Рішення № 72789575, 27.02.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/27277/17

Провадження №2-а/760/226/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Продан М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного( письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто на 15 травня 2017 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто на 15 травня 2017 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Посилається в позові на те, що з 10 червня 1984 року по 06 червня 1986 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил СРСР, та в цей час, в період з 02 грудня 1985 року по 20 квітня 1986 року, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Ефіопії.

Зазначає, що 15 травня 2017 року йому, при первинному огляді, було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», він звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату про направлення поданих ним документів до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, надавши усі необхідні для призначення допомоги документи.

Проте, Міністерство оборони України розглянувши подані ним документи прийняло рішення, яке викладене у листі Департаменту фінансів Міноборони України, від 03 липня 2017 року за вих. №248/3/6/2347, у відповідності до якого документи повернуті без реалізації, так як інвалідність йому встановлено понад тримісячний термін після звільнення зі служби.

Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними, протиправними та такими, що порушують його конституційні права на пенсійне забезпечення, а тому змушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою суду від 13 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (а.с. 101).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов через канцелярію суду, представник Міністерства оборони України просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби комісією не розглядались, рішення розпорядником коштів не приймалося, та протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався, а тому підстав для зобов'язання Міністерства оборони України призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності позивача, немає. Крім того, Міністерство оборони посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (а.с.а.с. 108-115).

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Так, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із тим, що скорочене провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, то вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Пунктом 3 частини 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження ( у письмовому провадженні).

Вивчивши доводи позовної заяви, додані до неї документи, суд встановив і врахував наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п.«б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, з 10 червня 1984 року по 06 червня 1986 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил СРСР, та в цей час, в період з 02 грудня 1985 року по 20 квітня 1986 року, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Ефіопії.

15 травня 2017 року йому, при первинному огляді, було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 15 травня 2017 року серії НОМЕР_1 (а.с. 32).

З матеріалів справи встановлено, що позивач у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату про направлення поданих ним документів до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, надавши усі необхідні для призначення допомоги документи.

Міністерство оборони України розглянувши подані позивачем документи прийняло рішення, яке викладене у листі Департаменту фінансів Міноборони України, від 03 липня 2017 року за вих. №248/3/6/2347, у відповідності до якого документи повернуті без реалізації, так як інвалідність йому встановлено понад тримісячний термін після звільнення зі служби (а.с. 34).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року на виконання вимог Закону України ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Судом встановлено, що Запорізьким обласним військовим комісаріатом заява та документи позивача на виплату одноразової грошової допомоги, визначені п. 11 Порядку, були направлені на адресу Міністерства оборони України.

Однак, відповідач листом повернув документи без реалізації.

У відзиві на позовну заяву, Міністерство оборони України підтверджує той факт, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби комісією не розглядались, рішення розпорядником коштів не приймалося.

Позивачем не було порушено процедуру звернення за вказаною допомогою, визначену Порядком № 975 та Положенням про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №389 від 03.06.2013 року.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.

Згідно з п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулись за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наведена норма чітко передбачає, що розпорядник бюджетних коштів, яким в даному випадку є відповідач, уповноважений прийняти рішення лише про призначення та виплату або про відмову у призначення та виплаті одноразової грошової допомоги.

Відтак, нормативно - правовими актами України, якими регулюється порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, не надано право розпоряднику бюджетних коштів направляти документи без реалізації.

Дана позиція також висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України в справі від 21 листопада 2016 року у справі № К/800/31484/16.

Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а ст. 16-3 визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, однак строків реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено жодними нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч. 2 п. 3 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 15 травня 2017 року в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку №975.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року №21-131а15.

За правилами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Оскільки відповідачем не прийнято мотивоване рішення про призначення або відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути дане питання.

Керуючись ст.ст. 17, 19 Конституції України, ст. ст. 40, 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 3, 16, 16-1, ч. 9 ст. 162-3, ч. 1 ст. 16 - 4 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, ст.ст. 1, 2, 5, 77, 241, 244, 246, 255, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України в частині нерозгляду документів, направлених Запорізьким обласним військом комісаріатом, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 травня 2017 року.

У решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.І. Кізюн