Ухвала суду № 72798131, 19.03.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/442/18

1-м/215/2/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Тернівський районний суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Квятковського Я.А.,

за участю: секретаря Пономаренко М.В.

прокурора Сілкіна Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

в с т а н о в и в:

До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Ленінського районного суду м.Краснодара Російської Федерації від 15 листопада 2016 року стосовно засудженого ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Як вбачається з даного клопотання та додатків до нього ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, а саме замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі, недоведений до кінця з причин, що не залежали від нього .

Вироком Ленінського районного суду м.Краснодара від 15 листопада 2016 року, який не оскаржувався та набрав законної сили, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, та засуджений до 10 (десяти) років позбавлення волі, без штрафу та без позбавлення права займати спеціальні посади чи займатися певним видом діяльності, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Строк покарання обчислюється з 15.11.2016 року, при цьому зараховано в строк відбуття покарання час попереднього утримання під вартою з 22.05.2016 року по 15.11.2016 року.

У судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, про час, день, місяць, рік і місце розгляду клопотання повідомлений належний чином. У самому клопотанні зазначив про розгляд клопотання без участі представника.

Прокурор у судовому засідання не заперечував щодо розгляду клопотання за відсутності представника Міністерства юстиції України, а також клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970, які ратифіковані Україною 22.09.1995 та 26.09.2002 відповідно.

Згідно із ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Згідно із п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Відповідно ч. 3 та ч. 4 ст. 610 КПК України суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

Положеннями ч. 1 ст. 610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 та ч. 2 ст. 610 КПК України Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.

Згідно копії паспорта громадянина України, виданого Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 26 жовтня 2010 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, згідно якого засуджено ОСОБА_1 вироком Ленінського районного суду м.Краснодара від 15 листопада 2016 року, передбачено, що замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, вчинений групою осіб за попередньою змовою, карається позбавленням волі на строк від 15 до 20 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 20 років або без такого, і зі штрафом в розмірі до одного мільйону рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до п'яти років, або без такого, або довічне позбавлення волі.

У відповідності з ч. 3 ст. 66 КК РФ строк чи розмір покарання за замах на злочин не може перевищувати трьох четвертих максимального строку чи розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК РФ.

Відповідно до положень Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, як незакінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, недоведений до кінця з причин, що не залежали від його волі. Санкція даної частини ст. 307 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Законодавство України передбачає таке додаткове покарання, як конфіскація майна засудженого, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Однак, Статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особи державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст. 11 Конвенції, при приведенні вироку Ленінського районного суду м.Краснодара від 15 листопада 2016 року у відповідність до законодавства України до ОСОБА_1 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті).

На підставі наведеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970, ст.ст. 6, 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983, ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 7, 15, 28, 307 КК України, ст.ст. 369-372, 376, 602, 603, 606, 609, 610, 614 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Клопотання Міністерства юстиції України - задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м.Краснодара Російської Федерації від 15 листопада 2016 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, з урахуванням ч.3 ст.66, ч.1 ст.62 КК РФ, та засуджено до покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, привести у відповідність із законодавством України.

Визначити, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, при продовженні відбування покарання на території України повинен відбувати покарання за скоєний злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч 2 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обрахувати з 15.11.2016 року.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 22.05.2016 року по 15.11.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом семи днів з дня її оголошення, органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: