Постанова № 72775656, 15.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/1155/16-ц 16.01.2018

Провадження №22-ц/784/431/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Миколаїв

справа № 488/1155/16-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Яценко Л.В.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості спадкодавця

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва ухвалене 27 листопада 2017 року суддею Лазаревою Г.М. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту судового рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі – ПриватБанк) звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості спадкодавця.

Позивач зазначав, що 2 березня 2011 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. 18 січня 2015 року ОСОБА_3 померла. Станом на день її смерті невиплачена заборгованість за кредитом (тілом) складала 8 960, 16 грн. Спадкоємцями ОСОБА_3, які постійно проживали зі спадкодавцем на час її смерті, є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вимогу до спадкоємців щодо погашення боргу спадкодавця, заявлену через нотаріуса та особисто спадкоємцям, відповідачі не виконали.

Посилаючись на порушення обов’язків спадкоємців, передбачених статтею 1282 ЦК, ПриватБанк просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 8960,16 грн. та судові витрати.

Відповідачі у судові засідання суду першої інстанції не з’являлись, своєї думки стосовно позову не висловили.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПриватБанку просив рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт не погодився з висновком суду про недоведеність підстав відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця та посилався на те, що суд мав роз’яснити позивачу право на звернення з клопотанням про витребування та надання додаткових доказів.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на надіслали.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені відповідно до вимог статті 128 ЦПК. Судові виклики відповідачів здійснені за адресою, зазначеною позивачем, але повернуті до суду з відміткою про сплив строку зберігання.

Справу розглянуто у відсутності сторін.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Права та обов’язки спадкоємців боржника регулюються загальними нормами зобов’язального та нормами спадкового права (Книга шоста ЦК).

Так, відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина 3 статті 1223 ЦК).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом встановленого законом строку (стаття 1270 ЦК) подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК). Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом цього ж строку він не заявив про відмову від неї.

За правилами статті 1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Статтею 1281 ЦК передбачено порядок пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців. За правилами цієї норми кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже для визначення підстав та обсягу відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця позивачу необхідно довести, а суду встановити, факт прийняття спадкоємцем спадщини, обсяг цієї спадщини та дотримання кредитором строку пред’явлення вимог до спадкоємця.

Відповідно до статті 60 ЦПК в редакції, яка діяла на час розгляду справи, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З матеріалів справи вбачається, що з 2 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ПриватБанком існували правовідносини щодо користування позичальником кредитними коштами, що надавались банком у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 5-29).

18 січня 2015 року ОСОБА_3 померла (а.с. 33).

На час її смерті невиконані кредитні зобов’язання складали 8001,96 грн. , в тому числі 7868,74 грн. за кредитом, 6,69 грн. та 126,53 грн. за відсотками (а.с. 4).

22 квітня 2015 року ПриватБанк направив нотаріусу вимогу до спадкоємців боржника щодо погашення кредитного боргу (а.с. 37), а 19 листопада 2015 року – лист-претензію до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 39).

Обґрунтовуючи звернення з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, банк посилався на те, що за паспортними даними відповідачі зареєстровані за тією ж адресою, яку у 2011 році вказувала в анкеті-заяві позичальник ОСОБА_3 (а.с. 32,33).

Проте ці відомості, як вірно зазначив суд, не можуть бути достатнім доказом того, що саме на час смерті ОСОБА_3 проживала разом з відповідачами.

Відомостей про місце реєстрації ОСОБА_4 станом на 18 січня 2015 року позивач не надав.

Не надано позивачем доказів і того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у родинних відносинах з померлою та є її спадкоємцями.

Відсутні і відомості про обсяг спадкового майна, що належало ОСОБА_3, та було успадковане відповідачами, що позбавляє суд можливості встановити межі відповідальності спадкоємців.

Таким чином, надані позивачем докази не дозволяють встановити істотні обставини, а саме належність відповідачів до кола спадкоємців померлої, факт прийняття ними спадщини, наявність цієї спадщини та частки кожного спадкоємця.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність банком підстав та обсягу відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції в порушення статті 167 ЦПК не роз’яснив позивачу право на клопотання до відповідних органів про надання додаткової інформації.

Принцип диспозитивності цивільного процесу (стаття 11 ЦПК в попередній редакції та стаття 13 ЦПК в чинній редакції) передбачає розгляд судом справи на підставі доказів, наданих сторонами. Предмет доказування (факти, що підлягають встановленню) міститься в диспозиції норми матеріального права та не потребує додаткового роз’яснення судом.

Правила статтей 11 та 167 ЦПК (у попередній редакції) не передбачали й обов’язок суду роз’яснювати, які саме докази мають бути надані на підтвердження певних обставин, а також збирати докази за власної ініціативи.

До того ж у жодне судове засідання, призначене по справі, представник позивача не з’явився.

Апеляційна скарга ПриватБанк також не містить посилання на докази, які підтверджують підстави позову, але з тих чи інших причин не були надані суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

ОСОБА_5

---------------------------------

Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.