Вирок № 72787322, 16.03.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10275/17

Провадження № 1-кп/750/93/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого – судді Кузюри М.М.

з участю: секретаря Дорошенко О.В.

прокурора Савицького І.Ю.

захисника ОСОБА_1

законного предст. обвин. ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

предст.потерпілого ОСОБА_5

предс. служби у

справах дітей ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010003387 від 14 травня 2015 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, військовослужбовця за контрактом в окремому загоні спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 м. Маріуполь, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2015 року близько 14 год. 30 хв. неповнолітній ОСОБА_3, знаходячись на зупинці громадського транспорту «вулиця Грибоєдова» біля будинку № 134 по вул. 1-го Травня в м. Чернігові, в ході конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 два удари, а саме: один удар рукою, стиснутою в кулак, в область щелепи, та один удар ногою в область голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом скроневої кістки справа, епідуральною гематомою над правою скроневою долею головного мозку, забиттям головного мозку, субарахноїдальним крововиливом, перелому кісток носа зі зміщенням, наскрізно-забійно-рванї рани верхньої губи та травматичним невритом правого слухового нерву, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 182 від 10.08.2015, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та суду пояснив, що 14 травня 2015 року близько 14 год. на вул. Рокосовського на зупинці біля магазину «Електрон» удвох із знайомим зайшов до салону автобуса маршруту № 160, де сплатили водію за проїзд по 3 грн. Водій став вимагати сплатити 3 грн. 50 коп. за проїзд, але він заперечив та наголосив на тому, що рішенням міської ради і судом встановлено оплату за проїзд у маршрутному транспорті у розмірі 3 грн. Водій зателефонував своєму директору та зупинив автобус на наступній зупинці, з якого усі пасажири, окрім нього, його товариша та знайомої дівчини, вийшли. Прибув ОСОБА_4, який з порушенням Правил дорожнього руху України на тротуарі поруч з автобусом припаркував свій автомобіль, зайшов до салону та у грубій розпочав з ними спілкування, яке переросло у словесний конфлікт. Конфлікт стосувався вартості проїзду у маршрутному таксі. ОСОБА_4 при цьому показував якісь папери та переконував, що вартість проїзду встановлена цілком обґрунтовано і законно, а він заперечував. Показував водію та ОСОБА_4 не посвідчення працівника міліції, а учнівське посвідчення, яке має сині та жовті кольори. Після цього ОСОБА_4, він та його знайомі хлопець та дівчина вийшли з салону автобуса, де продовжили спір. Його образила поведінка ОСОБА_4 і, стоячи один проти одного, він наніс йому правою рукою прямий удар в район лівої щелепи чи підборіддя. ОСОБА_4 від удару подався назад та у напівприсяді обперся правою рукою на асфальт. У такому положенні він наніс другий удар потерпілому підйомом правої ноги в ліву частину голови, від чого він упав та вдарився головою об асфальт. ОСОБА_4 втратив свідомість на кілька секунд. Він засунув пальці йому в рот, щоб перевірити та переконатися, що в нього не запав язик. Знає про необхідність таких дій у подібних ситуаціях, так як з літа 2014 року був волонтером на добровільних засадах, а з лютого 2016 року за контрактом є військовослужбовцем військової частини 3057 (м. Маріуполь), та вивчав парамедицину. Додав, що не дочекався міліції та пішов з місця події, так як був на той час неповнолітнім та не усвідомлював у повній мірі того, що скоїв. Того ж дня виїхав до м. Маріуполя, де був волонтером.

З врахуванням часткового визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого діяння суд вважає повністю доведеною, а його доводи спростованими, наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що займається приватною підприємницькою діяльністю та маршрутними перевезеннями пасажирів у м. Чернігові. 15 травня 2015 року близько 14 год. йому зателефонував водій маршрутного автобуса та повідомив, що двоє молодих людей обурюються вартістю проїзду у маршрутному автобусі. Він прибув через кілька хвилин на зупинку громадського транспорту по вул. Грибоєдова, де в салоні автобуса «Рута» держзнак СВ 3233 АА перебували двоє молодих хлопців та дівчина, яка сиділа на двох сидіннях і він зробив їй зауваження. ОСОБА_3 одразу спитав у нього, чому вартість проїзду складає 3 грн. 50 коп., а не 3 грн., як на його думку має бути, на що він відповів, що питання ціноутворення є прерогативою міської ради і він не встановлював таку вартість на свій розсуд. Після цього вийшов з салону автобуса та зупинився біля свого автомобіля, що був припаркований поруч з автобусом, палив цигарку. До нього підійшов ОСОБА_3 та висловив своє невдоволення тим, як він припаркував свій легковий автомобіль. Він стояв правою стороною тулуба до ОСОБА_3 та не бачив, але одразу після слів ОСОБА_3 відчув удар рукою в голову справа над правим вухом. Одразу ж після удару він більше нічого не пам’ятав. За що отримав удари, пояснити не може, причин для цього не було і обставини суперечки не спонукали ОСОБА_3 до таких дій. Після отримання тілесних ушкоджень він давав свідчення у міліції, після чого сестра відвезла його до обласної лікарні, де він був госпіталізований та 2-3 тижні проходив курс стаціонарного лікування. З того часу він періодично, двічі-тричі на рік проходить курс лікування, внаслідок отриманих травм є інвалідом ІІІ-ї групи. Позов підтримує у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що працює водієм у СПД «Дроботущенко» на маршруті № 160. Близько 14 год. 14 травня 2015 року до автобуса на вул. Рокосовського у м. Чернігові зайшли двоє молодих хлопців, які недоплатили за проїзд по 50 коп., на що він звернув їх увагу, а вони у відповідь повідомили, що затребувана ними сума є надмірною та безпідставною. Він надав їм документи, що підтверджували обґрунтованість вартості проїзду, але молоді люди сказали, що це незаконно. Зателефонував ОСОБА_4, який запропонував викликати міліцію, але ОСОБА_8 сказав, що він і є міліція, продемонструвавши при цьому посвідчення синьо-жовтого кольору. За рекомендацією ОСОБА_4 на зупинці «вул. Грибоєдова» він зупинив автобус, повернув сплачені кошти пасажирам, які залишили автобус, а ОСОБА_3, його знайомі хлопець та дівчина залишились. Коли ОСОБА_4 зайшов до автобуса, одразу зробив зауваження дівчині, яка сиділа, поклавши свої ноги на сидіння автобуса, після чого почався словесний скандал між ним та ОСОБА_3 з приводу підвищення тарифів на проїзд. ОСОБА_4 продемонстрував документи на обґрунтованість проїзду, але це не подіяло на пасажирів, спір між ними та ОСОБА_4 наростав. Коли вони всі вийшли з автобуса, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зупинились на рівні чуть попереду передніх дверей автобуса на відстані метрів 4-5, були у полі його зору. Він не чув їх розмови, але бачив, як ОСОБА_8 правою рукою наніс удар ОСОБА_4 в обличчя, можливо у щелепу. ОСОБА_4 від удару похитнувся, від удару ступив кілька кроків назад до свого автомобіля та почав присідати, майже схилившись коліном до асфальту, після чого ОСОБА_3 наніс йому ще один удар ногою, від чого ОСОБА_4 упав. Від удару він об асфальт головою не ударявся.

Окрім зазначеного, винуватість ОСОБА_3 підтверджується наступним:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.05.2015, якою зафіксовано повідомлення потерпілого ОСОБА_4 про нанесення йому тілесних ушкоджень;

-протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.05.2015, де свідок ОСОБА_7 упізнав ОСОБА_3 як чоловіка, який 14.05.2015 на зупинці громадського транспорту «вул. Грибоєдова» в м. Чернігові наніс два удари ОСОБА_4;

-протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.05.2015, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 упізнав ОСОБА_3 як чоловіка, який наніс йому тілесні ушкодження;

-протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписом до нього від 06.07.2015 за участю свідка ОСОБА_7, переглянутим та дослідженим при судовому розгляді, в ході якого свідок повідомив про події, які відбувалися 14.05.2015, та за допомогою статиста показав взаєморозташування учасників конфлікту по відношенню один до одного та до маршрутного транспортного засобу, а також продемонстрував механізм нанесення ОСОБА_3 ударів потерпілому;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2015 за участю потерпілого ОСОБА_4, в ході якого він повідомив про конфлікт, який відбувся 14.05.2015, місцерозташування учасників конфлікту та транспортних засобів, а також за допомогою макету продемонстрував механізм нанесення йому ударів;

-висновком експерта № 182 від 22.07.2015, відповідно до якого у ОСОБА_4 внаслідок події виявлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з перелом скроневої кістки справа, епідуральною гематомою над правою скроневою долею головного мозку, забиттям головного мозку, субарахноідальним крововиливом, переломом кісток носа зі зміщенням, наскрізною забійно-рваною раною верхньої губи, травматичним невритом правого слухового нерву, для отримання яких потерпілому необхідно було завдати не менш ніж два впливи, що травмували. Увесь вище вказаний комплекс тілесних ушкоджень, в сукупності, за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які могли утворитися внаслідок бокового удару рукою, стиснутою в кулак, та нанесення удару ногою.

Аналізуючи в сукупності надані прокурором та досліджені у судовому засіданні долучені до матеріалів кримінального провадження документи, які узгоджуються між собою та свідченнями учасників судового розгляду, суд за вказаних обставин приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, а саме, умисному заподіянні тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, у зв'язку з чим його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України.

Заперечення обвинуваченого та його захисника щодо умислу ОСОБА_3 на заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 та клопотання про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження, суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує факту умисного нанесення потерпілому ОСОБА_4 двох ударів, рукою та ногою, внаслідок яких потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, висловлюючи при цьому лише свою версію розвитку подій, а саме, зазначаючи, що ОСОБА_4 від його удару ногою упав та вдарився правою частиною голови об асфальт, від чого, на його думку, і отримав тяжкі тілесні ушкодження. Зазначене спростовується свідченнями ОСОБА_7, який стверджує, що потерпілий ОСОБА_4 головою об асфальт не вдарявся, і такі свідчення обвинуваченим та захисником, у свою чергу, будь-якими доказами не спростовані, а також висновком комісійної судово-медичної експертизи № 182, згідно якої не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у потерпілого за обставин, на які вказує свідок ОСОБА_7, а також можливість утворення усього комплексу тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 внаслідок бокового удару рукою, стиснутою в кулак, та нанесення удару ногою.

Суд не вбачає розбіжності у висновках судово-медичної експертизи № 523 та комісійної судово-медичної експертизи № 182 з огляду на те, що при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_4 № 523 від 30.06-07.07.2015 не були враховані висновки мультиспіральної комп’ютерної томографії № 2948 від 14.07.2015, згідно якої встановлено перелом скроневої кістки праворуч, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії, асиметрія шлуночків, правобічна часткова аномалія Кімерлі.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 на час вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім, що відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом’якшує покарання, та визнав провину у заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Обставин, які обтяжують його покарання, в ході судового розгляду не встановлено.

За місцем проживання та військової служби обвинувачений ОСОБА_3 характеризується позитивно, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у наркологічному диспансері не перебуває.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, з огляду на його тяжкість та наслідки, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи зізнавальні свідчення та щире каяття обвинуваченого у скоєному, неповнолітній вік обвинуваченого на час вчинення кримінального правопорушення, висновок досудової доповіді про низький рівень вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, на даний час обвинувачений є військовослужбовцем та проходить службу у зоні проведення антитерористичної операції, суд визнає зазначені обставини такими, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд визнає можливим, з врахуванням положень ст. 69 КК України, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою він засуджується.

Заявлене захисником обвинуваченого клопотання про застосування до обвинуваченого, у разі його засудження за ч. 1 ст. 121 КК України, ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв’язку з безпосередньою участю обвинуваченого у антитерористичній операції, задоволенню не підлягає.

Відповідно до вказаного закону амністія поширюється на осіб, що є суб’єктами, які мають право на амністію, та вчинили злочини до набрання ним чинності. За ч. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню по амністії підлягають особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій. Подія злочину, вчинена ОСОБА_3, мала місце до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», однак суду не надані підтвердження статусу обвинуваченого як суб’єкта амністії, визначеного ч. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році», а саме, його безпосередньої участі в антитерористичній операції, та отримання статусу учасника бойових дій. Посвідчення військовослужбовця та характеристика з відповідною інформацією не є підтвердженням зазначеного статусу.

Заявлений прокурором цивільний позов та заява про збільшення позовних вимог в інтересах держави про відшкодування витрачених закладом охорони здоров’я «Чернігівська обласна лікарня» коштів на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 на загальну суму 9 647 грн. 66 коп. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою КМУ від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до довідки КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» № 01-07/223 від 23.06.2015, хворий ОСОБА_4 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні 22 ліжко-дні та вартість лікування за цей період становить 9 647 грн. 66 коп. До витрат, згідно вказаної довідки, включені і суми, які не відносяться до вартості витрат безпосередньо на лікування потерпілого чи на утримання лікувального закладу, в якому проводилося лікування. Суд вважає необґрунтованим покладення на обвинуваченого обов’язку відшкодування видатків на заробітну плату, нарахування на оплату праці, відрядження, окремі заходи по реалізації державних програм, виплату пенсій і допомоги, оскільки такі витрати не є утриманням лікувального закладу і підлягають до сплати, незалежно від перебування на лікуванні потерпілого. Таким чином, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню суд визнає суму фактичних затрат у розмірі 4 880 грн. 04 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 11 639 грн. 17 коп. суд вважає за необхідне залишити без розгляду з огляду на те, що сума заявленого позову про відшкодування матеріальної шкоди на суму 11 639 грн. 17 коп. лише частково підтверджена письмовими доказами на суму 3 186 грн. 84 коп., а також у судовому засіданні потерпілим та його представником належним чином не обґрунтована тривалість та вартість подальшого лікування потерпілого.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та з застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання.

Цивільний позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Чернігівського обласного бюджету (р/р 31414544700001 ГУ ДКСУ в Чернігівської області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 37972475) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 4 880 грн. 04 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Кузюра