Постанова № 72790131, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17213/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Губської Л.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи - комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», комунальне підприємство «Київський міський бізнес центр» про визнання незаконним та скасування рішення в частині,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), в якому просив визнання незаконним та скасування п. 204 таблиці Додатку 1 до рішення відповідача від 27 грудня 2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва».

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року до справи залучено в якості третіх осіб - комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», комунальне підприємство «Київський міський бізнес центр».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунального майна міста та районів» 01.10.2001 року було проведено розмежування комунального майна м. Києва між новоутвореними 10-ма районами м. Києва.

Відповідно до вказаного рішення житлові будинки, які до розмежування майна між районами вже належали районам, були віднесені до комунальної власності територіальних громад 10-ти районів м. Києва саме згідно з документами, які були надані ліквідаційними комісіями.

Згідно Додатку 1 до вказаного рішення у пункті 204 за адресою АДРЕСА_1 літ. В у м. Києві до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва віднесено складські приміщення загальною площею 100,9 кв.м.

ОСОБА_3 є власником 1/2 частини нежилих приміщень (в літ. Б) загальною площею 239,30 кв.м., що розташовані в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві згідно договору дарування частини нежилих приміщень від 07.08.2012 року.

Позивач вказує на прибудову спірних складських приміщень до його будинку без належних дозволів та без дотримання будівельних норм та стандартів, що порушує права власників приміщень за адресою у м. Києві по АДРЕСА_1 (літ. Б) на пожежну охорону та завдає шкоди технічному стану будинку за літерою «Б».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача спірним рішенням при його прийнятті порушено не було.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

На виконання Постанови Верховної Ради УРСР від 08.12.90 року «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.91 року «Про введення в дію Закону України «Про власність», постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» зобов'язано міністерства та відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 01.01.92 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні до комунальної власності.

На підставі зазначених нормативно-правових актів виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення від 13.01.92 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», пунктами 1 - 3 якого затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста та переданого до комунальної власності районів.

Згідно архівного витягу із додатку 1 до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 (від 22.07.2016 року) до комунальної власності м. Києва передано нежилі будинки та споруди, зокрема, за адресою по вул. Ярославів Вал: 33а (1969 кв.м - триповерховий будинок); 33б (1213,4 кв.м - двоповерховий будинок) та 33в (480,6 кв.м - двоповерховий будинок). (а.с. 13)

Згідно архівного витягу із додатку 1 до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 (від 22.07.2016 року) до об'єктів комунального майна належить, зокрема, складські приміщення площею 100,90 по АДРЕСА_1, літ. В у м. Київ. (а.с. 14)

Після виконання положень, наведених у підпункті 7 рішення Київської міської ради від 06.09.2001 року № 3/1437, районні в м. Києві ради, утворені згідно з цим рішенням, є правонаступниками прав і обов'язків в частині майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до нового адміністративно-територіального устрою (пункт 8).

Відповідно до статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади тощо.

Нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, літ. В, В1 перебувають на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація».

Таким чином, оскаржуване рішення Київської міської ради з додатком прийнято в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З огляду на вищевикладене, а також те, що рішення № 208/1642 від 27.12.2001 було прийнято відповідачем до проведення державної реєстрації права власності за позивачем, то спірне рішення на момент розгляду справи судом безпосередньо не стосуються прав та інтересів позивача. Крім того, відсутні докази того, що вони породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та впливають на його права та обов'язки. А також, не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача, шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 жовтня 2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Літвіна Н. М.