Постанова № 72790356, 13.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5282/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду, м. Харків, від 14.12.2017, суддя Біленський О.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 19.12.17 по справі № 820/5282/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області №0005521309 від 20.10.2017 р., яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 3479,26 грн. та нараховано пеню у розміру 4139,38 грн., а всього 7618,64 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Рішенням ГУ ДФС у Харківській області №0005521309 від 20.10.2017 року на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 3479,26 грн. та нараховано пеню у розмірі 4139,38 грн., а всього 7618,64 грн. Позивач вважає, що вказане рішення відповідача є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на те, що позивачем на виконання вимог вказаного Закону протягом зазначеного в оскаржуваному рішенні періоді з жовтня 2015 по грудень 2016 р. своєчасно та у повному обсязі здійснювалася сплата внеску на рахунок контролюючого органу, відкритий в ГУ ДКСУ у Харківській області, за №37191204012032, що підтверджується квитанціями. Факт того, що вказані кошти перераховувались на невідповідний рахунок, не свідчить про наявність такого правопорушення як несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення – задоволено . Скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0005521309 від 20.10.2017 р., яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 3479,26 грн. та нараховано пеню у розміру 4139,38 грн., а всього 7618,64 грн.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61100, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640,00 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що з вищеназваним рішенням суду не погоджуються тому, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та незаконним, суд не взяв до уваги наявність процесуальних порушень норм Податкового кодексу України, не дослідив належним чином обставин, не надав оцінку поданим відповідачем доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, при прийняті рішення у справі суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що у позивача є наявний податковий борг. Вказують, що згідно п.8 ст.9 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. 182602082) зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок за найманих працівників не пізніше 20 числа наступного місяця. Однак на відповідний рахунок сплати ЄСВ за найманих працівників (р\р 37194201012032) за період діяльності з жовтня 2015 року по грудень 2016 року сплати не надходило. Сплати були помилково здійснені платником не на той рахунок ( р\р 37191204012032). Тому по сплаті ЄСВ виникла недоїмка в сумі 16396,310 грн. Позивачеві на підставі заяви було здійснено перекид помилково сплачених коштів на відповідний рахунок від 22.12.2017 року в сумі 16688,00 грн. з рахунку сплати єдиного внеску соціального внеску (р\р 37191204012032) на рахунок сплати соціального внеску за найманих працівників ( р\р 37194201012032). Після погашення недоїмки по сплаті ЄСВ за найманих працівників за період з 21.10.2015 року до 22.12.2016 року була автоматично нарахована пеня в сумі 4139,38 грн. та штрафна санкція (20% з 01.01.2015) у розмірі 3479,26 грн. Вказують, що згідно п 2. розділу VII « Фінансові санкції» Наказу Міністерства фінансів України віл 20.04.2015 р. №449 « Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдине то внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( із змінами і доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року N 393. віл вересня 2016 p. N 813) сформовано рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників , які допустили зазначене порушення . починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20% своєчасно несплачених сум. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 % на суму фактично сплаченої недоїмки за кожен день прострочення платежу. Згідно п.2 розділу VII «Фінансові санкції» нарахування пені починається з першого календарного дня. що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу , до дня фактичної сплати (перерахування) включно. Тому позивачеві були нараховані штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування ) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) ЄСВ, відповідальність за несплату грошей на певний рахунок , покладається на власника рахунку. Враховуючи вищевикладене просять постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017. по справі №820/5282/17 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску за найманих працівників.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій квитанцій, за період діяльності з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року позивач помилково сплачувала на рахунок сплати єдиного соціального внеску 37191204012032 замість рахунку сплати єдиного соціального внеску за найманих працівників 37194201012032.

21 листопада 2016 року позивач звернулась до Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області з заявою про перерахування помилково сплачених коштів у сумі 16688,00 грн. з помилкового рахунку на вірний у з’язку з помилкою у перерахуванні.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області №0005521309 від 20.10.2017 року на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2015 року по 22.12.2016 року застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 3479,26 грн. та нараховано пеню у розмірі 4139,38 грн., а всього 7618,64 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - ОСОБА_2 N 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону N 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону N 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону N 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем згідно наданих копій квитанцій сплачено єдиний соціальний внесок за невідповідний рахунок.

Згідно з положеннями розділу VII наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 р. N 449 (далі Інструкція №449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п. 8 розділу VI Інструкції №449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.11 ст. 25 Закону 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З огляду на викладене, для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету.

Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.11 ст. 25 Закону 2464.

Колегія суддів зазначає, що помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п.11 ст. 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата єдиного внеску до Пенсійного фонду, що підтверджено належними доказами .

Таким чином, оскільки помилкове перерахування коштів не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску та ним самостійно нараховане зобов'язання за зазначеним платежем, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у рішенні від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15.

Окрім того, під час розгляду справи встановлено, що до позивача застосовано штраф та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2015 року по 22.12.2016 року, при цьому з наявних матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що позивач за листопад та грудень 2016 року здійснювала сплату єдиного соціального внеску на відповідний рахунок. (а.с. 52)

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування позивачем.

Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналогічні норми містились в Кодексі адміністративного судочинства України в редакції яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0005521309 від 20.10.2017 р., яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 3479,26 грн. та нараховано пеню у розміру 4139,38 грн., а всього 7618,64 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі № 820/5282/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 16.03.2018.