Рішення № 72794661, 13.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/22715/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (м. Київ)

Про стягнення 12 335,82 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 12335,82 грн., з яких: 10920,98 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1149,10 грн. інфляційних втрат, 265,74 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 10252 від 10.02.06.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.17. відкрито провадження у справі № 910/22715/17, ухвалено розгляд справи здійснювати одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.01.18., встановлено відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві; запропоновано позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із врахуванням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч. 3-6 ст. 165 ГПК. Надати суду докази направлення відповіді на відзив з доданими до нього документами на адресу відповідача; повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 11.01.18. з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.01.18. судом встановлено, що станом на дату судового засідання в даній справі письмовий відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов, що перешкоджає завершенню підготовчого провадження, оскільки у відповідності до наявного в матеріалах справи конверту, ухвала суду від 20.12.17. в даній справі повернулась від відповідача у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

З огляду на викладене ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.18. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.02.18.

В судовому засіданні 15.02.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.03.18. відповідача про вказане було повідомлено в порядку ст. ст. 120,121 ГПК України.

Позивач в судове засідання 13.03.18. явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 13.03.18. явку свого повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду в даній справі направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак усі конверти з ухвалами суду в даній справі повернулись від відповідача у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

При цьому судом враховано наступне.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. (ч. 5 вказаної статті).

З огляду на вказане в судовому засіданні 13.03.18. суд в нарадчій кімнаті прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.06. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 10252 (далі - Договір), який додатковою угодою було викладено в новій редакції, відповідно до умов якого (п. 1) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об'єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

Відповідно до п. 2.2 Договору, позивач зобов'язується постачати Споживачу електроенергію як різновид товару, повідомляти про зміну тарифів.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. 2.3 Договору зобов'язався дотримуватись режиму споживання електричної енергії та режиму роботи електроустановок, оплачувати вартість електричної енергії.

Договір на постачання електричної енергії № 10252 від 10.02.06. є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Додатком № 2 до Договору встановлено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 22 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 Додатку № 2 до Договору та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у Додатку № 2 до Договору, який Споживач надає Постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 4.3 вказаного додатку).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачем поставлено, а відповідачем було спожито електричну енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем: за активну електричну енергію за період з 01.09.16. по 01.06.17. в розмірі 10 920,98 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір пред'явлено позивачем до стягнення заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товарної продукції, актами про фіксацію приладів обліку, виписками по рахунку позивача щодо суми грошових коштів, які надійшли від відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання за Договором по оплаті електричної енергії, борг відповідача перед позивачем за Договором за активну електричну енергію за період з 01.09.16. по 01.06.17. становить 10 920,98 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач обставини, які повідомлені позивачем, визнав, господарський суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню повністю, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10920,98 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 1149,10 грн. інфляційних втрат, 265,74 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1149,10 грн. інфляційних втрат, 265,74 грн. 3% річних, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, б. 5/1, літ. А; ідентифікаційний код 30753866) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669, одержувач ПАТ «Київенерго») 10920 (десять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 98 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, б. 5/1, літ. А; ідентифікаційний код 30753866) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305, на розрахунковий рахунок № 2600223590 в ПАТ «ПУМБ», м. Київ, МФО 334851, одержувач ПАТ «Київенерго») 1149 (одну тисячу сто сорок дев'ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 74 коп. 3% річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.03.18.

Суддя Т.М. Ващенко