Постанова № 72780674, 16.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/649/18 Провадження № 3/591/334/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Клімашевська І.В., з участю: секретаря-Попрушко О.А., прокурора- Кунда Є.А., захисника - ОСОБА_1, особи, відносно якої складено протокол про адімністративне правопорушення, -ОСОБА_2, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2/1, кв.20, який обіймає посаду секретаря Сумської міської ради VII скликання,

за ч.ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2018 року начальником сектору протидії корупції Управління захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_3 було складено протокол №10/2018 та протокол №11/2018 відносно ОСОБА_2 за те, що останній, обіймаючи посаду секретаря Сумської міської ради VII скликання, будучи згідно підпункту "в" пункту 1 ч.1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності, 22.02.2017 року на засіданні XXI сесії Сумської міської ради, під час розгляду та прийняття рішення «Про внесення змін та доповнень до рішень Сумської міської ради від 11.12.2015 року №61-МР, від 27.01.2016 року №291-МР», всупереч вимогам п.п.1-4 ч.1 ст.28 та ч.1 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», а також - ч.1 ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», при наявному реальному конфлікті інтересів по відношенню до себе публічно не повідомив про це колегіальний орган – Сумську міську раду, а також - вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, під час виконання повноважень секретаря ради, що є вчиненням правопорушень, пов»язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Вказані протоколи надійшли до Зарічного районного суду м.Суми та постановою були об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, зазначав, що жодних протиправних дій, за які його можна притягнути до адміністративної відповідальності, він не вчиняв. Пояснював, що питання виплати премій працівникам органів місцевого самоврядування врегульовано Постановою КМУ №268 від 09.03.2006 року. Крім того, в Сумській міській раді діє Положення про преміювання, яке затверджене розпорядженням міського голови. А прийняття рішення міською радою №291-МР від 27.01.2016 року щодо граничного розміру премії секретарю міської ради у розмірі 70% було викликане необхідністю врегулювання питань, що не охоплювались зазначеною постановою. Таким рішенням встановлювався ліміт преміальних у відсотковому значенні, а не у твердій грошовій сумі і він розумів, що таке рішення не було гарантією щомісячного преміювання, а було стимулюючим для кращої роботи та підвищення результативності праці, і премію він зможе отримати у випадку кращої роботи та за умови видання міським головою відповідного розпорядження. В подальшому, 07.07.2016 року, у вказане рішення було ініційовано внести зміни та збільшити граничний розмір премії, у тому числі йому, до 150%. Після обговорення на засіданні сесії цього питання він повідомляв про конфлікт інтересів, написав заяву з повідомленням та утримався від голосування за прийняття рішення №965-МР. Вирішив так діяти тому, що зміни про збільшення граничного розміру преміювання із 70% до 150%, які вносились, стосувались особисто його, як секретаря міської ради. На початку 2017 року Сумський міський голова ініціював питання внесення змін та доповнень до рішень ради, якими встановлювались граничні розміри премії, і, зокрема, до рішення №291-МР від 27.01.2016 року щодо секретаря міської ради. Така необхідність внесення змін у рішення ради та збільшення граничного розміру премій зі 150% до 300 % була викликана тим, що мінімальна заробітна плата по Україні збільшилась, у зв»язку з чим заробітну плату працівників та посадових осіб Сумської міської ради потрібно було привести у відповідність до такого розміру заробітної плати. Він був впевнений, що таке рішення організаційного характеру є недостатнім для отримання ним премії в розмірі 100,200 чи 300%, а тому - не містить жодного конфлікту інтересів. При цьому, у 2016 році при прийнятті аналогічного рішення він, повідомляючи про конфлікт інтересів, перестраховувався, а пізніше йому юристи говорили, що він не повинен був цього робити. Крім того, він вважав, що оскільки при самому голосуванні за рішення №291-МР від 27.01.2016 року він повідомив про конфлікт інтересів, то в даному випадку, при внесенні змін, вже не потрібно повідомляти. До того ж, в розпорядженнях міського голови не було посилань на рішення №1823 від 22.02.2017 року, тобто, воно не було підставою для його преміювання, і жодного разу він не отримав збільшений розмір премії, а тому твердження поліції про те, що він мав намір збагатитись за рахунок збільшеної премії не відповідає дійсності та не ґрунтується на доказах.

Представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 просила закрити справу щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП. Вважала, що в протоколі про адміністративне правопорушення не наведено належних доказів наявності реального конфлікту інтересів між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовими повноваженнями, як секретаря Сумської міської ради, під час прийняття вказаного рішення, що б впливало на об»єктивність або неупередженість при прийнятті рішення, як обов»язкової складової правопорушення.

Начальник сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції ОСОБА_3, зазначав, що після отримання ним документів від Сумської міської ради у відповідності до вимог ст.251 КУпАП, ст.60 Закону України «Про запобігання корупції» та оцінки їх як доказів, в діях секретаря Сумської міської ради були виявлені ознаки правопорушення, пов»язаного з корупцією, а саме: що ОСОБА_2 під час засідання сесії Сумської міської ради 22.02.2017 року не повідомив про наявний у нього конфлікт інтересів та голосував за рішення, яким врегульовано умови оплати його праці. Враховуючи такі обставини, ним було складено відносно ОСОБА_2 два протоколи у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які вручено ОСОБА_2 з дотриманням встановленого КУпАП порядку та направлено для розгляду до суду.

Допитаний в якості свідка начальник відділу організаційно-кадрової роботи Сумської міської ради ОСОБА_4 зазначав, що проект рішення СМР №1823-МР, що виносився на голосування 22.02.2017 року та стосувався підвищення граничного розміру премії, у тому числі ОСОБА_2 із 150% до 300%, готувався його відділом. Необхідність підвищення граничного розміру премії керівному складу міської ради було викликано тим, що розмір посадових окладів встановлений Постановою КМУ №268, довгий час не переглядався і фактично розмір окладів посадових осіб органу місцевого самоврядування дорівнювався розміру окладів прибиральниць. За таких обставин, щоб відійти від «зрівнялівки» та диференціювати розмір оплати праці було прийнято рішення про збільшення граничного розміру премій керівному складу ради. Після внесення змін до Постанови КМУ №268 в квітні чи травні 2017 року, яким було підвищено розмір окладів, Сумською міською радою було прийнято рішення, яким граничний розмір премій було знову зменшено до 150%.

Прокурор в судовому засіданні та в наданій суду письмовій позиції вважав, що в діяннях ОСОБА_2 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, тому просив притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накласти на нього стягнення з урахуванням вимог ст.36 КУпАП.

Заслухавши пояснення учасників процесу, висновок прокурора та дослідивши у судовому засіданні адміністративні матеріали, було встановлено такі обставини:

як зазначалось вище, відносно ОСОБА_2 було складено два протокола у справі про адміністративне правопорушення, а саме: за ч.1 та за ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Згідно примітки до вказаної статті суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Підпунктом «в» пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування є суб»єктами, на яких поширюється вимоги цього Закону.

Відповідно до ст.ст.2,3,14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» секретар міської ради – є посадовою особою місцевого самоврядування.

Як вбачається з доданих до протоколу матеріалів, рішенням Сумської міської ради від 26.11.2015 року №2-МР ОСОБА_2 було обрано секретарем Сумської міської ради VII скликання. До виконання обов»язків секретаря Баранов А.В. приступив з 11.01.2016 року.

Тобто, ОСОБА_2 є суб»єктом, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», та який може бути суб»єктом відповідальності за ст.172-7 КУпАП.

Об»єктом правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, є суспільні відносини у сфері державного управління щодо порушення вимог повідомлення про наявність конфлікту інтересів особою, яка є суб’єктом корупційного правопорушення.

В даному випадку, відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності, у тому числі секретарів міських рад, визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Тобто, оскільки ОСОБА_2, як зазначалось вище, є посадовою особою органу місцевого самоврядування, то правила врегулювання конфлікту інтересів в його діяльності врегульовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, у статті 59-1 якого встановлено, що секретар міської ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Інших положень щодо вказаної ситуації законами не передбачено.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, є формальним. Отже, обов»язковим елементом об»єктивної сторони такого правопорушення завжди є діянняу формі дії чи бездіяльності, і такий склад правопорушення не передбачає наслідки як обов»язковий елемент об»єктивної сторони.

Як зазначалось вище, у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складено два протокола за те, що він 22.02.2017 року, виконуючи повноваження секретаря Сумської міської ради на засіданні XXI сесії, під час розгляду та прийняття рішення «Про внесення змін та доповнень до рішень Сумської міської ради від 11.12.2015 року №61-МР, від 27.01.2016 року №291-МР»:

1)не повідомив про наявний у нього реальний конфлікт інтересів колегіальний орган – Сумську міську раду;

2)вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Тобто, в даному випадку ОСОБА_2 інкриміновано: вчинення бездіяльності у виді неповідомлення Сумської міської ради про наявний у нього реальний конфлікт інтересів, а також - вчинення дій щодо прийняття участі у розгляді і прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Розглядаючи питання щодо наявності у ОСОБА_2 конфлікту інтересів в даному випадку, було встановлено такі обставини:

як вбачається з адміністративних матеріалів, Рішення Сумської міської ради від 22.02.2017 року № 1823-МР «Про внесення змін та доповнень до рішень Сумської міської ради від 11.12.2015 року №61-МР, від 27.01.2016 року №291-МР» було пов»язано з питаннями преміювання, у тому числі секретаря Сумської міської ради ОСОБА_2, а саме: стосувалось збільшення граничного розміру щомісячного його преміювання із 150% на 300%.

Тобто, вказане рішення регулювало питання про особисті умови оплати праці безпосередньо секретаря Сумської міської ради ОСОБА_2

Як пояснив під час розгляду адміністративного матеріалу сам ОСОБА_2, у такий спосіб: за рахунок підвищення граничного розміру премії, міська рада приводила у відповідність до мінімальної заробітної плати заробітну плату працівників та посадових осіб Сумської міської ради, у тому числі і його заробітну плату.

Допитаний в якості свідка начальник відділу організаційно-кадрової роботи ОСОБА_4 суду повідомив, що прийняття Сумською міською радою рішення про підвищення граничного розміру премії, у тому числі секретарю міської ради, було пов»язано з необхідністю диференціювати розмір оплати праці керівництва та інших працівників, оскільки до квітня 2017 року посадові оклади керівного складу ради та прибиральниці були майже однаковими.

Тобто, очевидним є те, що метою прийняття вказаного рішення стало підвищення розміру заробітної плати за рахунок заохочень у виді премії.

Проте, згідно ст.ст.1,2,3-1 Закону України «Про оплату праці» премія не є основною чи додатковою заробітною платою, не є доплатою, передбаченою ст.3-1 цього Закону, яку роботодавець проводить для доведення її рівня до мінімальної заробітної плати, а є – заохочувальною виплатою, яка проводиться за спеціальними положеннями.

За таких обставин, прагнення збільшити розмір своєї заробітної плати за рахунок премії та довести рівень заробітної плати до рівня мінімальної по Україні чи диференціювати розмір оплати праці керівництва та інших працівників ради за рахунок заохочувальних виплат, суперечить вимогам Закону України «Про оплату праці» та суті вказаної виплати, а також свідчить про наявність приватного інтересу, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес – це, у тому числі, будь-який майновий інтерес особи.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що питання внесення змін та доповнень до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року №291-МР, яке було винесено на розгляд СМР 22.02.2017 року, стосувалось особистих умов оплати праці секретаря Сумської міської ради ОСОБА_2 і тому він мав приватний майновий інтерес, оскільки, заохочення у виді премії мав намір отримувати не тільки на основі справжніх заслуг (переваг) або затверджених критеріїв, а з метою отримання фінансової, матеріальної вигоди для себе.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання захисника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №839 від 29.09.2017 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» (далі - рішення НАЗК №839), оскільки:

-по-перше, вказане рішення було прийнято 29.09.2017 року, тобто, набагато пізніше, ніж рішення СМР від 22.02.2017 року №1823-МР, і таке рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, на відміну від інших рішень цього органу, не проходило процедуру реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому не перевірялось на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. За таких обставин та в силу положень ст.117 Конституції України таке рішення не є нормативно-правовим актом, а має лише інформаційний характер;

-по-друге, в самому прикладі, що наведений НАЗК в рішенні №839, мова йдеться про прийняття міською радою на виконання вимог пп.2 п.2 та п.6 Постанови КМУ №268 Положення про преміювання, яким рада встановлює конкретні умови, порядок і розміри стимулюючих виплат - преміювання працівників, а також граничний рівень премії керівникам, їх заступникам та спеціалістам міської ради.

Проте, як було з»ясовано в судовому засіданні під час розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_2, Положення про порядок преміювання працівників апарату, управлінь та відділів виконавчого комітету на 2016-2018 роки Сумська міська рада не створювала та не затверджувала, а Положення про порядок преміювання та надання матеріальної допомоги за рахунок фонду заробітної плати працівників апарату, відділів та управлінь Сумської міської ради, що було затверджено ще 10.01.2004 року, і на яке посилався ОСОБА_2 у своїх поясненнях та які долучив до матеріалів справи, як пояснив свідок ОСОБА_4, на даний час не діє.

При цьому, посилання на Положення про преміювання у документах СМР та розпорядженнях Сумського міського голови було помилковим, а питання преміювання, у тому числі секретаря Сумської міської ради, вирішувалось, зокрема, на підставі:

-Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі – Постанова КМУ №268);

-Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом апарату, управлінь та відділень виконавчого комітету Сумської міської ради на 2009-2010 роки, дію якого було продовжено у тому числі і на 2017 рік;

-Порядків щомісячного преміювання працівників апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, які затверджувались розпорядженнями міського голови на відповідний рік (на 2017 рік Порядок був затверджений розпорядженням №17-К від 13.01.2017 року (далі Порядок на 2017 рік));

Крім того, безпосередньо нарахування та виплата конкретного розміру премії у конкретному місяці здійснювалась на підставі відповідних розпоряджень Сумського міського голови.

Але, слід зазначити, що підпунктом 2 пункту 2 Постанови КМУ №268 встановлено, що преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат починаючи з 1 січня 2007 р. потрібно здійснювати у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці, а конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

При цьому, відповідно до п.5 ч.1 ст.26 та п.13 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання витрат на утримання апарату ради та її виконавчих органів, а міський голова, як розпорядник бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Тобто, враховуючи вищезазначені норми законодавства, Положення про преміювання посадових осіб органу місцевого самоврядування, апарату ради та її виконавчих органів повинно бути затверджено рішенням міської ради, оскільки таке положення стосується питання витрат на утримання вказаних органів та їх посадових осіб і саме міська рада може визначитись: за яких умов здійснювати преміювання, в якому порядку та які граничні розміри преміювання можна затвердити на відповідний рік в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі та з урахуванням економії коштів на оплату праці.

Крім того, питання збільшення граничного розміру премій керівництву ради на 2017 рік, як вже зазначалось вище, ставилось не у зв»язку із прогнозованим збільшенням обсягу роботи та більш якісним, оперативним, своєчасним виконанням завдань, або з більш інтенсивною та ефективною роботою у 2017 році, не з метою стимулювання сумлінного та якісного виконання посадовими особами Сумської міської ради своїх посадових обов»язків, ініціативного і творчого підходу до вирішення поставлених завдань, забезпечення належного рівня трудової та виконавської дисципліни, а, у першу чергу, з метою збільшення рівня заробітної плати, оскільки розмір окладів посадових осіб міської ради, що затверджувався ПКМУ №268 тривалий час Кабінетом Міністрів України не переглядався, а тому оклади були менше встановленого на 2017 рік рівня мінімальної заробітної плати.

На підтвердження такого факту вказує і те, що, як вбачається з матеріалів справи та зазначив в судовому засіданні допитаний в якості свідка начальник відділу організаційно-кадрової роботи ОСОБА_4, після підвищення окладів у травні 2017 року (коли до ПКМУ №268 було внесено зміни) граничний розмір премій у Сумській міській раді було знову зменшено із 300% на 150%.

Проте, як вже зазначалось вище, приведення заробітної плати до рівня мінімальної по Україні за рахунок премії суперечить вимогам Закону України «Про оплату праці», а ст.3-1 цього Закону встановлено, що у таких випадках (якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати) роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. І така норма була діючою станом на 22.02.2017 року.

Слід звернути увагу і на те, що у листі Міністерства соціальної політики України від 12.01.2017 року №493/0/2-17/28, який долучено до матеріалів справи за клопотанням сторони захисту, хоча він і не стосується органів місцевого самоврядування, а був надісланий державним адміністраціям, також підкреслюється, що роботодавець зобов»язаний проводити у випадках, коли зарплата працівника, що виконав місячну норму праці, є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, саме доплату. При цьому, у листі також звернуто увагу місцевих державних адміністрацій на недопущення «зрівнялівки» та необхідності за рахунок доплат, надбавок, премій , але обов»язково залежно від складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника і результатів його роботи, забезпечувати диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її на рівні мінімальної.

З вищевикладеного ж вбачається, що у Сумської міської ради за рахунок заохочень у виді премії: і підвищували розмір заробітної плати до рівня законодавчо встановленого мінімального, і забезпечували диференціацію заробітної плати працівників і керівництва. А така мета та обставини прийняття Рішення №1823-МР від 22.02.2017 року суттєво відрізняється від обставин затвердження граничного розміру премій, про які йдеться у прикладі, що наведений НАЗК у рішенні №839.

І такі обставини свідчить про те, що у ОСОБА_2 був наявний приватний майновий інтерес при розгляді та прийнятті рішення про встановлення підвищеного граничного розміру премії.

Крім того, відповідно до п.п.2,4 ч.3 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_2, як секретар Сумської міської ради, організовує підготовку сесій ради, а також повідомляє депутатам питання, які передбачається внести на розгляд ради.

Тобто, за таких обставин, йому було достовірно відомо які питання виносились на засідання Сумської міської ради 22.02.2017 року і що питання прийняття рішення, яким вносились зміни до Рішення Сумської міської ради №291-МР від 27.01.2016 року стосується його особистих умов оплати праці.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень - є потенційним конфліктом інтересів.

Таким чином, вже на стадії організації підготовки засідання ХХІ сесії Сумської міської ради VII скликання у ОСОБА_2 виник потенційний конфлікт інтересів і в силу вимог ч.1 ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» він мав право брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті вказаного рішення Сумською міською радою тільки за умови самостійного публічного оголошення про це 22.02.2017 року, під час засідання ради, на якому розглядалось питання умов його преміювання.

Але, як вбачається з долучених до адміністративних матеріалів протоколу ведення сесії від 22.02.2017 року, протоколу засідання ХХІ сесії Сумської міської ради VII скликання від 22.02.2017 року та відеозапису такого засідання, що оглянутий під час розгляду справи, ОСОБА_2 вимоги ч.1 ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не виконав.

За таких обставин, вже під час розгляду такого питання Сумською міською радою його потенційний інтерес перетворився на реальний і під впливом такого конфлікту інтересів ОСОБА_2 всупереч вимогам ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції» взяв участь у прийнятті рішення, яким вносились зміни до Рішення Сумської міської ради №291-МР від 27.01.2016 року щодо його особистих умов оплати праці.

Таким чином, вищезазначене свідчить про наявність: приватного інтересу, суперечності між приватним інтересом секретаря Сумської міської ради ОСОБА_2 і його повноваженнями та реальний вплив такої суперечності на об»єктивність і неупередженість прийняття рішення та вчинення дій.

Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень – є реальним конфліктом інтересів.

При цьому, неповідомлення особою у встановленому законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 22.02.2017 року під час пленарного засідання XXI сесії Сумської міської ради VII скликання публічно не повідомив Сумську міську раду про наявний у нього реальний конфлікт інтересів, то вважаю, що в його діянні вбачається об»єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що секретар Сумської міської ради ОСОБА_2 вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до Закону України «Про місцеві вибори» та ст.17 Регламенту загальний склад Сумської міської ради становить 42 депутата. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Рішення міської ради приймаються, якщо за них проголосувала більшість депутатів від загального складу міської ради (ч.4 ст.47 Регламенту).

Як вбачається з матеріалів справи, на пленарному засіданні XXI сесії Сумської міської ради VII скликання 22.02.2017 року після внесення на голосування рішення «Про внесення змін та доповнень до рішень Сумської міської ради від 11.12.2016 року №61-МР, від 26.01.2016 року №292-МР» згідно даних електронної системи «Рада-В» були зареєстровані 32 особи: 31 депутат та міський голова, не голосувало – 10 депутатів, «за» проголосувало 22 особи, тобто, 21 депутат + 1 голос міського голови.

Таким чином, враховуючи, що «за» прийняття рішення про збільшення граничного розміру премії до 300%, у тому числі секретарю Сумської міської ради ОСОБА_2, проголосувала половина депутатів від загального складу міської ради, то голос ОСОБА_2 в цій ситуації був вирішальним для прийняття рішення.

Така ситуація вказує на наявність факту реального впливу суперечності між приватним та представницьким інтересом ОСОБА_2 на його об»єктивність та неупередженість при прийнятті такого рішення.

При цьому, голосування особою за прийняття рішення, тобто вчинення дії з використанням представницьких повноважень, що задовольняє приватний інтерес цієї особи, і є реальним конфліктом інтересів, незважаючи на те, що рішення з цього приводу приймалося колегіальним органом, а не особисто ОСОБА_2

Доводи ОСОБА_2 та його захисника про те, що він не кожного місяця отримував премію чи отримував премію меншу ніж 300 % від посадового окладу, не є слушними, оскільки:

по-перше, як вбачається з розрахункового листа за 2017 рік, розмір премії ОСОБА_2 після прийняття Сумською міською радою 22.02.2017 року рішення №1823-МР і до збільшення розміру посадового окладу згідно змін, що були внесені до ПКМУ №268, тобто, у період березень-квітень-травень 2017 року становила саме 300%;

по-друге, діяння, пов»язані з корупцією, вважаються закінченими з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті діянь і відповідальність за них настає незалежно від одержання особою матеріальних благ.

Тобто, у судовому засіданні встановлено факт прийняття ОСОБА_2 рішення та вчинення ним дій в умовах реального конфлікту інтересів, який складає об»єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Суб»єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Вивчивши матеріали справи та вислухавши пояснення ОСОБА_2, вважаю, що останній, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, був ознайомлений з положеннями антикорупційного законодавства, в тому числі щодо урегулювання конфлікту інтересів, а відтак, усвідомлював протиправний характер діяння, яке мало місце 22.02.2017 року під час засідання сесії ради, а саме: вчинення бездіяльності у виді неповідомлення Сумської міської ради про наявний у нього реальний конфлікт інтересів, а також - вчинення діяння у виді прийняття участі у розгляді і прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

На підтвердження вказаного свідчать матеріали справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 на інших засіданнях сесії, під час прийняття Сумською міською радою рішень по аналогічним питанням, які стосувались його особисто, вживав заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» та ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, 27.01.2016 року ОСОБА_2 не голосував за прийняття рішення №291-МР «Про встановлення надбавок, доплат до посадового окладу, преміювання та надання допомоги, матеріальної допомоги секретарю міської ради, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради», оскільки таке рішення стосувалось встановлення йому граничного розміру щомісячного преміювання у розмірі 70% розміру посадового окладу, надбавок та доплат.

07.07.2016 року ОСОБА_2 відразу після винесення головуючим на засіданні сесії на розгляд проекту рішення №965-МР «Про внесення змін та доповнень до рішення Сумської міської ради від 27 січня 2016 року №291-МР», яким граничний розмір його премії збільшувався із 70% до 150%, повідомив присутніх депутатів та міського голову про наявність конфлікту інтересів в даному проекті рішення, подав письмову заяву про це та утримався від голосування із зазначеного питання.

Крім того, 21.07.2017 року ОСОБА_2 утримався від голосування за рішення №2282-МР, яким зменшувався граничний розмір, у тому числі його премії з 300% на 150%.

При цьому, вказаний факт повідомлення про конфлікт інтересів ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснював як «перестраховку», а неповідомлення про наявний конфлікт інтересів під час засідання сесії Сумської міської ради 22.02.2017 року - тим, що, згідно порад знайомих йому юристів, він не повинен повідомляти про конфлікт інтересів, оскільки такого конфлікту при прийнятті рішень щодо встановлення граничного розміру премії не виникає.

Але такі доводи не спростовують наявності суб»єктивної сторони.

Крім того, слід звернути увагу, що консультації юристів з приводу відсутності у ОСОБА_2 приватного інтересу при прийнятті рішення міською радою 22.02.2017 року є суб»єктивною думкою таких осіб, що ґрунтувалось на власному розумінні положень чинного законодавства. При цьому, такі юристи, до яких звертався ОСОБА_2, не були членами постійної комісії, визначеної міською радою, на яку в силу вимог ч.2 ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладено здійснення контролю за дотриманням вимог ч.1 цієї статті, надання консультацій та роз»яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

В той же час, ч.5 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства.

Відомостей про те, що на виконання вимог вказаної норми Закону ОСОБА_2 звертався до компетентного органу, під час розгляду адміністративного матеріалу не надано.

Відповідно до ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".

Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1,ч.2 ст.172-7 КУпАП, а тому він підлягає адміністративній відповідальності.

При цьому, на момент винесення постанови тримісячний строк з дня виявлення начальником сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_3 інкримінованих ОСОБА_2 правопорушень, пов»язаних з корупцією, не сплив, а тому відсутні підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення за ст.38 КУпАП

Обставини, що пом»якшують або обтяжують відповідальність, під час розгляду адміністративного матеріалу не встановлені.

Отже, на ОСОБА_2 необхідно накласти стягнення відповідно до ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП та з урахуванням вимог ст.36 КУпАП, яка передбачає, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо, а якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у дохід держави.

Керуючись ст. 7, ч.ч.1, 2 ст. 172-7, ст.ст. 245, 252, 280, 283, 284,285,287,289 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:

-за ч.1 ст.172-7 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1700,00 грн.;

-за ч.2 ст.172-7 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3400,00 грн.

На підставі ст. 36 КпАП України остаточно призначити ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 3400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 352 гривень 40 копійок (стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, інд. 01021, код ЄДРПОУ – 26255795), отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банка отримувача – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106).

Штраф, відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП, має бути сплачений особою, щодо якої застосований, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у встановлений ч.1 ст.307 КУпАП строк, стягується подвійний розмір штрафу у порядку примусового виконання постанови відповідно до ст.308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, протягом 10 днів з дня її винесення до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя І.В. Клімашевська