДВС ГУЮ в м.Києві із заявою в якій просила зняти з реалізації квартиру на тій підставі, що в ній проживає неповнолітня дитина.

19.07.2016 року ОСОБА_4 звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва із скаргою в якій оскаржувала бездіяльність державного виконавця щодо неотримання згоди органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна право користування яким має неповнолітня дитина.

Ухвалою суду від 25.07.2016 року відкрито провадження із розгляду скарги (справа №752/11284/16-ц) та призначено судове засідання на 22.08.2016 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 23.05.2017 року скаргу залишено без розгляду.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначала, що на момент проведення електронних торгів в квартирі була зареєстрована дитина та мала право користуватись цим приміщенням, тому державний виконавець мав отримати згоду органу опіки та піклування на реалізацію квартири.

Представник служби у справах дітей в судовому засіданні пояснила, що представника служби не допускають для обстеження житлового приміщення та встановлення умов проживання дитини. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач не бажає допускати сторонніх осіб до квартири.

В судовому засіданні не було надано належних та допустимих доказів, що дитина проживає в квартирі.

Так як в судовому засіданні встановлено, що дитина - ОСОБА_9 в квартирі не проживала, тому суд вважає, що всі подальші дії позивача спрямовані на ухилення від виконання рішення суду та повернення заборгованості за кредитним договором. Малолітня дитина в квартирі була зареєстрована після того, як позивачу стало відомо про продаж квартири та призначення електронних торгів.

Електронні торги по продажу квартири, яка належить на праві власності позивачу були призначені на 22.07.2016 року о 09.00 год., датою закінчення торгів визначено 24.07.2016 року 22.00 год.

Як вбачається з протоколу №185570 складеного 24.07.2016 року, торги, які відбувались з 22 по 24 липня 2016 року квартири АДРЕСА_1 (лот №156535) не відбулись в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

12.08.2016 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м.Києві Григорян О.Г. складений акт №108/7 про реалізацію предмета іпотеки. Акт 12.08.2016 року затверджено начальником ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м.Києві І.А. Подолянко.

В акті зазначено, що відповідно до ст.49 Закону України «Про іпотеку», ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі заяви іпотекодержателя від 01.08.2016 року про придбання предмету іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» складено акт про реалізацію квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» за початковою ціною 5 705 794,00 грн. шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Представник Банку в судовому засіданні пояснив, що на даний час Банк зареєстрував право власності на квартиру. Водночас суду доказів на підтвердження зазначених обставин надано не було, проте представник позивача не заперечував зазначеної обставини.

Позивач в позовній заяві зазначив, що реалізована квартира за ціною на 2 753 651,00 грн. нижчою за ринкову вартість. Проте суду не надано доказів, що ринкова вартість предмету іпотеки на момент звернення стягнення не вірно визначено та не відповідає ринковим цінам.

Щодо зазначеного позивачем в позовній заяві, що в зв'язку з виконанням рішення суду про стягнення заборгованості державний виконавець не мав законом передбаченого права реалізувати квартиру, яка перебувала в заставі у банківській установі, а відповідно мало бути рішення суду про звернення стягнення на вказане майно, варто зазначити.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Розділом VII цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стаття 46 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 50 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Положення цього Закону дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Також варто зауважити, що визначені позивачем підстави для визнання електронних торгів недійсними не стосуються самої процедури проведення таких торгів, а є підставою для оскарження дій державного виконавця.

Таким чином, судом під час розгляду справи не встановлено, що був порушений порядок проведення електронних торгів, та не встановлено порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання електронних торгів недійсними; не встановлено, що зазначене позивачем вплинуло на результати електронних торгів, а тому суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не обгрунтовані на законі та не можуть бути задоволені.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в позові ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», Служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 про визнання електронних торгів та акту про реалізацію предмету іпотеки недійсними в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула