Постанова № 72795347, 12.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа№ 910/22268/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідачів - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/22268/17 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" та товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Рітейл" про стягнення 339 900, 00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" та товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Рітейл" про стягнення з відповідачів в солідарному порядку грошових коштів (гарантійні платежі) в загальному розмірі 339 900,00 грн., з яких: 330 000,00 грн. - за гарантією № 4737 від 20.07.2017, 9 900,00 грн. - за гарантією № 4738 від 20.07.2017.

Одночасно, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 339 900,00грн., розміщені на банківському рахунку відповідача-2 (ТОВ "Техойл Рітейл").

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що, що відповідач-1 (ПАТ "КБ "Глобус") відмовив позивачу у виплаті грошових коштів за банківськими гарантіями № 4737, № 4738 від 20.07.2017, оскільки останні не набули чинності у зв'язку з невиконанням відповідачем-2 (ТОВ "Техойл Рітейл") умов договору про надання гарантії № 4737/ЮГ-17 від 20.07.2017, укладеного між відповідачами, та не розміщенням грошового покриття на рахунку, відкритому у відповідача-1.

Викладене, на думку позивача, свідчить про наявність змови між відповідачем-2, як учасником відкритих торгів, та відповідачем-1, як банком-гарантом, а також про наявність заздалегідь спланованого рішення не сплачувати забезпечення тендерної пропозиції на випадок настання обставин, що виключають повернення такого забезпечення.

Наведені обставини, за твердженням заявника, свідчать про ухилення відповідачів від виконання своїх зобов'язань за банківськими гарантіями № 4737, №4738 від 20.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 у справі №910/22268/17 у задоволенні заяви Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" про забезпечення позову відмовлено з огляду на відсутність доказів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 у справі №910/22268/17 скасувати та заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що розміщення ТОВ "Техойл Рітейл" гарантій № 4737, № 4738 від 20.07.2017 в системі електронних закупівель було здійснено з метою уникнення відповідальності за відмову від підписання договору про закупівлю.

Окрім того, скаржник вказує, що оскільки строк тендерного забезпечення вказаними гарантіями сплив, ТОВ "Техойл Рітейл" може вільно розпоряджатися коштами, які були тендерним забезпеченням на суму 339 900,00 грн., що за висновком апелянта може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Крім цього, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині пропуску дводенного строку, встановленого ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду заяви про забезпечення позову, а також зазначає, що в судовому засіданні 17.01.2018, в якому були присутні представники позивача, заява про забезпечення позову не розглядалася та рішення щодо неї судом не приймалося.

Сторони своїм правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належнім чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від відповідачів до суду не надійшло.

В свою чергу, від апелянта до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника скаржника. Також, у вказаній заяві зазначено про підтримання апелянтом вимог за апеляційною скаргою.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також враховуючи те, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, заявник не зазначив, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову, а лише обмежився посиланням на те, що оскільки строк тендерного забезпечення гарантіями сплив, ТОВ "Техойл Рітейл" може вільно розпоряджатися коштами, які були тендерним забезпеченням на суму 339 900,00 грн.

Також, заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В свою чергу, слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційну можливість розпорядження ТОВ "Техойл Рітейл" коштами, які були тендерним забезпеченням, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Заявником суду не наведено жодних достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилання апелянта на те, що розміщення ТОВ "Техойл Рітейл" гарантій №4737, №4738 від 20.07.2017 в системі електронних закупівель було здійснено з метою уникнення відповідальності за відмову від підписання договору про закупівлю жодним чином не підтверджує обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім цього, щодо доводів позивача про ухилення відповідачів від виконання своїх зобов'язань за банківськими гарантіями, то наведені обставини не можуть з'ясовуватися наразі в межах розгляду заяви про забезпечення позову, а повинні досліджуватися вже при розгляді відповідної справи по суті.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів, які б могли підтвердити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині пропуску дводенного строку, встановленого ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду заяви про забезпечення позову, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У даному випадку, наведені порушення норм процесуального права, наявність яких є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, відсутні.

В свою чергу, згідно ч. 2 вказаної статті порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянтом не наведено жодного доводу стосовно того, як порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині пропуску дводенного строку, встановленого ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду заяви про забезпечення позову, вплинуло на результат розгляду заяви.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що вказане порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Стосовно посилань апелянта на те, що в судовому засіданні 17.01.2018, в якому були присутні представники позивача, заява про забезпечення позову не розглядалася та рішення щодо неї судом не приймалося, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Частинами 3 та 4 вказаної статті передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

У даному випадку, заява позивача про забезпечення позову була розглянута без повідомлення учасників справи, про що міститься відповідна відмітка в оскаржуваній ухвалі.

Тому, за наслідками розгляду вказаного доводу колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції процесуальних норм та відхиляє його за необґрунтованістю.

Отже, вказані доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи все вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника - позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 у справі №910/22268/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.03.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко