Постанова № 72795117, 15.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018 року Справа № 904/8919/17

місто Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

Представники сторін:

від позивача: Лук'янова О.В., довіреність №2670/08/30 від 01.02.2018 р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Кам'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року (повний текс складений 12.12.2017 року, суддя Примак С.А.) у справі №904/8919/17

за позовом Кам'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", 51917, м.Кам'янське, пр-т, Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач Камянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ПАТ »Дніпровський завод мінеральних добрив» про стягнення заборгованості з відповідача на виплату та доставку пільгових пенсій.

Позивач звернувся з позовом як поточний кредитор боржника і просив стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2017 року в сумі 393 361 грн. 51 коп. по Списку №1 та Списку №2, посилаючись на те, що платники податку повинні відшкодовувати покриття витрат, понесених Пенсійним Фондом, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Приймаючи рішення у справі №904/8919/17 12.12.2017 року ( суддя Примак С.А.), місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позовні вимоги позивача складають заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за вересень 2017 року за Списком №1 в розмірі 204 627 грн., та за Списком №2 в розмірі 21 607,04 грн., які нараховані після порушення провадження у справі про банкрутство.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом вимог матеріального права, а саме:

Саме відповідач надає уточнюючі довідки про підтвердження наявного пільгового стажу для підтвердження наявного пільгового стажу для призначення особам пільгової пенсії;

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платники податку повинні відшкодовувати Пенсійному Фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги зводиться до вимог про скасування рішення місцевого господарського суду і прийняття нового рішення про задоволення вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 року, у складі колегії суддів головуючого судді: Білецької Л.М. суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кам'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року у справі №904/8919/17 та призначено до розгляду на 15.03.2018 року.

22.02.18р. Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про заміну сторони.

15.03.2018 року замінено позивача по справі 904/8919/17 з Кам'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про що винесено ухвалу.

15.03.2018 року оголошену вступну та резолютивну частину.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог з посиланням норми законодавства та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанціїї.

Вислухавши представників сторін, дослідивши фактичні обставинами справи та перевірки їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Встановлені обставини місцевим господарським судом полягають у тому, що :

Позивач до своїх розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій були включені громадяни, які працювали на ДП«ПХЗ» та ніколи не працювали на підприємстві відповідача, відповідач не є правонаступником підприємств, на яких працювали дані особи, оскільки державне підприємство Придніпровський хімічний завод» було ліквідовано без правонаступників і отриманий за запитом ПАД»ДЗМ» витяг №22200066 від 31.08.2016 року з ЄДРПОУ є доказом того, що підприємство ліквідоване без правонаступників. Суд зазначив, що ПАТ«Дніпровський завод мінеральних добрив» є правонаступником ДП» Амофос» та ДП «Агрофос» в межах розподільчого балансу згідно з ч.б ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні». Зазначені підприємства є правонаступниками ДП »Придніпровський хімічний завод» лише в частині прав та обов'язків щодо майна, переданого згідно з розподільчими балансами. В той же час заборгованість перед бюджетом , яка зазначена в розподільчих балансах, не включає витрат по доставці пільгових пенсій, оскільки на момент складання розподільчих балансів- 1.09.2000 р . такого платежу не існувало як витрати по сплаті пільгових пенсій, адже Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було прийнято 9.07.2003 р.

Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Пенсійний фонд України відповідно до Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, є центральним органом виконавчої влади, основними завданнями якого є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального захисту, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України.

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив» перебуває на обліку як платник платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Кам'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, яке є правонаступником прав та обов'язків припиненого в результаті реорганізації шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055, 21 грудня 2016 року № 988 «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 № 904/9932/16 стосовно Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна - арбітражного керуючого Сокол О.Ю.

У зв'язку з цим, Кам'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було подано заяву про визнання грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів по справі № 904/9932/16 на загальну суму боргу ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 у розмірі 14 930 770,05 грн. (по квітень 2017 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, зазначеною нормою чітко визначено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурі банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно із ч. 1 ст. 19 зазначеного вище Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

При цьому ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Згідно з ч.8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Крім того, частинами 5, 6 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою статті 19 не поширюється дія мораторію. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та п. 6.1. розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та затвердженою Міністерством юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (зі змінами), далі Інструкція від 19.12.2003 № 21-1, платники повинні відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій передбачено розділом 6 Інструкції від 19.12.2003 № 21-1. Розрахунок таких витрат надсилається раз на рік, до 20-го числа поточного року, та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства вносять плату щомісяця до 25-го числа (п.6.7 розділу 6 Інструкції від 19.12.2003 № 21-1), тобто за вересень 2017 року - до 25 вересня 2017 року. Проте, ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» допустило заборгованість щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсії, призначених відповідно до пунктів «а» та «б- з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 1, 2). Так, станом на 29.09.2017 року загальна сума невідшкодованих відповідачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій становила 16 958 661,16 грн., у тому числі заборгованість за вересень 2017 року у сумі 393 361,51 грн. (з неї по Списку № 1 - 363 800,00 грн., по Списку № 2 - 29 561,51 грн.), щодо якої управління не вживало заходи стягнення у судовому порядку.

Вимоги управління Фонду до боржника складали заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по Спискам № 1 та № 2 за вересень 2017 року, тобто за період після порушення справи про банкрутство підприємтва. Тому, виходячи з приписів ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказані вимоги Фонду заявлені як такі, що відносяться до вимог поточного кредитора у справі про банкрутство.

На підприємстві відповідача виконуються роботи із шкідливими та важкими умовами праці за Списками № 1, 2 виробництв, робіт, професій та посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідно п. 1.1 ч. 1 Загальних положень Статуту ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» (код СДРПОУ 31980517), затвердженого протоколом № 13 від 11.11.2009 загальними зборами акціонерів ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» є правонаступником ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», у свою чергу, ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» є правонаступником прав та обов'язків припинених ДП «Агрофос» і ДП «Амофос» на підставі наказу № 472 від 05.08.2002 року Міністерства палива та енергетики України, що зазначено в статуті підприємства шляхом злиття цілісних майнових комплексів державних підприємств та включенням їх до складу ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Відповідно до наказу № 299 від 04.08.2000 року Міністерства палива та енергетики України «Про створення підприємства «Агрофос», реорганізовано ДП «Придніпровський хімічний завод» шляхом виділення цеху № 17 і створено на базі майна цього цеху ДП «Агрофос», а також наказано скласти розподільчий баланс станом на 01.07.2000 року, здійснити приймання - передачу майна та зобов'язань згідно з розподільним балансом, ДП «Агрофос» вважати правонаступником ДП «Придніпровський хімічний завод» в частині прав і обов'язків щодо майна, переданого згідно з розподільним балансом. Про правонаступництво в частині майнових прав та обов'язків також зазначено у п.1.1 ст. 1 Загальних положень Статуту ДП «Агрофос».

При цьому, наказом ВО «Придніпровського хімічного заводу» № 609 від 31.12.1996 року цеха № № 4, 22 з 01.01.1997 року було реорганізовано у цех по виробництву мінеральних добрив № 17. Відповідно до п.1.1 ст.1 Загальних положень Статуту ДП «Придніпровський хімічний завод» правонаступником ВО «Придніпровський хімічний завод» є ДП «Придніпровський хімічний завод».

Відповідно до наказу № 298 від 04.08.2000 року Міністерства палива та енергетики України «Про створення підприємства «Амофос» реорганізовано ДП «Придніпровський хімічний завод» шляхом виділення цехів № 1 № 10, № 15 і створено на базі майна цих цехів ДП «Амофос», а також наказано скласти розподільчий баланс станом на 01.07.2000 року, здійснити приймання - передачу майна та зобов'язань згідно з розподільним балансом, ДП «Амофос» вважати правонаступником ДП «Дніпровський хімічний завод» в частині прав і обов'язків щодо майна, переданого згідно з розподільним балансом. Про правонаступництво в частині майнових прав та обов'язків також зазначено у п.1.1 ст. 1 Загальних положень Статуту ДП «Амофос». Статтею 104 ЦК України передбачено правонаступництво за усіма правами та обов'язками кожного з підприємств до підприємства, яке виникло в результаті злиття або поділу, за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства, відповідно обов'язки перед органами Пенсійного фонду України щодо відшкодування витрата на виплату та доставку пільгових пенсій.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012 року у справі про банкрутство № Б26/24/147/00 ліквідовано юридичну особу Дії «Придніпровський хімічний завод», однак до його ліквідації відбулось злиття та поділ на інші підприємства, які є окремими юридичними особами від ДП «Придніпровський хімічний завод».

На ДП «Придніпровський хімічний завод» з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, працювали громадяни, які у даний час отримують пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій виданих ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Враховуючи вищевикладене, ПАТ «ДЗМД» має зобов'язання щодо відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Зазначені обставини встановлені при попередніх розглядах справ Дніпропетровським окружним адміністративним судом, а наявність у відповідача обов'язків відшкодовувати суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій підтверджена судовими рішеннями адміністративних судів першої інстанцій, які набрали законної сили, у т.ч. у справах: № 804/2832/15, № 804/20482/14, № 804/8014/15.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, що є підставою для скасування постановленого рішення і ухвалення нового рішення у відповідній частині (ст.277 ГПК України).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року у справі №904/8919/17 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №904/8919/17 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог управління про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" заборгованості за відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списках №1,2 за вересень 2017 року у сумі 167 127,47 грн., у т.ч. по Списку № 1 у сумі 159 173,00 грн. та по списку № 2 у сумі 7 954,47 грн. та задовольнити позовні вимоги в частині відмови.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр-т Аношкіна, 179; код ЄДРПОУ 31980517) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку № 1 у сумі 159 173,00 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят три гривні) та по списку № 2 у сумі 7 954,47 грн. (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривень сорок сім копійок).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр-т Аношкіна, 179; код ЄДРПОУ 31980517) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 4800,00 грн.(чотири тисячі вісімсот гривень).

Видачу судового наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 19.03.2018 року

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко