Постанова № 72789859, 13.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року справа №812/225/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Токаревої А.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 р. (складене у повному обсязі 04 січня 2018 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/225/17 (головуючий І інстанції суддя Борзаниця С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_2" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 7 від 05.01.2017,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.02.2017 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 7 від 05.01.2017 року; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 3-5).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 812/225/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 7 від 05.01.2017 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 34000 грн. та зобов’язання усунути порушення.

Вирішено питання судових витрат (т. 1 а.с. 11-17).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, враховуючи ненадання позивачем доказів закінчення виявлених НКРЕКП порушень, а також процедуру підготовки проекту рішення НКРЕКП та його оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП, зважаючи на обов’язковість дотримання строків, визначених законом про НКРЕКП та Регламентом, розгляд НКРЕКП акта від 19.12.2016 року № 218 та прийняття рішення за його результатами було можливе лише 05.01.2017 року.

Також вказує на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1276-р) та ст. 10 Закону № 1669.

Відзив на апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_2" в 2012 році отримало ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на постачання теплової енергії (а.с. т. 1 а.с. 110-112).

На виконання наказу НКРЕКП від 07.11.2016 № 203 та посвідчення на проведення планової перевірки від 07.11.2016 № 206, згідно з Планом заходів із здійснення державного контролю ліцензіатів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2016 рік, затвердженим наказом НКРЕКП від 23 листопада 2015 року № 317 (зі змінами), з 01.12.2016 по 19.12.2016 Комісією була проведена планова перевірка дотримання позивачем ОСОБА_3 умов за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої був складений акт від 19.12.2016 № 218 (т. 1, а.с.63-109).

05.01.2017 на засіданні Комісії, яке було проведено у формі відкритого слухання, відповідно до статей 19 та 22 Закону про НКРЕКП та статті 17 Закону України «Про природні монополії» була прийнята постанова НКРЕКП № 7, якою на позивача накладений штраф у розмірі 34 000 грн. та зобов'язано усунути порушення ОСОБА_3 умов (т. 1 а.с. 58-62).

Проблемою даного спору є питання правомірності прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 7 від 05.01.2017 року.

Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову правомірним, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі – Закон про НКРЕКП) передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 19 зазначеного Закону визначені особливості здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг

Згідно частини 1 вказаної статті Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора (ч. 2 ст. 19 Закону про НКРЕКП).

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право:

1) вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов;

2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу;

3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю;

5) приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень;

6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом (ч. 4 ст. 19 Закону про НКРЕКП).

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону про НКРЕКП за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Один примірник акта про результати перевірки передається суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

Суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Частиною 6 статті 19 Закону про НКРЕКП визначено, що планові перевірки суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, проводяться не частіше одного разу на рік відповідно до річних планів, які затверджуються Регулятором до 1 грудня року, що передує плановому, та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.

План здійснення заходів державного контролю на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п'ять днів до початку відповідного планового періоду.

Планова виїзна перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 днів до дня його початку.

Строк проведення планової виїзної перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів.

У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення планової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - до семи робочих днів з внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.

Щорічно, до 1 квітня, Регулятор готує звіт про виконання річного плану державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, за попередній рік, який включається до річного звіту про діяльність Регулятора та підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора.

Згідно частини 9 статті 19 Закону про НКРЕКП до проведення перевірок Регулятор має право залучати представників інших державних органів, органів місцевого самоврядування за згодою керівників цих органів.

Таким чином, статтею 19 Закону про НКРЕКП визначений конкретний порядок здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, який, серед іншого, передбачає процедуру проведення планової перевірки.

З аналізу статті 19 вказаного Закону вбачається, що цією нормою не визначене право суб'єкта господарювання, діяльність якого перевіряється, не допустити комісію з перевірки до проведення планової перевірки.

Усі можливі заперечення щодо підстав та порядку проведення планової перевірки відповідно до абз. 4 частини 5 статті 19 Закону про НКРЕКП можуть бути викладені у письмових поясненнях та обґрунтуваннях щодо проведеної перевірки у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки, що і було зроблено позивачем.

Таким чином, відповідно до положень Закону про НКРЕКП саме на Регулятора покладений обов'язок визначення законних підстав для призначення та проведення планових перевірок конкретного суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 3 Закону України № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669) органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 вказаного розпорядження затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене м. Сєвєродонецьк Луганської області. Зазначене розпорядження на теперішній час є чинним.

Посилання апелянта на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р є недоречним, оскільки ним затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, а не які знаходяться на території проведення антитерористичної операції.

Щодо відсутності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України суд зазначає, що сертифікат підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань. За таких обставин, посилання на нього апелянтом безпідставне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що згідно частини 3 ст.11 Закону № 1669 Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Позивач як станом на момент затвердження річного плану перевірок, так і станом на момент проведення самої планової перевірки був зареєстрований та здійснював свою діяльність у м. Сєвєродонецьку Луганської області. Тобто, як станом на момент призначення та проведення перевірки, так і станом на момент прийняття спірної постанови позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції.

Таким чином, в силу приписів ст. ст. 3, 11 Закону № 1669 у відповідача не було законних підстав для призначення та проведення відносно Позивача планової перевірки.

Відповідно до п. 4 Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, затверджених постановою КМУ № 565 від 05.08.2015, господарська діяльність позивача, яка була предметом перевірки відповідачем, відноситься до середнього ступеня ризику, що не заперечується сторонами у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач внаслідок тимчасово законодавчо встановленим обмеженням не мав повноважень щодо призначення та проведення стосовно позивача планової перевірки, тобто діяв не на підставі та не у межах повноважень, що визначені законами України.

Згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, оскільки порушення, про які зазначено в акті перевірки від 19.12.2016, стались в період до 31.12.2015, то і строк застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 250 Господарського кодексу України сплинув 31.12.2016.

Стаття 250 Господарського кодексу України допускає застосування адміністративно-господарських санкцій після закінчення одного року з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності лише у випадках, передбачених законом.

Апелянтом не зазначено норм закону, який би подовжував визначений ст. 250 ГК України річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій при здійсненні НКРЕКП своїх контролюючих функцій.

Посилання апелянта в якості законних підстав застосування адміністративно-господарських санкцій на обов'язковість дотримання строків, визначених Законом про НКРЕКП та Регламентом, є недоречним, оскільки зазначені Закон та Регламент не подовжують визначений ст. 250 ГК України річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій, а визначають строки вчинення певних дій за результатами проведеної перевірки.

Частиною 6 статті 19 Закону про НКРЕКП прямо визначено, що планові перевірки проводяться відповідно до річних планів, які затверджуються самим Регулятором - відповідачем у справі.

Таким чином, відповідачем порушено встановлений строк накладення санкцій, що вказує на відсутність у останнього законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови 05.01.2017.

Судом встановлено, що відповідач призначив та провів планову перевірку стосовно позивача за умов тимчасово законодавчо встановлених обмежень, тобто не маючи належних повноважень, після чого прийняв відносно позивача постанову про накладення адміністративно-господарських санкцій після закінчення законодавчо визначеного строку їх застосування, що є порушенням положень ст. ст. 3, 11 Закону № 1669 та ст. 250 Господарського кодексу України.

Крім того, п. 29 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII, що набрав чинності 28.06.2015 року, передбачено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Позивач 22.11.2016 року звернувся до відповідача з заявами про анулювання раніше отриманих ліцензій, оскільки підприємство надавало вказані послуги виключно за нерегульованими тарифами, тому діяльність позивача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії взагалі з 28.06.2015 року не підлягала ліцензуванню, що також спростовує правомірність проведення перевірки стосовно нього (а.с. 113 - 116).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги щодо скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 7 від 05.01.2017 року правильно задоволені судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 р. у справі № 812/225/17 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_2