Постанова № 72790214, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1461/17 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Губської Л.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Рівненської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про визнання протиправним рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці ДФС (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області (далі - відповідач - 2) про визнання протиправним рішення та стягнення коштів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці ДФС від 13.09.2017 №UA204010/2017/000105/2.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204010/2017/00183.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, посилається на те, що за результатами проведеної перевірки, Рівненською митницею ДФС встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально. Декларантом не надано повний пакет документів для підтвердження митної вартості товарів, розбіжності в поданих документах не усунуто, що унеможливлює визначення митної вартості товарів за ціною угоди.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.09.2017 уповноваженою на декларування особою ТОВ «Захід Рівне Плюс» від ФОП ОСОБА_3 до Рівненської митниці ДФС було подано в електронному вигляді митну декларацію №UA204010/2017/017095.

Згідно вищевказаної декларації задекларовано товар "2-х станків (верстатів) для обробки скла, що були у використанні згідно фактури-інвойсу" за загальною ціною 5500 Євро (по 2750 Євро за кожний) митною вартістю 201196 грн. 58 коп.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідно до положень Митного кодексу України відповідачем 1 встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) у банківському платіжному дорученню в іноземній валюті №9 від 24.07.2017 здійснено посилання на контракт №1 від 13.06.2017, у той час, коли у виставленому інвойсі №217152 від 21.08.2017 зовнішньоекономічний контракт №1 від 13.06.2017 не зазначено; 2) в копії експортної митної декларації країни відправлення зазначено комерційні умова поставки EXW CAEN, однак згідно встановленого інвойсу №217152 від 21.08.2017 комерційні умови поставки EXW ROTS; 3) у міжнародній товаротранспортній накладній CMR №906860 від 24.08.2017 зазначено пакувальний лист, який супроводжує товар, однак такий документ до митного оформлення не подано.

Враховуючи вищевикладене відповідач 1 прийшов до висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а обраний метод її визначення не підтверджений належним чином документально.

На підставі ст. 53 Митного кодексу України, декларанту необхідно було надати документи на усунення обставин визначених ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме, 1) виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями; 3) пакувальні листи на партію товару, враховуючи посилання на них у міжнародній товаротранспортній накладній CMR.

Разом з тим, позивач повідомив про неможливість надання інших додаткових документів.

За результатом перевірки відомості, що містяться в наданих декларантом документах не підтверджені належним чином документально та не дають змоги перевірити числове значення заявленої митної вартості товару, чим за твердженням відповідача 1 порушено вимоги Митного кодексу України. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам визначеним Митним кодексом України, оскільки за твердженням відповідача 1 застосування методу за ціною договору неможливо.

На підставі зазначеного митницею в межах компетенції прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13.09.2017 №UA204010/2017/000105/2 та картку відмови у митному оформленні товарів №UA204010/2017/00183.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином підтверджено заявлену митну вартість товарів, а відповідачем 1 жодних належних та допустимих доказів щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У статті 57 Митного кодексу України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Митного кодексу України, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Отже, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття митними органами про визначення митної вартості за іншим, ніж зазначив декларант методом та видання карток відмов стала наявність сумніву щодо правильності заявленої декларантом митної вартості.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно тi документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі № 21-2177а16.

Як вбачається з матеріалів справи вартість постановленого товару визначена відповідно до умов зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу обладнання від 23.06.2017 № 1, укладеного між позивачем та "SV MIROITERIE SARL".

В порушення положень Митного кодексу України щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів, відповідачем 1 не обґрунтовано належним чином неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Крім того, на підтвердження митної вартості товарів позивачем надано до Рівненської митниці ДФС наступні документи: - договір купівлі-продажу обладнання №1 від 23.06.2017; - доповнення № 2 від 21.07.2016 до зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 24.06.2016 № 30; - міжнародна автомобільна накладна (СМR) від 11.08.2016 № CZ TY 3931745; - свідоцтво фірми «SV MIROITERIE SARL»; - фактура №646 від 12.07.2017; - платіжний документ №9 від 24.07.2017; - інвойс/фактура №217152 від 21.08.2017; - експертний висновок ТПП від 15.08.2016 № 0-484; - митна декларація країни експорту від 24.08.2017 17FD0072063003052; - CMR №906860 від 24.08.2017; - пакувальний лист від 21.08.2017; - сертифікат походження від 16.05.2017; - бухгалтерські документи фірми «SV MIROITERIE SARL»; - сертифікат походження №9704/214; - договір-заявка на перевезення вантажу №1/23/08/2017 від 23.08.2017; - рахунок-фактура №Р-000072 від 28.08.2017.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської митниці ДФС від 13.09.2017 №UA204010/2017/000105/2.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Рівненської митниці ДФС не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 жовтня 2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Літвіна Н. М.