Постанова № 72806194, 28.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/178/18 Головуючий 1 інстанції:Гніздилов Ю.М.

Справа № 618/50/17 Суддя - доповідач: Кісь П.В.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Мечніково» на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 15 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мечніково» про визнання договору оренди землі недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом та просив визнати недійсним договір оренди землі від 01.04.2013 року, що було укладено з приватним підприємством «Мечніково» (далі по тексту - ПП «Мечніково»).

29.05.2017 року ОСОБА_3 подав заяву про зміну позовних вимог та просив суд витребувати у ПП «Мечніково» земельну ділянку, яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, що був виданий Дворічанською РДА 20.06.2003 року, визнавши договір оренди земельної ділянки від 01.04.2013 року укладений між ПП «Мечніково» та ОСОБА_3 таким, що не укладався.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що 01 квітня 2013 року нібито між ним та ПП «Мечніково» було укладено договір оренди землі та акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання - передачі об'єкта оренди, відповідно до договору, які є невід'ємною частиною вищезазначеного договору оренди землі. Відповідно до яких він надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,2066 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, належну позивачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого Дворічанською районною державною адміністрацією 20 червня 2003 року.

Однак, ОСОБА_3 особисто договір оренди землі та додатки до нього не підписував, та не вчиняв будь - яких дій, направлених на набуття, зміну чи припинення цивільних прав щодо цієї земельної ділянки він змушений був звернутись до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 15 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.

Суд вирішив визначити недійсним з моменту укладення договір оренди землі без номеру від 01 квітня 2013 року, між ОСОБА_3 та ПП «Мечніково» та скасувати реєстраційний запис №179621463218 від 16 жовтня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договору оренди землі без номеру від 01 квітня 2013 року, між ОСОБА_3 та ПП «Мечніково».

Ухвалою Дворічанського районного суду Харківської області від 31.10.2017 року відмовлено в ухвалені додаткового рішення.

В апеляційній скарзі ПП «Мечніково» просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки постановлене рішення не відповідає заявленим позовним вимогам, чим порушив вимоги статей 10, 11, 213, 214, 215 ЦПК України та вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 № 14 «Про судове рішення в цивільній справі». Саме зазначеними нормами передбачений обов'язок суду розглядати справу в межах заявлених позовних вимог.

Так, позивач просив суд «визнати недійсним договір оренди землі від 01.04.13, що був укладений між ним та ПП «Мечніково». Пізніше, позивач намагався змінити свої позовні вимоги та просив суд про витребування земельної ділянки та визнання договору оренди неукладеним, але суд розглядав первісно заявлені позовні вимоги про визнання договору оренди недійсним.

Крім того, вимога про застосування наслідків недійсності правочину є самостійною вимогою, яку в даному випадку позивач не заявляв. Суд має право за власною ініціативою лише застосувати реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину, чого в даному випадку зроблено не було і не могло бути, оскільки за нормами Закону України «Про оренду землі» реституція не може бути застосована.

Крім того, суду відповідачем були надані докази, які не заперечувались та спростовувались позивачем, про те, що протягом строку дії договору він особисто отримував орендну плату (зокрема в натуральній формі) за користування відповідачем ділянкою про що особисто розписувався у відповідних відомостях. Тобто згода на укладення договору була, подальше схвалення шляхом отримання оплати та проставлення підписів також має місце. Крім того, земельна ділянка, що є предметом оренди, належить подружжю, один із яких - дружина, і засвідчила своїм підписом на договорі його укладення.

Таким чином, ОСОБА_3 визнав цей правочин та протягом кількох років не оспорював ані правочину в цілому, ані володіння відповідача, оскільки систематично особисто отримував орендну плату за користування ділянкою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги за таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди землі від 01 квітня 2013 року не був підписаний орендодавцем, позивачем по справі, тобто не було волевиявлення власника земельної ділянки на передачу землі в оренду, тому є підстави для визнання даного договору недійсним, а також на підставі ст. 216 ЦК України є підстави для скасування реєстраційного запису №179621463218 від 16 жовтня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договору оренди землі без номеру від 01 квітня 2013 року, між ОСОБА_3 та ПП «Мечніково». Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі»під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 20 червня 2003 року, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 06 травня 2003 року №92, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3463 га, яка розташована на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3 (а.с. 4)

Згідно з договором оренди землі без номеру від 01 квітня 2013 року, орендодавець ОСОБА_3, з одного боку, та орендар - ПП «Мечніково», в особі директора ОСОБА_4, з другого, уклали договір, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,2066 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області. Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2. Договір укладено на 10 років. (а.с.5-7)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №10941336 від 16 жовтня 2013 року, договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 01 квітня 2013 року був зареєстрований 16 жовтня 2013 року за № 2893809. (а.с. 10)

Відповідно до акта приймання - передачі об'єкта оренди б/н від 01 квітня 2013 року, орендодавець ОСОБА_3, з одного боку, та орендар - ПП «Мечніково», в особі директора ОСОБА_4, з другого боку, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,2066 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області. (а.с. 8)

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі б/н від 01 квітня 2013 року, орендодавець ОСОБА_3, з одного боку, та орендар - ПП «Мечніково», в особі директора ОСОБА_4, з другого боку, склали цей акт про визначення меж земельної ділянки площею 6,2066 га, кадастровий номер НОМЕР_4 в натурі із земель приватної власності, яка розташована на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області за межами населеного пункту. (а.с. 9)

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №3054/6217 від 28 лютого 2017 року по цивільній справі №618/50/17 за позовом ОСОБА_3 до ПП «Мечніково» про визнання договору оренди землі недійсним, підписи від імені ОСОБА_3 в: договорі оренди землі від 01 квітня 2013 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП «Мечніково», розташований на шостій сторінці аркуша документа, в графі «Орендодавець»; акті приймання - передачі об'єкта оренди від 01 квітня 2013 року, розташований в графі «Орендодавець»; акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 01 квітня 2013 року, розташований в графі «Орендодавець» - виконанні рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_3. (а.с.47-66)

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ст. 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

В п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 2013 року позивач дійсно не підписував і право позивача на користування земельною ділянкою порушено та підлягає захисту судом шляхом визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки від 01.04.2013 року, укладеного орендодавцем з ОСОБА_3, тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини відповідно до матеріалів справи та норм діючого законодавства.

Однак колегія суддів не може погодитись з позицією районного висновку про скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації договору оренди землі з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов'язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Разом з тим, ОСОБА_3 не звертався до суду з вимогою про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та не побажав залучити до участі у справі у якості співвідповідача - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Таким чином, як вірно зазначено в апеляційній скарзі, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки може бути підставою для звернення до суду з окремим позовом лише у разі відмови реєстраційної служби внести зміни про скасування державної реєстрації прав, що є самостійною вимогою, яку в даному випадку позивач не заявляв.

Усупереч засад диспозиційності цивільного судочинства, передбачених ст.11 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на час вирішення справи) суд першої інстанції за власною ініціативою вирішив питання про права і обов'язки, в тому числі особи, не залученої до розгляду справи, а також за відсутністю поданого у відповідності до ЦПК України звернення особи (позивача) про захист саме цього права у такий спосіб.

Керуючись ст. ст.371, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України (в редакції закону №2147- V 111 від 03.10.2017 р.), апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Мечніково» задовольнити частково.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 15 червня 2017 року в частині скасування реєстраційного запису №179621463218 від 16 жовтня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договору оренди землі без номеру від 01 квітня 2013 року, між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Мечніково» -скасувати.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 03 березня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський