Постанова № 72780861, 15.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 569/3799/14-ц

провадження №22-ц/787/502/2018

15 березня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представники позивача - ОСОБА_3

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Діонісьєвої Н.М. від 15 березня 2016 року, ухвалене в 16 год. 27 хв. в м. Рівне

в с т а н о в и в :

13 березня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. З врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, просить стягнути на його користь солідарно заборгованість по кредиту в загальному розмірі 16492,6 дол. США, з яких: 10469,63 дол. США - заборгованість по основному боргу та 6022,97 дол. США - заборгованість по процентам.

Позов мотивований тим, що 27 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (з 21 грудня 2009 року ПАТ "УкСиббанк") та ОСОБА_4 укладений договір про надання споживчого кредиту №11190201000, відповідно до умов якого АКІБ "УкрСиббанк" надав ОСОБА_4 кредит в сумі 15000 дол. США, зі сплатою відсотків у розмірі 13,00 % річних, терміном їх повернення - не пізніше 23 липня 2018 року. Додатковими угодами був змінений графік погашення кредиту та за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін ОСОБА_4 зобов’язалася сплатити проценти у розмірі, збільшеному вдвічі.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника за кредитним договором 27 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки №130141.

ОСОБА_4 тривалий час порушує взяті на себе договірні зобов’язання, а направлені банком вимоги усунення порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виконали.

ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим.

Позовна заява мотивована тим, що строк основного зобов’язання за вказаним договором про надання споживчого кредиту не було встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги, згідно з порядком визначеним у пункті 6.1.2. цього договору.

Позичальник ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання щодо повернення коштів і сплати процентів за кредитом, встановлених графіком погашення кредиту не виконала, внаслідок чого з березня 2012 року утворилась заборгованість. Проте банк пред'явив вимогу до неї лише 7 березня 2014 року, тобто після спливу передбаченого законодавством шестимісячного строку для пред'явлення ним вимоги до поручителя з моменту настання в нього такого права. Тому договір поруки від 27 липня 2007 року є припиненим.

Крім того, банк змінив умови основного зобов'язання без відома та згоди поручителя, внаслідок чого обсяг її відповідальності перед ПАТ «УкрСиббанк» збільшився.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано договір поруки №130141, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ "УкрСиббанк" 27 липня 2007 року припиненим з 10 січня 2011 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване не наданням в якості доказів, на підтвердження своїх позовних вимог оригіналу видаткового касового ордеру про видачу кредитних коштів з рахунку ОСОБА_4 у сумі 15 тис. доларів США, оригіналу виписки АКІБ «УкрСиббанк з рахунків ОСОБА_4 в період з 27 липня 2007 року по 1 квітня 2014 року, оригіналу заявки ОСОБА_4 на видачу їй готівкових коштів з рахунку, первинні документи (платіжні доручення позичальниці), дані балансу, які б підтверджували проведення фінансової операції з видачі та повернення кредитних коштів, доказів знищення цих документів та поданою до суду заявою від 4 листопада 2015 року визнав розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_4 таким, що проведено з помилками, тому немає можливості з наявних у справі матеріалів встановити зміст правовідносин між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк».

Також дійшов висновку про те, що в період з 11 березня 2009 року по 25 березня 2009 року нараховано 30 % річних, тоді як відповідно до укладеного договору сторони домовились про відсоткову ставку в розмірі 13 % річних. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що обсяг відповідальності ОСОБА_5 як поручителя збільшився, що є підставою для визнання поруки припиненою відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України. Крім того, банк не пред'явив позов до поручителя протягом одного року, як передбачено розділом 6 кредитного договору, тому порука припинилася і на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Заперечуючи обґрунтованість цих висновків, ПАТ "УкрСиббанк" в апеляційній скарзі покликається на незаконність рішення в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Зазначає, що на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, укладеним 27.07.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, суду було надано виписку по рахунку позичальника №26208042350100, яка підтверджує виконання банком умов договору по наданню кредиту.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.5.6 постанови Правління Національного Банку України від 18 червня 2003 року № 254 "Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконання операції.

Крім того, надана ним довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором фактично є роздруківкою всіх операцій за договором, підтверджує факт здійснення таких операцій та відповідно розмір заборгованості, що узгоджується з положеннями ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік" та Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України.

Вважає, що, скориставшись своїм процесуальним правом змінити розмір позовних вимог, ПАТ "УкрСиббанк" подав до суду заяву від 3.12.2015 року, якою уточнив розмір заборгованості, суд при вирішенні спору щодо розміру заборгованості за кредитом мав керуватись виключно розрахунком, який відображено в довідці-розрахунку заборгованості станом на 4.11.2015 року.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки додатковій угоді №2 до договору поруки №130141 від 26.03.2010 року, підписавши яку, поручитель зобов'язався перед банком відповідно до умов договору відповідати за виконання боржником усіх його зобов'язань перед банком, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

В зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання.

Вважає, що в разі, якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, то передбачений ч.4 ст.559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати. ПАТ "УкрСиббанк" звернувся в суд з позовом до поручителя в межах встановленого законом шестимісячного строку, а тому висновки суду про пропуск ним строку для звернення до суду не відповідає обставинам справи.

Також, вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що при постановленні ухвали від 14.10.2014 року судом порушено принцип змагальності сторін, а також в недотриманні розумних строків розгляду справи.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2018 року касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до цього суду.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

ОСОБА_5 та її представник у судове засідання не з’явилися, вони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи. Поважність причин своєї неявки не повідомили та заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали.

ОСОБА_4 до суду не з’явилася, повідомлялася про день та час розгляду справи за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представника банку, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що 27 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 укладений договір про надання споживчого кредиту №11190201000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15000 доларів США, які вона зобов'язалася щомісячно повертати в обсязі та термінах, встановлених графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до цього договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 23 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

Згідно п.1.3.1 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 13 % річних. Після закінчення цього строку, та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду, відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування, відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

27 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року, пунктом 1.5. доповнено пункт 5.2. договору новим абзацом наступного змісту: у випадку настання обставин: - передбачених пунктами «а», «б» пункту 5.2. договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1 договору.

Додатковими угодами до кредитного договору №1 від 30 березня 2009 року, №2 від 25 травня 2009 року, № 2 від 26 березня 2010 року, укладеними ОСОБА_4 та Банком був змінений графік погашення кредиту. При чому, строк повернення кредиту, встановлений п. 1.2.2. Кредитного договору залишився незмінним.

10 січня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №11190201001 від 26 березня 2010 року (щодо зміни процентної ставки по кредиту за основною сумою боргу), згідно якої сторони домовились, що з 10 січня 2011 року за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка в розмірі 13% річних в доларах США, якщо після підписання цієї додаткової угоди не буде встановлена інша процентна ставка згідно умов договору. Відповідно до п.2 цієї угоди за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за договором споживчого кредиту між АІБК "Укрсиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки №130141 від 27 липня 2007 року, відповідно до п. 1.3. якого, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов’язаннями останнього, за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

26 березня 2010 року між ОСОБА_5 та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поруки №130141 від 27 липня 2007 року (згода забезпечувати змінене зобов’язання), відповідно до якої поручитель надала свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується договором, а саме: графік погашення кредитного договору. Всі інші умови кредитного договору залишаються без змін.

Крім того, у пункті 2 додаткової угоди поручитель зобов'язується перед банком відповідно умов договору відповідати за виконання боржником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У випадку зміни в подальшому умов кредитного договору поручитель, підписанням цієї додаткової угоди, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін у майбутньому. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту додаткової угоди не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

Зобов’язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Згідно додатку №1 до додаткової угоди №2 від 26.03.2010року до Договору про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року, який є його невід’ємною частиною позичальник мала щомісячно погашати заборгованість по тілу кредиту у період з 23.03.2010 року по 25.07.2017 року в розмірі 136 доларів США, у період з 25.07.2017року по 25.06.2018року по 199 доларів США, а з 25 червня по 23 липня 2018року-195 доларів США та сплачувати відсотки. (а.с.29-30 т.1)

Встановлено, що останній платіж позичальник здійснила по тілу кредиту 30.01.2012року у розмірі 291,50 доларів США, за відсотками - 27.06.2013року у розмірі 250 доларів США. (а.с.242-273 т.1)

Пунктом 3.5.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю погасити плату за кредит в разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 Договору.

Відповідно до п. п. 6.1.2. п. 6.1. розділу 6 кредитного договору банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно пункту 1.2.2. цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Згідно порядку, визначеного п. 6.2. цього розділу кредитного договору у разі застосування банком права, передбаченого п. п. 6.1.2. договору, банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування коштами шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінних листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника. Терміни дострокового повернення вважаються такими, що настали з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення або з 41 (сорок першого) дня, рахуючи з дати відправлення повідомлення в разі зміни позичальником адреси без попереднього повідомлення про це банку.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 31 січня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" направило ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимоги за №30-11/7877 та №30-11/7878 про усунення порушення умов кредитного договору та зобов'язання сплатити прострочену заборгованість протягом 31 одного календарного дня з дати одержання цих вимог. Також, в зазначених вимогах вказано, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги – з 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту ПАТ "УкрСиббанк" вимагає виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року, а саме сплатити заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить 14215,35 дол. США

Однак, будь-які дані про отримання відповідачами вказаних письмових вимог банку в матеріалах справи відсутні.

Таким чином за пунктом 6.2 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив з 41 дня, рахуючи з дати відправлення повідомлення, тобто з 12 березня 2014 року.

Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено на 12 березня 2014 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.

13 березня 2014 року банк звернувся до суду із зазначеним позовом про дострокове солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя.

Відповідно до наданої ПАТ "УкрСиббанк" довідки-розрахунку станом на 4.11.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 16492,6 дол. США, з яких: 10469,63 дол. США - заборгованість по основному боргу та 6022,97 дол. США - заборгованість по процентам.

Проценти позивачем на поточну заборгованість по тілу кредиту нараховані за ставкою 13%, на прострочену-26%.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Предметом кредитного договору від 27 липня 2007 року є грошові кошти в іноземній валюті - долари США і ПАТ «УкрСиббанк» просить стягнути заборгованість у доларах США. У банку наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.195 т.1), а тому позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з ОСОБА_4 підлягають задоволенню, шляхом стягнення з неї грошової суми в іноземній валюті на користь позивача.

Покликання відповідачки ОСОБА_5 на відсутність доказів отримання позичальником ОСОБА_4 вказаних коштів спростовуються п.1.5. кредитного договору, копією договору №26/3-410-18/47 банківського рахунку від 29.09.2006року, випискою про рух коштів по поточному рахунку, відповідно до яких 15 000доларів США перераховано банком на відкритий рахунок ОСОБА_4 у АКІБ «Укрсиббанк» (а.с.10,147-155,156 т.1), а також діями відповідачки щодо погашення кредиту.

Так, відповідно до п.1.5 кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_4 №26208042350100 у банку, код банку(МФО)3510005.

Із руху коштів по поточному рахунку позичальника вбачається, що 30.07.2007року 15 тис.доларів США зараховані на рахунок ОСОБА_4 Докази порушення умов договору позивачем щодо надання коштів позичальнику відсутні.

Крім того, на момент укладення кредитного договору сторони визначили на свій розсуд умови надання та повернення кредиту, які були ними погоджені та підписані, у тому числі щодо порядку сплати кредиту, процентної ставки, пені, штрафу, що не протирічить ст.ст. 6, 627 ЦК України.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Ненадання позивачем оригіналів письмових доказів, що витребовував суд першої інстанції за клопотанням сторони не позбавляють апеляційний суд можливості вирішити спір на підставі наявних у справі доказах.

Відповідно до ст. ст. 57, 133 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) забезпечення доказів - це заходи, які спрямовані на зібрання відомостей про обставини та предмет спору, коли із інших джерел встановити їх не можливо.

Пред’являючи позов, банк долучив до позовної заяви завірені копії кредитного договору з графіком погашення заборгованості, додаткових договорів до нього, договору поруки, додаткового договору до нього, паспортів відповідачів, карток про присвоєння їм ідентифікаційних номерів, розрахунок заборгованості за кредитом, а також довіреностей уповноважених осіб Банку на звернення до суду і представництво його інтересів у суді. В процесі розгляду справи банком надано договір №26/3-410-18/47 банківського рахунку від 29.09.2006року, укладений із ОСОБА_4 та випискою про рух коштів із її поточного рахунку та інші докази. Надані позивачем документи скріплені печаткою банку та підписами уповноваженої особи, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність можливості за наявних у справі матеріалів встановити зміст правовідносин між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк».

Вимоги банку про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості по кредиту підлягають задоволенню.

Щодо припинення поруки слід зазначити наступне.

15 березня 2018року до початку розгляду справи апеляційним судом надійшла заява від ОСОБА_5 про відмову від зустрічного позову до ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_4 про припинення поруки.

Стаття 206 ЦПК України надає право відповідачці відмовитись від позову, яким вона і скостилась. Її відмова не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а тому вона підлягає прийняттю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково, у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову підлягає визнанню нечинним, а провадження у справі –закриттю.

Разом з тим, за змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Ужитий законодавцем у частині першій статті 559 ЦК України термін «порука» використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, однак суд має перевірити обставини чиє порука припиненою.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Так, у постанові Верховного Суду України від 5 червня 2013 року (№ 6-43цс13) зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Як зазначено вище, 27.07.2007 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_4 укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, відповідно до умов якої, п.5.2 доповнено новим абзацом такого змісту: «у випадках передбачених підпунктами «а», «б» п.5.2 договору-процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 Договору»; підпункт «а» п.5.2 договору передбачає порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором.

Укладений із поручителем договір поруки №130141 від 27.07.2007року не містить умов щодо обов’язків поручителя, з урахуванням умов додаткової угоди №1 до кредитного договору від 27.07.2007року. Взагалі жодних покликань на цю додаткову угоду договір поруки не містить.

У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Згідно із п.2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Таким чином, з огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України та умов договору поруки внесення 27.07.2007року змін додатковою угодою №1 до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки за порушення позичальником умов кредитного договору без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.

На наведеного, укладеною між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_4 додатковою угодою №1 до кредитного договору від 27.07.2007року банк без згоди ОСОБА_5 зміненив зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, що є наслідком припинення поруки з дня її укладення, тобто з 27.07.2007року.

Покликання позивача на те, що встановлені додатковою угодою №1 до кредитного договору від 27.07.2007року умови були передбачені основним (кредитним) договором і підписуючи договір поруки ОСОБА_5 погодилася з ними не ґрунтуються на умовах договору поруки, укладеного з останньою. Згідно пункту 1.1 договору поруки поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань не лише за кредитним договором, а й в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, не заслуговує на увагу, оскільки даний пункт договору поруки не конкретизував, на які саме зміни кредитного договору погодився поручитель. Пунктом 2.1 договору поруки встановлена пряма заборона зміни умов основного договору з боржником без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності останнього, а тому наявні правові підстави для визнання поруки припиненою, так як поручитель не давав згоди на внесення змін до кредитного договору в частині автоматичного збільшення розміру процентної ставки (подвійного розміру процентної ставки), у разі невиконання або незабезпечення виконання зобов’язань.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові №6-1161цс15 від 21.10.2015року.

Укладення 26 березня 2010 року між банком та ОСОБА_5 додаткової угоди №2 до договору поруки, за умовами якої остання погодилась на збільшення своєї відповідальності, не має правового значення, оскільки вказану додаткову угоду було укладено через три роки після припинення поруки.

Таким чином порука ОСОБА_5 припиналася на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні вимоги первісного позову про стягнення з поручителя заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню із відповідачки ОСОБА_4 на користь банку понесені судові витрати у справі по оплаті судового збору у сумі 9 395,56грн.(2847.14(1 інстанція)+3131.82(2 інстанція)+3416.57(3інстанція)).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи

За таких обставин, рішення Рівненського міського суду від 15 березня 2016 року в частині первісного позову підлягає скасуванню, з постановленням нового - про часткове задоволення первісних вимог, а в частині зустрічного позову – визнанню нечинним із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, ст. ст. 526, 554, 559, 629, 1054 ЦК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року в частині первісного позову скасувати.

Позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце реєстрації якої АДРЕСА_1, ідентифікаційний №2414618521) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження м.Харків проспект Московський,60, код ЄДРПОУ 09807750, МФО 31005) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року, яка утворилась станом на 4.11.2015 року в загальному розмірі 16492(шістнадцять тисяч чотириста дев’яносто два)долара 60 центів США, з яких: 10469(десять тисяч чотириста шістдесят дев’ять)доларів 63 цента США - заборгованість по основному боргу та 6022(шість тисяч двадцять два) долара 97 центів США - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце реєстрації якої АДРЕСА_1, ідентифікаційний №2414618521) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"(місцезнаходження м.Харків проспект Московський,60, код ЄДРПОУ 09807750, МФО 31005) понесені витрати по оплаті судового збору у справі в сумі 9395(дев’ять тисяч триста дев’яносто п’ять)грн.56коп.

Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" у задоволенні позову до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредиту відмовити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року в частині зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_4 про припинення поруки визнати не чинним та провадження в цій частині закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлений 16 березня 2018року.