Рішення № 72789760, 26.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21513/17

Провадження № 2-а/761/111/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Яриновської Є.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи Осипенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира роти № 9 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, третя особа: Департамент патрульної поліції про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду з позовною заявою до Командира роти № 9 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, третя особа: Департамент патрульної поліції про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої просив визнати протиправною та скасувати постанову серії АР №506808 від 10.06.2017 року Управління патрульної поліції у місті Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 506808 від 10.06.2017 року складеною Командиром роти №9 батальйону №2 УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_2, ОСОБА_1, було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді 510,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

На думку позивача, його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку, постанова винесена незаконно і упереджено з порушенням його прав та чинного законодавства, тому постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Так, як зазначає позивач, при складенні постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем було допущено порушення, а саме: в порушення вимог до ст. 276 КУпАП розгляд справи було проведено на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення; інспектором проігноровано вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП та позбавлено позивача можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; в постанові у справі про адміністративне правопорушення, не міститься посилання на жодні докази у даній справі про адміністративне правопорушення, на яких ґрунтується прийняте рішення.

Окрім цього, позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає обставинам справи і його незаконно притягнуто до відповідальності, оскільки частина 3 чт. 122 КУпАП не передбачає відповідальності водія лише за здійснення зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Як вбачається із пояснень представника Департаменту патрульної поліції, поданими до суду в судовому засіданні 26.02.2018 року останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні 26.02.2018 року в якості свідка відповідач ОСОБА_2 пояснив, що 10.06.2017 року він ніс службу в складі екіпажу в Солом'янському районі. Ним було помічено автомобіль позивача, який зупинився з порушенням правил дорожнього руху, ОСОБА_1 разом з дитиною вийшов з автомобіля та пішов у бік ринку. ОСОБА_2 вказав позивачу на правопорушення, однак останній не прийняв зауваження до уваги, тому відповідачем було ознайомлено громадянина з його правами, взято до уваги всі наявні свідчення та складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі.

Із переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що позивач здійснив зупинку/стоянку свого транспортного засобу з порушенням Правил дорожнього руху, а саме п. 17.1 ПДР, та на зауваження працівника поліції ніяким чином не відреагував. При винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі інспектором було роз'яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені КУпАП, повідомлено про суть правопорушення, роз'яснено право надавати пояснення, яким і скористався позивач. ОСОБА_1 було роз'яснено право користуватися юридичною допомогою адвоката, проте, позивач даним правом не скористався.

Вислухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, переглянувши відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.06.2017 року відповідачем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії АР №506808 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови, позивач здійснив зупинку/стоянку в смузі позначеній дорожнім знаком 5.11 «Рух маршрутних транспортних засобів», чим порушив 17.1 ПДР України.

Позивач не погоджуючись з даною постановою, звернувся до суду.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП України передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як слідує з матеріалів справи відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху -

У відповідності до Правил дорожнього руху України, а саме: - п. п « б » п. 2. 3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; - п. 15. 1. зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі; - п. 1. 10 ПДР узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней); - п.1. 10 ПДР тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном; - п. 15. 2 ПДР за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху); 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Згідно статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у випадках, визначених законом, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (стаття 222 КУпАП).

Щодо тлумачення понять «за місцем» та «на місці» то дійсно, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5 - рп / 2015 положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Згідно наказу Департаменту патрульної поліції, про утворення управління патрульної поліції у місті Києві, адміністративно - територіальною одиницею обслуговування вказаного управління є м. Київ. Отже прийняті у місті Києві рішення посадових осіб Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної є таким и що прийняті у межах юрисдикції відповідного органу.

Окрім цього пункт 2.3 рішення Конституційного Суду України № 5 вказує, що ч. 1 та 4. 2 ст. 258 КУпАП визначено випадки коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596 - VIII, ч. 2 ст. 258 КУпАП викладено у новій редакції «протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі». Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаному випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках передбачених законом не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП (абзац 3 пункту 2.3 рішення Конституційного Суду України № 5 ).

Щодо позиції позивача, яка стосується процедури розгляду справи у порядку вимог ст. 278-280 КУпАП, то вказаний розгляд відбувся, оскільки інспектор оцінив докази, ознайомився з поясненнями водія та прийняв притягнути його до адміністративної відповідальності. Також слід відповідно до положень ст. 33 КУпАП, при накладенні враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Крім того, як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 06 березня 2008 року № 2 « Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі що адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Посилання позивача в позові на те, що інспектором поліції проігноровано вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП та позбавив його можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, суд відхиляє, оскільки як вбачається із переглянутого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який було переглянуто в судовому засіданні, інспектором патрульної поліції було роз'яснено позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП, проте, ОСОБА_1 свої правами, передбаченими ст. 268 КУпАП не скористався.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється посадовою особою за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині скасування постанови про притягнення ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 73-77, 79, 90, ст. ст. 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Командира роти № 9 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), третя особа: Департамент патрульної поліції (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 40108646) про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд міста Києва. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ М.А. РИБАК