Постанова № 72805588, 14.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4044/17

Провадження № 22-ц/790/1272/18

14 березня 2018 року

м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретарів - Дашковської Н.К., Чабан А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2017 року(суддя Ференчук О.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Московському районі міста Харкова, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління національної поліції в Московському районі міста Харкова, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що слідчим проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015220040000045 від 12 серпня 2013 року за ст. 383, 384 КК України, де він визнаний потерпілим. Слідчий злісно та навмисно не виконує вимоги чинного законодавства України, впродовж тривалого часу імітував досудове розслідування, неодноразово виносив незаконні постанови про їх закриття

03 квітня 2015 року ухвалою слідчого судді Московського районного суду міста Харкова зобов'язано прокуратуру Московського району м.Харкова внести відомості до ЄДРДР за його заявою про вчинення злочину.

Між тим, слідчі дії не проводились та 13 липня 2015 року слідчим поліції Московського району винесено постанову про закриття провадження.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 18 серпня 2015 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження.

24 червня 2016 року слідчим знову винесено постанову про закриття кримінальної справи, яка ухвалою слідчого судді від 06 липня 2016 року скасована.

05 серпня 2016 року слідчим повторно винесено постанову про закриття кримінального провадження, яка 03 листопада 2016 року ухвалою слідчого судді скасована.

З листопада 2016 року до сьогоднішнього часу слідчі дії не проводяться.

Неправомірна бездіяльність слідчого продовжується. Йому спричинено моральних страждань, оскільки протягом чотирьох років він вимушений звертатися за захистом своїх прав та потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду оцінює в 512000,00 грн.

Просить стягнути по відшкодуванню моральної шкоди 512000 грн., заподіяну йому слідчим СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області в результаті прийняття ним незаконних процесуальних рішень та його протиправної тривалої бездіяльності.

Представники відповідача Головного Управління національної поліції в Московському районі м. Харкова та Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явилися.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба Україна просить рішення суду скасувати.

З судового рішення не вбачається обґрунтованих мотивів суду щодо відшкодування шкоди ОСОБА_1 в розмірі 10000 грн., доказів на спричинення моральної шкоди взагалі не наведено.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 12 березня 2015 року ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області подано заяву про скоєння відносно нього злочину, передбаченого ст. 383 КК України, яку за належністю передано до прокуратури Московського району м. Харкова.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2015 року зобов'язано прокурора прокуратури Московського району м. Харкова внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про злочин, предбачений ст.ст. 383, 384 КК України (а.с.6).

06 квітня 2015 року розпочато досудове розслідування.

13 липня 2015 року слідчим Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015220040000045 від 06 квітня 2015 року за ч.1 ст. 383, ч.1 ст. 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2015 року постанову слідчого скасовано (а.с.7).

04 листопада 2015 року слідчим СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2016 року постанову про закриття кримінального провадження скасовано у зв'язку з неповнотою досудового розслідування (а.с. 8).

24 червня 2016 року за результатами досудового розслідування постановою слідчого СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 закрито.

06 липня 2016 року ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова постанову про закриття кримінального провадження скасовано.

05 вересня 2016 року постановою слідчого кримінальне провадження закрито.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2016 року постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано і поновлено розслідування кримінального провадження (а.с.10).

Задовольняючи часткового позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що внаслідок тривалої бездіяльності слідчого(понад 4 роки) посилаючись на вимоги ст.ст. 1167, 1176, 1172 ЦК України позивачу спричинено моральну шкоду та враховуючи обставини справи 10000 грн. є достатнім розміром такого відшкодування.

Повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Позивач звернувся до суду з позовом до УНП в Московському районі міста Харкова про відшкодування моральної шкоди, завданої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю відповідача, пославшись на положення статті 1172 ЦК України.

За положеннями частини першої цієї статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою.

Це один з випадків, коли суб'єктом деліктної відповідальності виступає юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов'язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати.

У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов'язків.

Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за вказаною нормою пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов'язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Деліктні зобов'язання, передбачені вказаною нормою, включають: потерпілу особу, що зазнала шкоди; відповідача - юридичну або фізичну особу, яка безпосередньо шкоди потерпілій стороні не завдавала; фактичного заподіювача шкоди - працівника, який пов'язаний з відповідачем виконанням своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов'язково слід ураховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов'язаннях і не набуває якихось особливостей. До таких обставин частина перша вказаної норми відносить виконання трудових (службових) обов'язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов'язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену вказаним працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на необхідность застосування вимог ст.. 1174 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин

Суд приймає аргументи, викладені в позові з таких підстав.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК зроблено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

За правилами статтями 23, 1167 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

За ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як зазначив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 він неодноразово оскаржував постанови про закриття провадження та ці постанови були скасовані судом.

Дані обставини відповідачами не спростовано.

Останнє скасування мало місце у лютому 2018 року.

Оскільки постановами суду, які набули чинності, встановлено противоправну бездіяльність посадових осіб поліції, тому ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих бездіяльністю слідчого.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Тому, з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд частково задовольняє вимогу ОСОБА_1 про компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Відповідно до вимог статті 1174 ЦК обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Тому моральна шкода має бути компенсована за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Московському районі міста Харкова, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1( 61023 ,АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 5000(п'ять тисяч) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ї прийняття, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2018 року.

Головуючий А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко