Рішення № 72794178, 15.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.2018 Справа № 905/101/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., розглянув у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Державної Азовської морської екологічної інспекції до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин у розмірі 18765,61 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи -,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Державна Азовська морська екологічна інспекція звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» про стягнення збитків, заподіяних державі в сумі 18 765, 61 грн. в результаті порушення природоохоронного законодавства.

Нормативно позивач посилається на приписи ст.ст. 20, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. ст. 44, 70, 11 Водного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок перевірки, в період з 06.08.2016р. по 19.09.2016р., позивачем здійснено порівняння результатів аналізів відомчого контролю лабораторії ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та сектору інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції з затвердженими нормативами ГДС (Гранично допустимий скид) зворотних вод, що скидались у І кварталі 2016 року через водовипуски комбінату до р. Кальміус та р. Кальчик.

За висновками Інспекції, в результатами проведених вимірювань встановлю порушення водного законодавства, вчинене відповідачем, а саме перевищення норм забруднюючих речовин зворотних вод з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. по водовипускам №1, №2, №3, №4.

Вказаний факт порушення водного законодавства України - перевищення нормативу гранично допустимого скиду зафіксований інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря у протоколі № 16 від 19.09.2016р. (а.с.40). Дане порушення також зафіксовано в пункті 2.4. акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження відходами та небезпечними хімічними речовинами ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» №40 від 06.09-19.09.2016 р. (далі - Акт перевірки).

Позивачем було здійснено розрахунок збитку, заподіяного природному середовищу р.Кальчик та р. Кальміус в результаті скиду зворотних вод з водовипусків №1, №2, №3, №4 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р., відповідно до якого загальний розмір шкоди склав 42 321грн. 18 коп. та направлено претензію №16 від 18 листопада 2016 року разом з розрахунком збитку з пропозицією добровільно їх відшкодувати (а.с.54-55).

ПрАТ «ММК ім. Ілліча» претензію визнало частково, кошти у розмірі 23555,57 грн. були сплачена відповідачем у добровільному порядку. Підприємство самостійно виконало розрахунок суми збитків, яким не визнало претензію в частині розрахунку збитків по водовипуску №3 за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016 р. на суму 18 765 грн. 61 коп.

У зв'язку з несплатою суми збитків у розмірі 18 765, 61 грн. відповідачем, Державна Азовська морська екологічна інспекція звернулась до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Надав відзив від 05.02.2018р. №09/430 та заперечення на відповідь на відзив від 27.02.2018р. №09/665, які надійшли на адресу суду 12.02.2018 та 05.03.2018 року відповідно, де зазначив, що на підставі здійсненого розрахунку суми збитків, позивачем згідно положень «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів» застосовано формулу, встановлену у пункті 7.1. Методики, якою визначений порядок та методологія проведення розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС.

За наведеною методологією, необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду забруднюючих речовин.

Пунктом 1.7. Методики визначені поняття граничнодопустимої концентрації речовин у воді та граничнодопустимого скиду.

Тобто, граничнодопустима концентрація (ГДК) речовин у воді та граничнодопустимий скид (ГДС) є зовсім різними величинами, які визначаються різними одиницями виміру, їх неможливо ототожнювати, та, як наслідок, будь-яким чином перераховувати одну величину в іншу.

Таким чином, лише встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду обумовлює правомірність застосування положень пункту 7.1. Методики та формули 12. В іншому випадку відсутні підстави для застосування цієї методології взагалі та, зокрема, пункту 7.1. та формули 12.

Проте, в наслідок перевірки позивачем не встановлений факт перевищення нормативу гранично-допустимого скиду, невизначені показники фактичного скиду забруднюючих речовин на одиницю часу, а лише встановлено перевищення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин за контрольний період в мг/л, - в одиницях виміру маси на одиницю об'єму, що свідчить про відсутність необхідної умови для належного застосування відповідного положення Методики і як наслідок - визначення збитків за формулою №12.

Відповідач не погоджується з висновками в Акті перевірки №40 від 06.09-19.09.2016р. про перевищення граничних допустимих скидів забруднюючих речовин як такими, що не відповідають викладеним в акті обставинам та даним і зафіксованим порушенням.

Відповідно до п. 2.2. Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом. Як вбачається з наведених положень методики вони взагалі не містять обставин, які обумовлюють можливість застосування гранично допустимої концентрації речовин у воді замість гранично допустимого скиду.

Відповідач вважає, що Інспекцією не встановлений факт перевищення комбінатом встановлених нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у спірний період, тому у позивача відсутні підстави для стягнення з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» шкоди у сумі 18 765 грн. 61 коп.

У відповіді на відзив від 15.02.2018р. № 18/6/8-254/18, яка надійшла на адресу суду 22.02.2018 року позивач зазначив, що для кінцевого розрахунку Позивачем застосована формула 12 Методики, яка передбачає використання для розрахунку в якості первинних даних концентрації забруднюючих речовин на скидах підприємства, які виміряються в грамах на метр кубічний (формула 1 Методики). Зокрема порівнюється фактична концентрація забруднюючої речовини із затвердженою допустимою концентрацією, яка визначається у Дозволі на спеціальне водокористування, виданому ПрАТ «ММК ім. Ілліча».

Після підрахунку маси по кожній забруднюючий речовині за формулою 1 Методики, її значення було використане в формулі 12 Методики для підрахунку розміру збитків в гри., заподіяних державі.

Позивач вказав, що Методика не вбачає обов'язку безпосереднього вимірювання ГДС інструментальними методами, а первинними даними, які свідчать про перевищення затверджених нормативів відповідно до Дозволу на спец водокористування є концентрація забруднюючої речовини в мг/ дм.3. В дозволі на спеціальне водокористування також первинними даними є встановлена гранично допустима концентрація (ГДК), яка затверджується в мг/дм.3 окремо для кожної забруднюючої речовини. Гранично допустимий скид в грамах на годину визначається множенням встановленої гранично допустимої концентрації на затверджену витрату зворотних вод в метрах кубічних на годину, яка також визначається в Дозволі на спеціальне водокористування. Тобто, гранично допустима концентрація (ГДК) і гранично допустимий скид (ГДС) є пов'язаними між собою величинами і застосування формули 12 Методики цілком обґрунтовано.

Крім того, у відповіді на відзив від 15.02.2018р. № 18/6/8-254/18, позивач просив розглядати вказану справу в порядку загального позовного провадження, оскільки у судовому засіданні необхідно вивчити надані інспекцією докази, заслухати пояснення представника позивача. Окрім цього, позивач зазначає, що дана справа може становити значний суспільний інтерес.

У відповідності до частин 3-5 ст.12 Господарського кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до статті 250 Господарського кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1).

2. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

4. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

5. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

6. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

7. Частини друга шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Частинами 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши категорію цього спору та його незначну складність, ціну позову, недоведеність позивачем того, що розгляд цієї справи становить значний суспільний інтерес, враховуючи відсутність заяви відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає що дана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, та відмовляє у задоволенні клопотання позивача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до наказу начальника Державної Азовської морської екологічної інспекції від 05.09.2016р. № 141, з метою виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушення вимог природоохоронного законодавства, в період з 06.09.2016р. по 19.09.2016р., Інспекцією проведено позаплановий захід Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Під час позапланової перевірки в період з 06.08.2016р. по 19.09.2016р. здійснено порівняння результатів аналізів відомчого контролю лабораторії ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та сектору інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції (свідоцтво про атестацію №ВЛ-123/2014, видане 05.06.2014р. ДП «Донецькстандартметрологія) з затвердженими нормативами ГДС (Гранично допустимий скид) зворотних вод, що скидались у І кварталі 2016 року через водовипуски комбінату до р. Кальміус та р. Кальчик.

В присутності представника відповідача, спеціалістами Інспекції було здійснено відбір проб зворотних вод ПрАТ «ММК ім. Ілліча», про що складено акти відбору проб вод від 17.03.2016 р. № 7, від 31.03.2016 р. № 11 та протоколи вимірювання показників складу та властивостей вод від 05.04.2016 р. №7, від 22.03.2016р. № 11.

За результатами проведених вимірювань, сектором інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської екологічної інспекції та лабораторії ПрАТ «ММК ім. Ілліча» встановлю порушення водного законодавства, вчинене відповідачем, а саме:

за усередненими даними сектору інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції та лабораторії ПрАТ «ММК ім. Ілліча» перевищення норм забруднюючих речовин зворотних вод з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р. склало по:

Водовипуску № 1:

азот амонійний - у 1,14 разів; хлориди - у 1,01 разів; сульфати - у 1,17 разів;

Водовипуску №2:

завислі речовини - у 1,13 разів; нафтопродукти - у 2.91 разів; сульфати-у 1,05 разів; залізо загальне - у 1,54 разів;

Водовипуску №3:

завислі речовини - у 3,79 разів; азот амонійний - у 3,31 разів;

БСК-5 - у 1,17 разів; нафтопродукти - у 22,08 разів; сульфати-у 1,01 разів; залізо загальне - у 4,22 разів;

Водовипуску №4: сульфати - у 1,02 разів.

Вказаний факт порушення водного законодавства України - перевищення нормативу гранично допустимого скиду зафіксований інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря у протоколі № 16 від 19.09.201.

Дане порушення також зафіксовано в пункті 2.4 акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження відходами та небезпечними хімічними речовинами ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» №40 від 06.09-19.09.2016 р. (далі - Акт перевірки).

Відповідно до статті 19 Водного кодексу України (в редакції від 04.08.2016р.) - державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Згідно п. «и» ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (в редакції від 01.01.2016 р.) до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: виконання відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року № 136 (далі - Положення), Державна Азовська морська екологічна інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Згідно підпункту 4.2 пункту 4 Положення, Державна Азовська морська екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, у тому числі про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо якості та кількості скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин.

Підпунктами 7.1. пункту 7 Положення, передбачено, що діяльність Державної Азовської морської екологічної інспекції поширюється на: територію від державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області), територію завширшки сто метрів від урізу води Азовського моря, його заток та лиманів у межах Донецької, Запорізької, Херсонської областей та адміністративно-територіальних меж міст Маріуполя, Бердянську Генічеська, а також Арабатської стрілки у межах Херсонської області, косиі Бирючий Острів, Федотової коси, коси Пересидь, Обитічної коси, Бердянської коси, Білосарайської коси, Кривої коси.

На підставі даних сектору інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції та лабораторії ПрАТ «ММК ім. Ілліча», спеціалістом відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря Інспекції було здійснено розрахунок збитку, заподіяного природному середовищу р. Кальчик та р. Кальміус в результаті скиду зворотних вод з водовипусків №1, №2, №3, №4 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р., відповідно до якого загальний розмір шкоди склав 42 321 грн. 18 коп.

Позивач на адресу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» направив претензію №16 від 18.11.2016 року разом з розрахунком збитку з пропозицією добровільно їх відшкодувати.

ПрАТ «ММК ім. Ілліча» претензію визнало частково. Підприємство самостійно виконало розрахунок суми збитків, яким не визнало претензію в частині розрахунку збитків по водовипуску №3 за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016 р. на суму 18 765 грн. 61 коп.

На підтвердження своїх позовних вимог інспекція надає суду розрахунок шкоди, заподіяної природному середовищу р. Кальчик та р Кальміус в результаті скиду зворотних вод з водовипусків №1, №2, №3, №4 ПрАТ «ММК ІМ. Ілліча» за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року на суму 42321,18 грн., частина якої у розмірі 23555,57 грн. була сплачена відповідачем у добровільному порядку 14.12.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4500109364. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між нарахованою та сплаченою сумою - 18765,61 грн.

Згідно до статті 44 Водного кодексу України Водокористувачі зобов'язані, зокрема: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Статтею 70 Водного кодексу України встановлено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, зокрема, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Спір між сторонами виник за результатами проведення позивачем позапланової перевірки (період проведення - з 06.09.2016 року по 19.09.2016 року), в ході якої, на думку контролюючого органу, були виявлені факти скидів зворотних вод (промислових стоків) у р. Кальміус та р. Кальчик з концентрацією забруднюючих речовин, що перевищує встановлені норми. Свої доводи Державна Азовська морська екологічна інспекція підтверджує актами відбору проб вод № 7 від 17.03.2016 року, № 11 від 31.03.2016 року та протоколами вимірювання показників складу та властивостей вод № 7 від року та № 11 від 22.03.2016 року.

За результатами позапланової перевірки інспекцією був складений акт № 40 від 06.09.-19.09.2016р., яким зафіксований, у тому числі, факт того, що встановлені нормативи гранично-допустимих скидів забруднюючих речовин підприємством не дотримуються.

Обгрунтовуючи правомірність розрахунку суми збитків позивач зазначив, що для кінцевого розрахунку Позивачем застосована формула 12 Методики, яка передбачає використання для розрахунку в якості первинних даних концентрації забруднюючих речовин на скидах підприємства, які виміряються в грамах на метр кубічний (формула 1 Методики). Зокрема, позивач порівнював фактичну концентрацію забруднюючої речовини із затвердженою допустимою концентрацією, яка визначається у Дозволі на спеціальне водокористування, виданому ПрАТ «ММК ім. Ілліча».

Після підрахунку маси по кожній забруднюючий речовині за формулою 1 Методики, її значення було використане Інспекцією в формулі 12 Методики для підрахунку розміру збитків в грн., заподіяних державі.

Позивач вважає, що Методика не вбачає обов'язку безпосереднього вимірювання ГДС інструментальними методами, а первинними даними, які свідчать про перевищення затверджених нормативів відповідно до Дозволу на спец водокористування є концентрація забруднюючої речовини в мг/ дм.3, тобто, гранично допустима концентрація (ГДК) і гранично допустимий скид (ГДС) є пов'язаними між собою величинами і застосування формули 12 Методики обґрунтовано.

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами в процесі їх діяльності внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів регулюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавств про охорону та раціональне використання водних ресурсів затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природи: середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 р. № 389 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року № 767/16783 (далі по тексту - Методика).

Пунктом 1.4 Методики визначено, що ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків.

Наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються (п.2.1):

скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством;

скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту;

скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод;

самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

У відповідності до пунктів 2.2. - 2.3. Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом.

При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.

Пунктом 1.7 Методики № 389 визначені поняття гранично-допустимих скидів (ГДС) і гранично-допустимої концентрації (ГДК), а саме:

граничнодопустима концентрація (ГДК) речовин у воді - встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається не придатною для конкретних цілей водокористування;

граничнодопустимий скид (ГДС) - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.

Отже, ГДК і ГДС відповідно до методики № 389 - це різні, не зв'язані між собою поняття. ГДС вимірюється в грамах на годину, а ГДК в міліграмах на метр кубічний. Тобто ці величини вимірюються різними одиницями виміру, які не слід ототожнювати і як наслідок перераховувати одну величину в іншу. Таким чином, згідно з Методикою № 389, необхідною умовою здійснення відповідного розрахунку є встановлення факту перевищення встановленого нормативу ГДС. В іншому випадку відсутні підстави для застосування методики № 389 і формули № 12.

Визначаючи розмір шкоди Позивач використав формулу 12 розділу VII Методики № 389, що передбачає розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС (гранично-допустимого скидів).

Згідно до пункту 7.1 Методики, розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, здійснюється за формулою (12):

З = К кат х К Р х k з х [(М i1 х g i1) + (М i2 х g i2) + .(М im х g im)],

де К кат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта, який визначається згідно з додатком 2;

К Р - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3;

k з = 1,5 - коефіцієнт ураженості водної екосистеми;

m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах;

М i - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т;

g i - питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів, віднесений до 1 тонни умовної забруднюючої речовини, грн/т, який визначається за формулою.

Розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС здійснюється за формулою пункту п.5.1 Методики № 389

М i = (С iф - С iд) х Q iф х t х 10 -6 ,

де М i - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т;

С iф - середня фактична концентрація i-ї забруднюючої речовини у зворотних водах, г/м 3;

С iд - дозволена для скиду концентрація i-ї забруднюючої речовини, визначена при затвердженні ГДС, г/м 3;

Q iф - фактичні витрати зворотних вод, м 3/год;

t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год;

10 -6 - коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин.

Одним з показником в цій формулі є середня фактична концентрація і-го забруднюючої речовини (С iф).

Інспекція пояснює, що для розрахунку збитків були взяті усереднені дані відбору проб води, зроблені лабораторією комбінату.

Проте, для розрахунку Мі необхідно мати показник - Q iф, тобто фактичні витрати зворотних вод, що вимірюються в м.куб./год. Але, ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів того, що лабораторія ПрАТ «ММК ІМ. Ілліча» чи лабораторія інспекції атестовані на визначення цього параметра і мають необхідне обладнання для його вимірювання.

Суд вважає, що без показника Q iф (фактичні витрати зворотних вод) неможливо отримати показник Мі - масу наднормативного скидання і-ї речовини у водний об'єкт із зворотними водами, а тому, не маючи показника Мі - неможливо розрахувати розмір збитків, завданих водним об'єктам в результаті скидання забруднюючих речовин із зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС.

Як вбачається з наданих Позивачем даних (протоколи вимірювання показників складу та властивостей вод з таблицями), які використовувалися при проведенні розрахунку збитку, під час аналізу відібраних проб води, факт перевищення нормативу гранично-допустимого скидання встановлений не був.

Інспекцією не визначені показники фактичного скидання відповідачем забруднюючих речовин, які визначаються в одиницях маси забруднюючих речовин на одиницю часу.

Фактично, інспекцією встановлено тільки перевищення гранично-допустимої концентрації забруднюючих речовин в міліграмах на літр, тобто в одиницях вимірювання маси на одиницю об'єму. Проте, положення Методики № 389 не містять умов, при яких передбачена можливість застосування гранично-допустимої концентрації речовин у воді замість гранично-допустимого скидання.

У відповідності зі змістом Розділу 2 Методики № 389, а саме п.2.1, забруднення водних об'єктів визначається виключно через встановлення факту перевищення нормативу ГДС.

Таким чином, положення Методики № 389 при здійсненні відповідного розрахунку можна застосовувати тільки при встановленні факту перевищення ГДС, проте факт перевищення ГДС інспекцією встановлено не був.

Норми Методики вони взагалі не містять обставин, які обумовлюють можливість застосування граничнодопустимої концентрації речовин у воді замість граничнодопустимого скиду.

Отже, розрахунок збитків, заподіяних скиданням комбінатом зворотних вод з водовипуску № 3 в період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року не має під собою правових підстав.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.111 Водного кодексу України порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, матеріалами перевірки встановлено перевищення граничнодопустимої концентрації забруднюючих речовин за контрольний період в одиницях виміру маси на одиницю об'єму (мг/л).

Натомість факт перевищення нормативу граничнодопустимого скиду не встановлено, а отже і не визначено показників фактичного скиду забруднюючих речовин на одиницю часу.

Як наслідок, вказані показники не були застосовані при розрахунку маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами.

Таким чином, без визначення всіх необхідних показників правильний розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, не можливий.

А отже, наведений розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, не можна вважати правильним з огляду на не встановлення всіх необхідних для такого розрахунку показників.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 16 серпня 2011 р. по справі № 31/41.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відтак, суд приходить до висновку, що наданий позивачем у даній справі розрахунок плати за збитки, заподіяні державі відповідачем, внаслідок скиду у р.Кальчик та р.Кальміус зворотніх вод з водовипуску №3 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р., складений Державною Азовською морською екологічною інспекцією, не може бути належним доказом заподіяння ПрАТ «ММК ім. Ілліча» збитків державі на суму 18 765, 61 грн.

Наведені обставини свідчать про недоведеність Державною Азовською морською екологічною інспекцією наявності шкоди, заподіяної державі, у розмірі 18 765, 61 грн., що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача повністю.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Державної Азовська морської екологічної інспекції до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» про стягнення збитків, заподіяних державі в сумі 18 765, 61 грн. в результаті порушення природоохоронного законодавства - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2018 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов