Постанова № 72790448, 13.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5454/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду, м. Харків, від 09.01.2018, суддя Сліденко А.В., , повний текст складено 12.01.18 по справі № 820/5454/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про 1) визнання протиправною бездіяльності з приводу невирішення по суті письмової заяви ОСОБА_1 від 06.06.2017 р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; 2) зобов’язати вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_1 від 06.06.2017 р. з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності з приводу невирішення по суті письмової заяви ОСОБА_1 від 06.06.2017р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області ; 2) зобов'язати вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_1 від 06.06.2017р. з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що одержаний лист від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17 не може бути розцінений ані як відмова у наданні дозволу, ані як надання дозволу. Вказаний лист вмотивований міркуваннями, які суперечать закону. Вказує на протиправну бездіяльність відповідача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 р. позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) з приводу невирішення по суті письмової заяви ОСОБА_1 від 06.06.2017р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження - Харківська область, місто Харків, пров. Путилівський, буд.№9; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) від 06.06.2017р. з урахуванням даного рішення суду. В решті вимог - позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, яким чином відповідні дії Головного управління порушують його права, свободи чи законні інтереси, яке право порушено, яких негативних наслідків зазнав позивач у зв'язку із таким порушенням, тож, не підтверджено право позивача на звернення до суду із подібним позовом. Зазначають, що частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо підведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Лист від 19.10.2017 за № 0-28069/0/6-23969/0/21-17 «Про розгляд заяви» визнаний судом бездіяльністю Головного управління (як форма неприйняття належного рішення по суті порушеного питання). В такому випадку підлягала застосуванню наступна норма матеріального права, яка була проігнорована судом. Вказують, що системний аналіз наведених вище норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що у разі ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк, це не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення. Враховуючи вищевикладене, надана Головним управлінням відповідь позивачу, якою йому не надано дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надано відмови, не порушила прав позивача та його законних інтересів, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову. Слід вказати, що чинним законодавством передбачено право Головного управління не надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину як і право громадянина розробити проект землеустрою без дозволу, дотримавшись при цьому процедури, визначеної у абзаці 3 ч.І ст. 118 ЗК. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах сформована ОСОБА_2 Судом у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16, де суд погодився із висновками судів першої і апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, суд першої інстанції не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене просять скасувати рішення Харківського окружного адміністративного від 09.01.2018 у справі № 820/5454/17 (суддя Сліденко А.В.) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Сторони по справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.

ОСОБА_1 повідомлений за адресою визначеною в адміністративному позові. Іншої адреси для листування позивача або його представника в позові не визначалось .

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, організовуючи виконання владної управлінської функції у спірних правовідносинах, не забезпечив прийняття ані рішення про надання дозволу, ані рішення про відмову у наданні дозволу. Натомість відповідач утримався від прийняття остаточного рішення по суті письмового звернення заявника, хоча такий порядок управлінської дії не передбачений законом. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважає, що правовою суттю вчиненого відповідачем діяння з розгляду звернення заявника є саме бездіяльність (як форма неприйняття належного рішення по суті порушеного питання), і така бездіяльність не може бути кваліфікована як правомірна у зв’язку з відсутністю відповідної правової підстави для обрання такої форми правової поведінки.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи за наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06.06.2017 р. позивач письмово звернувся до відповідача з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Відповідь на це звернення оформлена листом від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17.

Зі змісту цієї відповіді чітко і однозначно витікає, що Головне управління утримується від прийняття відповідного рішення.

Як з’ясовано судом, підставою для обрання саме такої форми правової поведінки владним суб’єктом обрано:

1) положення постанови КМУ від 07.06.2017 р.,

2) необхідність першочергового забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції,

3) проведені розрахунки, за якими площа земельних ділянок, котрі у 2 кварталі 2017 р. можуть бути передані за процедурою безплатної приватизації, складає всього 97,5 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 9 статті 118 цього Кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених вище норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що у разі ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк, це не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Судами встановлено, що клопотання позивача від 06.06.2017р. не було розглянуто відповідачем у строк, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Водночас, у спірних правовідносинах права позивача захищені на законодавчому рівні. Тобто, у зв'язку з бездіяльністю відповідача позивач набув права на самостійне замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в межах території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, виходячи з наведених вище положень ч. 7 ст. 118 ЗК України, ненадання відповідачем протягом місячного строку відповіді на клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_1, оскільки абзацом 3 ч. 7 ст. 118 Кодексу позивачу за наведених обставин законодавцем надано право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що письмово повідомити відповідача, додавши до такого повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність факту порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, що виключає можливість задоволення заявлених по справі позовних вимог.

Наявність листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17 з зазначенням про утримання від прийняття рішення відносно заяви позивача відповідно до ст. 118 ЗК України та факт відсутності прийнятого рішення за результатами розгляду заяви позивача, протягом місяця, надає позивачу право на самостійне замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, а саме за захистом цього права позивач звернувся з позовом до суду.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача щодо неправомірності листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.07.2017 р. №К-15243/0/6-16855/0/21-17 та протиправної бездіяльності відповідача не впливає на вирішення справи по суті.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, тому суд першої інстанції помилково надав оцінку обставинам справи і помилково зробив висновки про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 по справі № 820/5454/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 16.03.2018.