Рішення № 72778174, 26.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4512/14-ц

Провадження № 2/522/5239/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, зазначивши в його обґрунтування, що 28 листопада 2003 року між ним та відповідачем був укладений договір позики у формі розписки, в присутності свідків, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняла в борг грошові кошти у сумі 45 000,00 доларів США із зобов’язанням повернути їх до 28 січня 2004 року.

Посилаючись на те, що в установлений строк відповідач грошові кошти не повернула, до теперішнього часу грошові зобов’язання не виконала, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість станом на 02 вересня 2014 року в розмірі 585 389 гривень 68 копійок та проценти за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 158 055 гривень 12 копійок.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

16 вересня 2015 року, рішенням апеляційного суду Одеської області скасовано заочне рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Заявила суду клопотання, згідно якого просила застосувати до позовних вимог наслідки пропущення строків звернення до суду.

Судом встановлено, що 28.11.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики у формі розписки, згідно якої позивач передав, а відповідач прийняла грошові кошти в сумі 45.000,00 (сорок п'ять тисяч) доларів США із зобов'язанням повернути таку ж саму суму коштів до 28.01.2004 року.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно з п.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З вищевказаним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 18 березня 2014 року, тобто зі спливом передбаченого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

З приводу заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, суд зауважує на наступному.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Нормами ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки. Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою відмови в позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно правової позиції Верховного Суду Україниу справі за№ 6-2469цс16 Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до розписки, відповідач по справі, ОСОБА_4, взяла на себе зобов’язання повернути ОСОБА_1, грошові кошти до 28 січня 2004 року. Отже, перебіг строку позовної давності розпочався з 29 січня 2004 року.

У зв'язку з викладеним суд прийшов до висновку що позивач звернувшись до суду за захистом порушеного права тільки 18.03.2014 р., пропустила строк позовної давності, про застосування якого заявив представник відповідача подавши заяву.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У відповідності до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема : верховенство права; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч.3 вказаної статті, Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що позивачем пропущено строк позовної давності визначений ст.257 ЦК України, поважності причин пропуску такого строку позивачем не наведено, відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, також враховуючи, що сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови в позові суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу необхідно відмовити.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 252, 256, 258, 261,264, 267,509, 510, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України ст. 10, ст., ст. 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 12.03.2018 року.

Суддя: Бойчук А.Ю.